Економічні науки / Економіка сільського господарства
Гудима Р.Р.
Буковинська державна фінансова академія, Україна
Українська земля - багатство народу чи об’єкт торгівлі?
Прагнення
України стати повноцінним учасником світових процесів економічної інтеграції та
глобалізації зумовлюють необхідність здійснення виваженої державної політики у
всіх галузях економіки, зокрема в аграрному секторі. Потреба нашої держави у
новій аграрній політиці зумовлена тим, що внутрішня державна політика не може
бути результативною без урахування змін, що постійно відбуваються у глобальному
масштабі. Вона повинна відповідати принципам сталого розвитку, мати
стратегічний характер та соціальну спрямованість.
Сьогодні
проблема відбудови ефективної аграрної політики постає все гостріше. Вітчизняний
агропромисловий комплекс виявився не підготовленим до фінансово-економічної
кризи. Зараз галузь особливо гостро потребує державної підтримки, яку
неодноразово намагалися
підсилити на
законодавчому рівні. Нинішній
держбюджет скоротив фінансування сільського господарства в два рази в
порівнянні з попереднім роком. Зокрема гострою проблемою на сьогодні є проблема
української землі - кому вона належить,
та хто вправі нею користуватись?
Не мало
відомий той факт, що в Україні заборона на продаж с/г землі діє з 2001 року та
вже сьогодні Верховна Рада продовжила мораторій на продаж землі сільгосп призначення
до січня 2010 року. Як вплине даний факт на статус українських земель?
Залишиться вона багатством народу, чи стане об’єктом торгівлі..?
Сьогодні
паями на землю володіють люди похилого віку, які не в змозі обробляти свої
ділянки. Тому вони чекають коли можна буде її продати. Така ситуація, коли одні (законодавці) не
хочуть, а інші (селяни) не можуть, лише
посилює соціальне напруження на селі. Головною умовою економічного прогресу в сільському
господарстві є збільшення продуктивності, яке можна досягти лише шляхом впровадження сучасних
технологій. Селяни не в змозі інвестувати великі кошти|кошти| в отримані пайові частки. Тим, хто орендує землю, це не
вигідно в принципі. Падіння виручки,
необхідність повернення кредитів і відсутність можливості перекредитування поставили багато фермерських
господарств на грань банкрутства.
У такій ситуації вони будуть вимушені
продавати свій бізнес сильнішим учасникам цього ринку. Таким чином, піклуватися
про збереження
родючих земельних ресурсів та їх поліпшення може лише багатий власник. Тобто даний мораторій не лише гальмує продаж земель с/г призначення, а й створює умови для тіньових спекуляцій
на цьому ринку. Відкритий
для вільного продажу ринок землі дозволив би залучити в аграрний сектор української
економіки великих інвесторів і дозволив би в найкоротші терміни здолати наслідки світової
економічної кризи. Тепер, з
його продовженням, ситуація лише
погіршає. Проте, на мою
думку, знайти інвестора в нинішніх
умовах буде достатньо важко.
Кризу переживають всі галузі економіки, і вільних грошей на ринку немає. Крім
того, навіть якщо хтось і розраховує на придбання активів в сільському господарстві, то, швидше
всього, він буде чекати максимального падіння цін. З іншого боку, навряд чи
варто чекати масових банкрутств
фермерських господарств із-за неповернень кредитів, оскільки самі банки в цьому
не зацікавлені. Вони вважають, що вкладання капіталу в дану сферу є однією з найприбутковіших
та найстабільніших, проте її
розвиток гальмує мораторій і тінізація ринку.
Якщо ж
розглядати цю проблему з іншої сторони, то основним фактором, що гальмує процес
купівлі-продажу землі є недосконала нормативно-правова база і відсутність в
Україні єдиної системи земельного кадастру. Закони, які повинні зробити оптимальні
умови для ринку сільськогосподарських земель знаходяться|перебувають| в підвішеному стані. Їх доопрацювання,
удосконалення і
прийняття Верховною
Радою ускладнюється політичною нестабільністю в країні.
Якщо зараз відмінити
мораторій і відкрити
можливість вільно
продавати землю, то існує велика ймовірність купівлі ділянок за заниженою ціною.
Враховуючи
сьогоднішній економічний стан України купівлю-продаж краще відкласти до кращих
часів - ні продавці, ні покупці не розуміють, куди прямуватиме долар.
Існує ще одна проблема, яка виникає
при вільному продажі ділянок. Із збільшенням населення на Землі, питома вага
продовольчого комплексу в економіці держав світу постійно зростає, як і зростає
значення земельних ресурсів. Як наслідок родючі землі України можуть бути
скуплені іноземцями.
Незважаючи на
кроки влади вирішити земельні проблеми, в країні інтенсивно йде розвиток тіньового
ринку землі. Не дивлячись на мораторій, близько 70-80% зареєстрованих операцій мають повністю легальний вигляд, і лише частина з них , може претендувати на статус
незаконних. Проте чи зникне тіньовий ринок землі в Україні повністю, після відміни мораторію – вирішить
час.
Загроза продовольчої кризи посилить вплив аграрної
політики СОТ і на український АПК. Нашу аграрну політику необхідно змінити у
найближчі роки. Аграрний сектор України може зіграти значну роль в забезпеченні
продовольчої безпеки Європи і світу,
стати головним
інструментом виходу країни з
кризи. Для цього необхідно завершити земельну реформу і визнати сільське господарство
пріоритетною галуззю економіки. Така система державної підтримки повинна
формуватись із врахуванням гострої необхідності стимулювання інноваційно-інвестиційного розвитку сільського
господарства. Ми не повинні забувати, що земля – це наше багатство. Для того
щоб землю не грабували необхідно створити орган по нагляду за використанням
землі, а також створити стабільну та непорушну законодавчу базу.
Але в Україні фінансово-економічна
криза посилюється
політичною кризою. Тому подолання
кризових явищ в нашій
країні багато в чому залежить від політичної стабільності. Сьогодні політична
нестабільність — є найгострішою проблемою для нашої держави і відлякуючим
фактором при залученні
інвестицій у вітчизняний аграрний сектор.