Економічні науки/3. Фінансові відносини

Ротар Д. А.

Науковий керівник: Штефюк П. Л.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Основні аспекти проблемних і перспективних питань взаємодії банків зі страховими компаніями

На сучасному етапі на світовому фінансовому ринку склалися тенденції, які породжують нові сфери конкуренції і суперництво на національних ринках. Розвиток глобальної фінансової системи ставить задачі перебудови економічної і фінансової політики, вимагає удосконалення конкретних інструментів і технологій регулювання страхових відносин, які забезпечують економічну безпеку суб’єктів господарювання і стійкий розвиток національної економіки.

При цьому важливу роль відіграє процес злиття й поглинання фінансових організацій, у який включилася й Україна. Компанії почали створювати об’єднання банків і страхових компаній, що зумовило їх тісну взаємодію на ринках фінансових послуг. Ті з них, що входять до спільних груп банкострахування, вирішують проблеми капіталізації за рахунок перерозподілу коштів у групах, акумулюють величезні капітали, які інвестуються за допомогою взаємних інвестиційних і пенсійних фондів. Актуальністю даного питання займаються багато вітчизняних науковців, зокрема Б. Івасів, М. Сідак, В. Шепілова, Я. Чайковський, Р. Тиркало, Р. Грищенко, А. Вихристюк та ін. [1]

Метою роботи є відстеження процесу консолідації банків зі страховими компаніями та визначення проблем і перспектив їх взаємодії.

Сьогодні практика взаємопроникнення банківського і страхового капіталу випереджає наукові уявлення й наукові дослідження причин, форм і закономірностей цього процесу. Тенденція інтеграції таких фінансових структур розглядає три форми їх взаємодії:

1. Угоди про співпрацю комерційних банків і незалежних страхових компаній без створення юридичної особи. У цьому випадку інтереси комерційних банків – це забезпечення фінансової стійкості, безпеки і стабільності. Страхова компанія, у першу чергу, займається страхуванням кредитних ризиків. ЇЇ інтереси – операції з клієнтами банку, постійні надходження страхових премій, мінімізація витрат страхової структури. [2]

Проте дана форма взаємодії ще не одержала належного розвитку. Це можна пояснити наступними причинами:

− комерційні банки не можуть широко використовувати страхування кредитів, оскільки мають цілком обґрунтовані сумніви щодо надійності та платоспроможності страхових компаній;

− високі страхові премії, які вимагають страхові компанії, зумовлюють збільшення витрат виробництва за рахунок страхових платежів, що, в свою чергу, спричиняє підвищення цін на товари й послуги;

− складною є процедура оформлення страхового договору, яка вимагає від банків відповідальної аналітичної роботи щодо узгодження страхових тарифів, характеру відповідальності, передачі страхових документів, необхідних йому для можливості регресного позову до позичальника. [3]

2. Утворення комерційного банку і страхової компанії одними й тими ж особами, які прагнуть до диверсифікації капіталу з метою отримання доходів у суміжних сферах ринку фінансових послуг.

3. Формування кептивних страхових компаній. У такому разі правління комерційного банку створює страхову структуру, володіє її контрольним пакетом акцій. У першу чергу це робиться для оптимізації схем оподаткування й майже легального відтоку капіталів за кордон через операції перестрахування. Кептивні страхові компанії здійснюють страхування різних ризиків клієнтів банку з урахуванням специфіки цих ризиків, забезпечуючи тим самим фінансову безпеку й фінансову стійкість банку. [2], [3]

Однак сучасна економічна ситуація в Україні значно ускладнює процес консолідації страхового та банківського ринків. Чинниками ускладнення є: слабкий розвиток фінансових інститутів, куди могли б інвестувати кошти страхові компанії; монополізація фінансової галузі; низький платоспроможний попит і бідність населення; нерозвинена фінансова культура.

Проте, крім зазначених проблем, інтеграція банків і страхових компаній має й певні переваги, а саме: знижується собівартість трансакційних та інформаційних витрат усередині групи банкострахування і, як наслідок, зменшуються тарифи; надається можливість вести більш гнучку цінову політику; зростає надійність усіх фінансових операцій, що проводяться банком і страховою компанією, і раціонально інвестуються кошти зібраних нею страхових резервів; у банку виникає додаткове джерело доходів – комісійна винагорода за реалізацію страхових полісів. [4]

Отже, для ефективної взаємодії банків в умовах розвитку страхових відносин необхідно створити систему державного регулювання функціонування й розвитку банківсько-страхових структур, визначити вимоги до них згідно з нормами й стандартами Європейського Союзу.

Світові тенденції до подальшої інтеграції страхового і банківського капіталу, а також європейський досвід змусять Україну формувати законодавчо-нормативну базу із цих питань і розробляти економічну політику, яка б сприяла зрощенню, взаємопроникненню банківського й страхового сегментів фінансового ринку.

Література:

1. Грищенко Р. Тенденції банківського бізнесу: злиття банків, страхових компаній та пенсійних фондів [http://www. justinian.com.ua/article.php?id=2748]

2. Івасів Б.С., Клапків М.С. Економічний зміст та форми страхування кредитів [http://webo.com.ua/ukr/services/]

3. Чайковський Я., Тиркало Р. Страхування кредитного ризику комерційний банків [http://forinsurer.com/public/02/11/26/124]

4. Шепілова В., Сідак М., Вихристюк А. Проблеми і перспективи розвитку фінансового ринку в секторі банківської та страхової діяльності [http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=31204]