Экономические науки/1. Банки и банковская система

 

Бакрев П.Г.

Буковинська державна фінансова академія

Регулювання ліквідності банківської системи Національним Банком України

 

Ліквідність банківської системи є її динамічним станом, який забезпечує своєчасність, повноту і безперервність виконання всіх сукупних зобов'язань банківської системи та достатність коштів відповідно до потреб розвитку економіки.

Ліквідність банку – це його здатність своєчасно та в повному обсязі задовольняти невідкладні потреби у грошових коштах.

З огляду на ту роль, яку відіграє ліквідність банківської системи у забезпеченні її платоспроможності, фінансової стійкості, розширеного розвитку та ефективності трансмісійного механізму монетарної політики, воно є важливим об'єктом управління центрального банку.

В Україні управління ліквідністю банківської системи здійснює Національний банк України в процесі регулювання грошово-кредитного ринку за допомогою законодавчо визначених механізмі та інструментів.

У процесі регулювання ліквідності банківської системи центральним банком об'єктом уваги є розрив, що виникає через невідповідність сукупного попиту на ліквідність і сукупної автономної пропозиції, який свідчить про наявність структурного дефіциту або профіциту ліквідності банківської системи.

Нині для регулювання ліквідності банківської системи Національний банк використовує такі основні механізми рефінансування: кредити овернайт, надані через постійну діючу лінію рефінансування; кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендера; операції прямого РЕПО з державними облігаціями України та операції своп. Про обсяги даних механізмів рефінансування можна побачити в таблиці 1.

Роки

Загальний обсяг наданих коштів, млн. грн.

Через постійно діючу лінію  рефінансування (кредити овернайт)

Шляхом проведення тендеру з підтримання ліквідності банків

інші

2007

2082,547

428,35

1654,197

-

2008

163184,4

84630,4

17251,11

61302,86

Таблиця 1. Результати проведення операцій Національного банку України з підтримання ліквідності банків

З наведених даних, бачимо що обсяг наданих коштів НБУ комерційним банкам в 2008 році порівняно з 2007 більший, і різниця становить – 161101,85 млн. грн.

В таблиці 2, ми можемо прослідкувати структуру наданих кредитів НБУ комерційним банкам.

Механізм рефінансування

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

Рефінансування банків, усього

100

100

100

100

100

100

100

100

у тому числі через:

кредитний аукціон

-

-

-

-

-

-

-

-

операції прямого РЕПО

3,9

0,8

1,6

16,8

5,2

16,3

-

9,7

Кредити овернайт, надані через постійно діючу лінію рефінансування

83,9

12,6

87,0

71,9

92,9

66,9

17,1

65,9

кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендера

8,2

76,7

8,9

4,9

1,9

12,1

78,0

7,5

підтримка довгострокової ліквідності

-

9,9

2,5

1,5

-

-

-

-

стабілізаційний кредит

-

-

-

4,9

0,02

-

-

-

інші механізми

4,0

-

-

-

-

-

-

14,5

операції своп

-

-

-

-

-

4,5

-

2,4

Кредити рефінансування під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу, розміщеного в НБУ

-

-

-

-

-

0,2

4,9

-

Таблиця 2. Структура кредитів, наданих Національним банком для підтримання ліквідності банків України в 2001-2008 рр.

Як бачимо, основну частку серед кредитів наданих НБУ комерційним банкам в 2008 році займають кредити овернайт, тоді як в минулому році основну питому вагу займали кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендера. Тому можемо сказати, що структура динаміки наданих кредитів Національним баком змінюється і є нестабільною [1, С.38].

В умовах активної підтримки ліквідності банківської системи центральним банком важливим інструментом регулювання грошово-кредитного ринку стає процентна політика. У 2008 році Національний банк України двічі підвищував облікову ставку (з 1 січня 2008 року – до 10%, із 30 квітня 2008 року – до 12% річних). Крім цього, поступово підвищувалась вартість підтримки ліквідності банків через операції рефінансування(середньозважена ставка за всіма операціями рефінансування зросла з 9,2 % у 2007 році до 15,3% у 2008); активно використовувалися ставки за депозитними операціями, які коливалися в межах 0,1-10% залежно від терміну залучення коштів та ситуації на грошово-кредитному ринку [3]. Така політика була спрямована на підвищення привабливості операцій у національній валюті та стимулювання заощаджу вальної активності суб'єктів ринку, посилення ролі внутрішнього ринку в ресурсній базі банків, зменшення залежності банків від зовнішніх запозичень, зниження ризиків фінансової стійкості банківської системи.

Дослідження зарубіжного досвіду регулювання ліквідності та ситуації щодо цього на вітчизняному грошово-кредитному ринку дає підстави стверджувати, що для підвищення ефективності управління ліквідністю банківської системи в Україні необхідні комплексний підхід  і зусилля багатьох суб'єктів, зокрема Національного банку України, уряду та безпосередньо самих банків [2, С.8].

Особливої уваги в аспекті регулювання ліквідності потребує кредитна політика банків, яка нині є не лише чинником збільшення ризиків ліквідності через дисбаланси в депозитних операціях, а й негативно впливає на макроекономічну збалансованість та стимулює розвиток інфляційних процесів в Україні.

В умовах погіршення ліквідності банківської системи, яке спостерігається із жовтня 2008 року, Національному банку України, на нашу думку, слід розглянути питання щодо зниження рівня обов'язкових резервних вимог. Це дало б змогу збільшити вільну ліквідність у вітчизняній банківській системі, скоротити рефінансування банків та зменшити на цій основі вплив монетарного чинника на інфляційні процеси в країні. Обґрунтованість цього заходу доводить сучасна практика подолання кризи ліквідності банківської системи в малих ринкових економіках, де активно використовується механізм обов'язкових резервних вимог, нормативи за якими мають тенденцію до зниження.

Однією з причин того, що банки в Україні відчувають гривневий дефіцит ліквідності, є їх політика, орієнтована в умовах девальваційних очікувань на накопичення та притримання конвертованої іноземної валюти. За такої ситуації обґрунтованим заходом з боку НБУ, на нашу думку, може бути тимчасове припинення операції своп (обміну іноземної валюти на гривню для підтримання гривневої ліквідності строком до 15 календарних днів) або ж принаймні встановити ліміти на максимальні обсяги за операціями "валютний своп" і підвищити їх вартість для банків.

Комплекс цих заходів дасть змогу зменшити коливання ліквідності банківської системи та підвищити ефективність трансмісійного механізму грошово-кредитної політики у досягненні цінової стабільності в Україні.

 

Література:

1.     Міщенко В. Ліквідність банківської системи України: сучасний стан, чинники та напрями підвищення ефективності регулювання // Вісник НБУ. – 2009. - № 1. – с. 34-41.

2.     Хіміч М.О. Управління ліквідність комерційних банків України в умовах нестабільності фінансових ринків // Регіональна економіка. – 2008. - № 12. – с. 6-11.

3.     Основні тенденції грошово-кредитного ринку за жовтень 2008 року // www.bank.gov.ua.