Буковинська
державна фінансова академія
Кривюк
І.Д., група ОА-31
Науковий
керівник Юшко Т.І.
Можна стверджувати, що методологія проведення аналізу
фінансового стану підприємства освоєна в Україні на достатньому рівні.
Будь-якому фахівцеві з економічною підготовкою під силу розрахувати повний набір
фінансових показників, що характеризують підприємство по таких напрямах, як:
ліквідність, фінансова стійкість, прибутковість, рентабельність, оборотність.
Проте нерідко розрахунок коефіцієнтів носить "статистичний" характер
— в аналізі, що проводиться, відсутні результуючі висновки про головні причини
погіршення стану підприємства і рекомендовані важелі його оптимізації. Можливо,
це пов'язано з тим, що при проведенні аналізу не цілком чітко представляються
взаємозв'язки і закономірності, що існують в економіці підприємства.
Питання
дослідження фінансово-економічного стану підприємства висвітлено у працях як
вітчизняних, так і зарубіжних вчених, серед яких Ф.Ф. Бутинець, І.В.
Дем'яненко, К.В. Ізмайлова, В.В. Ковальов, М.Я. Коробов, Л.А. Лахтіонова, В.М.
Родіонова, Г.В. Савицька, Ю.С. Цал-Цалко, М.Г. Чумаченко та інші.
Процес проведення фінансового аналізу, як і будь-який
інший складний процес, повинні мати свою технологію — послідовність кроків,
направлених на виявлення причин погіршення стану підприємства і важелів його
оптимізації.
Проблеми, що виникають у
фінансовому стані підприємства, зрештою мають
два основні прояви. Їх можна сформулювати як:
-
низька
ліквідність (дефіцит грошових коштів);
-
недостатня
віддача на вкладений в підприємство капітал (низька рентабельність).
Індикаторами
низької ліквідності є незадовільні показники ліквідності, прострочена
кредиторська заборгованість, наднормативні заборгованості перед бюджетом,
персоналом і кредиторами.
Одним із етапів аналізу прибутковості підприємства та
його діяльності є аналіз рентабельності продукції, основної діяльності,
сукупного та власного капіталу [1]. Про недостатню віддачу на вкладений в
підприємство капітал свідчать низькі показники рентабельності. При цьому
найбільший інтерес виявляється до рентабельності власного капіталу як
індикатора задоволення інтересів власників організації.
Можна виділити дві глобальні причини проблем, що
виникають у фінансовому стані підприємства. Ці причини можна сформулювати як [2,
33]:
-
відсутність
потенційних можливостей зберігати допустимий рівень фінансового стану (або низькі обсяги отримуваного прибутку)
-
нераціональне
управління результатами діяльності (нераціональне управління фінансами)/
З'ясування
того, яка із вказаних вище причин привела до погіршення фінансового стану
підприємства, має принципове значення. Залежно від цього здійснюється вибір
управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію фінансового стану організації.
Можна виділити три основні складові, які відносяться до
області управління результатами діяльності організації, — це управління
оборотними коштами (оборотним капіталом), управління інвестиційною політикою і
управління структурою джерел фінансування[3, 27]..
Аналіз доходів і витрат від основної і інших видів
діяльності проводиться з використанням звіту про фінансові результати,
показників прибутковості, величини накопиченого капіталу [2, c 35]. Для оцінки рівня змінних і постійних витрат, а також
співвідношення цін на споживані ресурси і продукцію, що реалізовується,
проводиться маржинальный аналіз.
Проводячи фінансовий аналіз, необхідно пам'ятати, що
базою стійкого фінансового стану організації протягом довгого часу є прибуток.
При оптимізації фінансового стану підприємства необхідно прагнути, перш за все,
до забезпечення прибутковості діяльності.
Робота з оборотним капіталом є ефективною, але тимчасовою
мірою скорочення дефіциту грошових коштів. Скорочення потреби в чистому
оборотному капіталі дає одноразове вивільнення грошових коштів, яке в умовах
збитковості діяльності підприємства з часом буде "вичерпано".
Дослідження та узагальнення вітчизняного досвіду та
практики господарювання на підприємствах свідчать про відсутність уніфікованої
системи показників для визначення фінансового стану підприємства. Це ускладнює і фактично робить неможливим здійснення
адекватної оцінки фінансового стану підприємства. Рекомендовані в вітчизняній
та зарубіжній літературі нормативні значення не враховують специфіки діяльності
окремого підприємства та динаміки фінансових результатів діяльності
підприємства. Для визначення нормативних показників фінансового стану
підприємства треба провести статистичне дослідження сукупності фінансової
звітності підприємств, що повинні бути згруповані за сферою діяльності. Для
фінансового стану підприємства, як і економіки України в цілому характерним є
уповільнення платіжного обороту, наявність високої дебіторської і кредиторської
заборгованості, що є наслідком кризи неплатежів. У цих умовах особливого
значення набуває можливість проведення фінансової санації підприємства [4, 24].
До найважливіших
заходів для збільшення ліквідних активів для досліджуваного підприємства можна
віднести:
1.
Поліпшення керування активами. Приділити особливу увагу дебіторській
заборгованості. Повинен створюватися щоденний звіт про стан дебіторської
заборгованості. Фінансові служби підприємства повинні розробити межу
дебіторської заборгованості з урахуванням фінансових можливостей підприємства.
2. Підвищення якості продукції за рахунок відновлення
виробничих засобів, тому що основні засоби
підприємства на 60 % зношені і вимагають постійного ремонту. Також необхідно реалізувати частину основних засобів підприємства, що безпосередньо не беруть участь у
процесі виробництва.
3.
Оптимізація структури оборотного капіталу (у тому числі за рахунок реалізації
зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей, сировини, незавершеного
виробництва);
4. Реорганізація економічних служб із метою підвищення
ефективності їхнього функціонування в напрямку збільшення обсягів збуту
продукції;
5. Рефінансування
дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних
активів: кошти, короткострокові фінансові вкладення і т.д.). Проведення подібного роду заходів дозволить не тільки
знизити ризик неплатоспроможності, але і забезпечить стійкий фінансовий стан нормальної стійкості в
довгостроковому періоді.
Список використаної літератури:
1.
Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій: Затв. наказом агентства з
питань запобігання банкрутству від 27 червня 1997 р. // Держ. інформ. бюл. про
приватизацію. — 2007. — № 4.
2.
Лагунь М.І.
Теоретична характеристика основних методичних аспектів проведення аналізу
фінансового стану // Формування ринкових відносин в Україні – 2008 - №3 –
С.33-37
3.
Марцин В.С. Надійність,
платоспроможність та фінансова стійкість – основні складові фінансового стану
підприємства // Економіка. Фінанси. Право. – 2008 - №7 – С.26-29
4.
Щербатенко І.В., Шамаєва О.Ю. оцінка
фінансового стану – сутність та необхідність// Вісник Національного авіаційного
університету України. - №1-2009.- С.-22-24