сучасний стан господарського
освоєння долини річки Синиці (басейн Південного Бугу)
Однією з лівих приток Південного
Бугу є річка Синиця, яка протікає у Христинівському та Уманському районах
Черкаської області та Ульяновському районі Кіровоградської області [1].
Загальна довжина річки – понад 75 км, площа басейну – 765 км2 [1].
Витік річки знаходиться на північному-заході від с. Синиця в межах
Придніпровської височини. Місцеві жителі місце витоку називають
"вилами" (рис. 1) у зв’язку з тим, що вода з двох джерел обтікає
підвищення, на якому розташовані стародавні будівлі, утворюючи вилоподібні
контури. Річка протікає майже у південному напрямку. На своєму шляху Синиця
приймає основні притоки: Синьку (16 км), Балануху (10 км), Новосілку (10 км),
Куцо-Балку (8 км) - ліві та праву притоку - Кам'янку (19 км). Долина Синиці у
верхів’ї V-подібна, нижче – трапецієвидна. Заплава подекуди одностороння. Русло
звивисте; на окремих ділянках тече між високими урвистими берегами. Річковий
похил – 1,9 м/км [1].
Після витоку річка тече
широкою долиною в руслі понад 2 м і поступово переходить у став, що
утворився внаслідок будівництва греблі в с. Кузьмина Гребля. На крутому
повороті лівого берега знаходяться виходи кристалічних порід. Після греблі
русло звужується до 1-2 метрів. У вербових заростях по широкій долині річка
протікає через села Юрківка та Антонівка до с. Колодистого, в якому русло
перекривається греблею технічного ставу Рижавського цукрозаводу. Після греблі
долина звужується, русло, звиваючись між крутими берегами з виходами
кристалічних порід, досягає через 7 км околиці с. Вільхове, до греблі,
через яку пролягав в минулому Чумацький шлях, а пізніше - тракт з Тульчина до
Єлисаветграду, через смт. Голованівськ (ця околиця носить назву
"Гардова"). У с. Вільхове на шляху 7 км, русло переходить з
одного ставка в інший. У місцях виходу кристалічних порід збудовано три греблі,
на яких в 30-40 рр. XX століття діяли електростанції, а також до 70 років –
"водяні" млини. Від південної околиці "Свердлове" с. Вільхове
до південних околиць с. Великі Трояни, русло перетинає широку долину, зарослу
очеретом і верболозом (17 км). До основної долини приєднуються три яри,
звідки і проходить назва села "Три яри" - Трояни. Долина помережена
дамбами, які утворюють риборозплідні ставки. Тут поповнюють води Синиці дві
ліві притоки: Синька і Розлога. Після греблі на півдні с. Великі Трояни долина
річки стиснута підвищеннями, складеними кристалічними породами. Русло річки
(шириною від 2 до 5 м) звивисте на протязі 2-3 км північних околиць с.
Йосипівка. Тут починається став, який тягнеться 1-2 км до греблі, що збудований
на місці виходу кристалічних порід. На цій греблі зберігся до цього часу млин.
На пагорбі правого берега, який складений з кристалічних порід Українського щита
знаходиться храм Української автокефальної церкви (2000-2003 рр.). Після греблі
русло звужується і по широкій долині з більш високим лівим берегом переходить в
широкий став Ульяновського цукрозаводу. Зліва впадає у став р. Балануха.
Верхів’я ставу заросле очеретом та рогозом. Після греблі, яка знаходиться поблизу
загальноосвітньої школи №1 м. Ульяновка, русло звужується, течія бурхлива.
Через 1 км русло робить крутий поворот і під залізничним мостом переходить в
став с. Шамраївка. Північніше залізничного моста в річку впадає права притока
р. Кам'янка, яка починається з джерела Кам'яне. Південніше мосту за 500 м
в став впадає ліва притока Новосілка, в долині якої на відстані 1 км до гирла, в
минулому існували 2 кар'єри: глиняний і кам'яний, відповідно справа і зліва за
течією. На місці кам'яного кар’єру утворилося невелике озеро. Береги ставу
симетричні протягом 3 км до греблі. Після греблі в центрі с. Шамраївка береги
звужуються. Після проведення в 60-х роках ХХ ст. меліоративних робіт русло
перетворилось в канаву, довжина якої 5 км до впадання лівої притоки
Куца-Балка. Вода використовується для зрошення городів. Після гирла цієї
притоки у селі Кам'яний Брід русло робить крутий поворот вправо і обходить
високий пагорб з виходами кристалічних порід до греблі Синицівського
водосховища побудованого в 70-х роках ХХ ст. У верхів'ї водосховища у с.
Кам'яний Брід впадає права притока Таужнянка. Від греблі водосховища до греблі
електростанції, збудованої в 40-х роках ХХ ст. тягнеться став. Перед греблею
ГЕС зліва і справа є виходи кристалічних порід. Після греблі русло звужується
і, прямуючи на південь, протікає через с. Сабатинівка. Протягом 6 км в місцях
виходу кристалічних порід збудовано 3 греблі. На правому березі середнього
ставу споруджено стадіон і створено зону відпочинку. Неподалік розташовуються школа,
дитячий садок, торговий комплекс, обеліски над могилами воїнів. На греблі
нижнього ставу збереглося приміщення ГЕС, яка працювала до 60-х років ХХ ст.
Після греблі ГЕС річка тече в вузькому руслі і через 3 км впадає в р.
Південний Буг західніше перекату поблизу руїн "водяного" млина.
Таким чином,
водогосподарські споруди повністю зарегулювали р. Синицю з притоками і
трансформували її заплаву. Заплавний тип місцевості річки перетворений в
ставково-заплавний. Зарегульованість річки призвела до майже повної втрати
повеней, замулення і зникнення джерел. Нераціональне ведення господарської
діяльності погіршили екологічний стан басейну річки Синиці, що вносить свої
корективи у загальну екологічну ситуацію басейну річки Південний Буг.
Література:
1.
Географічна енциклопедія України: В 3–х т. / Ред.кол.: ...
О.М. Маринич (відп. ред.) та ін. – К.: "Українська енциклопедія"
ім. М.П. Бажана, 1989–1993. Т.3: П–Я. – 480 с.
2.
Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник.
– К.: Т–во «Знання», КОО, 2003. – 479 с.
3.
Трансформація ландшафтних екосистем річкових долин Центрального Побужжя:
монографія / Г.Є. Гончаренко,
С.В. Совгіра, О.Д. Лаврик, В.Г. Гончаренко. - К.: Науковий
світ, 2009. – 329 с.
4.
Черкасская область: Топографическая карта (масштаб 1 : 200000). –
К.: Киевская военно–топографическая фабрика, 2006.