В.В.Кизилова, М.О.Мітасова

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Формування логічного мовлення молодших школярів засобами словниково-логічних вправ

В умовах розвитку української державності й демократизації суспільства, відродження інтелектуального та духовного потенціалу громадян України, розширення сфер функціонування української мови як державної особливої актуальності набуває проблема розвитку зв’язного мовлення, зокрема таких його ознак як точність, логічність, інтонаційна виразність тощо. На наш погляд, її необхідно починати ще з початкової ланки загальноосвітньої школи, оскільки лінгвістичні знання й мовленнєві вміння, що набуті в молодшому шкільному віці, є підґрунтям комунікативної досконалості мовлення.

Проблема формування логічного мовлення школярів не є новою. Вона досліджувалася класиками наукової думки й сучасними науковцями в різних аспектах: психологічному (Л.С.Виготський, Г.М.Леушина, О.Р.Лурія, Т.О.Піроженко, С.Л. Рубінштейн,); психолінгвістичному (І.О.Зимня, О.О.Леонтьєв, О.М.Шахнарович); лінгвістичному (Н.Д.Бабич, Б.М.Головін, М.П.Кочерган, Т.О.Ладиженська, М.Я.Плющ, В.М.Русанівський); педагогічному (Л.В.Ворошніна, В.Г.Захарченко, А.А.Зрожевська, Е.П.Короткова, О.С.Ушакова); лінгводидактичному (А.М.Богуш, О.М.Біляєв, М.С.Вашуленко, Н.В.Гавриш, Т.К.Донченко, С.О.Караман, М.І.Пентилюк ).

Особливої уваги проблема формування логічного мовлення набуває в початковій ланці середньої загальноосвітньої школи, оскільки мовленнєве спілкування є одним із перших видів діяльності, яким дитина оволодіває в онтогенезі; воно є універсальною умовою розвитку особистості в період молодшого шкільного віку. Водночас означена проблема на сьогодні є недостатньо дослідженою. Не визначені, на жаль, зміст та форми роботи, що давали б можливість системно формувати й розвивати компоненти логічного мовлення, зокрема в період навчання грамоти молодших школярів. Насамперед це стосується наступності в опануванні логічного мислення й логічного мовлення, оскільки логічне мовлення формується на основі навичок логічного мислення (вправного їх застосування), спрямованого як на нагромадження знань (логіки пізнання), так і на передачу цих знань співрозмовникові. Тому процес формування логічного усного мовлення вимагає пошуку шляхів оптимізації мовного виховання учнів початкових класів.

Процес мовленнєвої діяльності має три рівні: мислительний (йому властиві автоматизм та імпровізація), лексико-граматичний і фонологічний, адже в діяльності свідомості людини відбувається творення, розподіл, обмін, споживання знань.

Логічність як ознака культури мовлення формується на рівні мислення — мова – мовлення, залежить від міри володіння прийомами мислительної діяльності, знання законів логіки і ґрунтується на знаннях об'єктивно-реальної дійсності, тобто перебуває в тісному зв'язку з точністю [1, 107].

Логічність – поняття і загальномовне (стосується усіх мов на землі, хоч у кожній мові є свої засоби реалізації; стосується конкретної загальнонаціональної мови), й індивідуально-мовленнєве, що залежить від способу мислення, рівня знань, у тому числі й життєвого досвіду мовця.

Оскільки однією з найважливіших умов логічності мовлення є логічне мислення [1;10] (залежить від міри володіння комунікантом прийомами мислительної діяльності, знання законів логіки й ґрунтується на знаннях об’єктивно-реальної дійсності), вважаємо за доцільне розпочати роботу над формуванням логічності мовлення в молодших школярів у період навчання грамоти зі словниково-логічних вправ, що мають на меті навчити дитину чітко співвідносити слово та відповідний суб’єкт, виробити вміння визначати найістотніші ознаки предмета, узагальнювати їх, з’ясовувати смислові відношення між словами.

Спостереження показують, що лексичні уявлення й поняття доцільно формувати уже в період засвоєння грамоти. Але, як свідчить практика, головна увага вчителів у цей період спрямована на вивчення звукового комплексу слова; а його лексичне значення нерідко лишається поза увагою. Психологи стверджують, що шести-семирічна дитина здатна розрізняти і фонетичну, і семантичну сторони слова, усвідомлювати його як мовну одиницю. Отже, необхідно приділити однакову увагу до кожного з цих важливих аспектів роботи над словом у процесі вивчення мови.

Діти вживають слова у невластивому для них значенні, не розуміють смислової різниці між групами слів на позначення видових та родового понять. Так, перераховуючи меблі, школярі називають телевізор, радіоприймач, килим; до поняття «фрукти» відносять кавун, диню, аґрус. Тваринами значна частина учнів називає лише добре відомих свійських (корову, коня, свиню, кролика, кішку, собаку), деяких птахів (курку, качку, індика, гуску, горобця, ворону) та диких звірів (вовка, лисицю, ведмедя, зайця, слона, мавпу), не згадуючи при цьому комах, риб, плазунів.

Таким чином, в основі методики формування логічності мовлення має бути робота над лексичним значенням слова. Вона полягає у становленні чіткого співвіднесення між словом та відповідним об'єктом, у виробленні вмінь визначати найістотніші ознаки предмета, узагальнювати їх, з'ясовувати смислові відношення між словами.

Одним з методичних засобів формування в учнів логічності мовлення є словниково-логічні вправи. Уперше у вітчизняній методиці вони запропоновані К.Д.Ушинським. Видатний педагог підкреслював, що «дар слова головним чином спирається на логічну здатність, на здатність абстрагуватися від конкретних уявлень і вводити ці конкретні уявлення в загальні поняття, знаходити між ними схожі і відмінні ознаки, зливати їх в одне загальне судження» [2, 340].

Дослідницька робота показала, що найдоцільнішими для них виявилися такі види словниково-логічних завдань:

1. Підведення видових понять під родові та розчленування родового поняття на видові.

2. Вправи на визначення предмета за його ознаками (колір, форма, розмір, матеріал та ін.).

3. Визначення предмета за його діями.

4. Вправи з елементами порівняння.

5. Просте логічне визначення предмета.

Успішно застосовувати кожний вид цих вправ можна при дотриманні ряду методико-дидактичних вимог:

1. Провідним принципом побудови словниково-логічних вправ є положення К.Д.Ушинського про те, що логіка є основою мови, тобто чітке усвідомлення зв'язку навчання мови з закономірностями логічного мислення.

2. Лексичний матеріал для вправ має ґрунтуватися на словниковому запасі шестиліток, лексиці букваря та інших підручників для 1 класу.

3. Виконуючи завдання в цей період, слід використовувати унаочнення (конкретні предмети, малюнки). Це зумовлено особливістю мислення шестилітньої дитини, що лишається конкретно-образним і спирається на дії з реальними предметами.

4. Тематика вправ визначається вчителем залежно від навчально-виховної мети уроку та виявлених у мовленні учнів типових лексичних та логічних помилок.

5. У структуру словниково-логічних вправ необхідно вводити конфліктні поняття («зайві» предмети, слова), що сприятиме активізації мислительної діяльності школярів, допоможе класоводу перевірити усвідомленість засвоєних дій.

6. Такі завдання слід пов'язувати з формуванням в учнів умінь складати невеличкі зв'язні висловлювання різних типів – розповідь, опис, міркування.

7. У період навчання грамоти словниково-логічні вправи доцільно виконувати переважно в ігровій формі.

Пропонуємо зразки вправ кожного виду

1. Діти відгадують загадки:

День і ніч я стукаю, всі дерева слухаю. (Дятел). Уночі гуляє, а вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі. (Сова). У садочку понад тином я зробив йому хатину. Він навколо обдивився, засміявсь і оселився. (Шпак). Маленький, сіренький, по гаях літає, уночі співає. (Соловей). Швидко скрізь цей птах літає, безліч мошок поїдає. За вікном гніздо будує, тільки в нас він не зимує. (Ластівка).

Завдання: Скажіть, як можна назвати одним словом відгадки? Доповніть цю групу слів іншими. Які з названих птахів відлітають у теплі краї? Яких ви ще знаєте перелітних? Назвіть зимуючих птахів. Розкажіть, як ви їм допомагаєте в холодну пору.

2. Оленчина сім'я одержала нову квартиру. Тепер дівчинка має свою кімнату. Які меблі поставили в ній? А які стоять у вашій кімнаті, вітальні, кухні?

3. Гра «Хто більше знає?».

До поданого вчителем слова на позначення виду діти добирають інші з цього ж родового поняття. Переможе той, хто назве більше слів.

Велосипед –... . Картопля –... . Шуба –... . Виноград –... . Горіх –... . Павук –... . Черевики –... .

4. Вилучення «зайвого» предмета.

Серед намальованих речей, об'єднаних певним родовим поняттям, учитель пропонує знайти зайвий, пояснити чому.

Туфлі, валянки, шапка, чоботи. Кішка, кролик, миша, корова, Олівець, ручка, зошит, парта. Чашка, тарілка, стіл, кухоль. Автомобіль, літак, телевізор, мотоцикл.

Педагог повинен мати на увазі, що для створення конфліктності не варто використовувати слова, що позначають предмети, далекі за функціональним призначенням, наприклад, стіл, стілець, парта, вишня. Учні легко виявляють їх, але це не сприятиме активізації мислительної діяльності.

5. «Впізнай слово».

Руда, хитра, пухнаста, хвостата –... (лисиця). Продовгувата, солодка, оранжева –.. (морква). Білокора, зелена, кучерява – ... (берізка). Прозора, чиста, смачна, джерельна –... (вода). Запашна, пшенична, свіжа, кругла –... (паляниця).

6. Дібрати точне слово:

Веселий (олівець, учень, автомобіль); зелена (трава, вишня, булка), солодкий (часник, цукор, лимон); золоте (сукня, перо, дерево).

7. За назвами дій, властивих кожній тварині, відгадати, хто їх виконує:

плаває, кряче –... (качка), літає, пищить –... (комар), бреде, реве –... (ведмідь), бігає, ірже –.. (кінь).

8. До назв знарядь праці дібрати слова, які вказують на виконувану ними дію:

голкою –... (шиють), ножицями –.. (ріжуть), лопатою –... (копають), сокирою –... (рубають), пензлем –... (малюють), косою –... (косять).

9. Дібрати слова-назви дій до слів на позначення професій людини:

кравець –... (шиє), листоноша –... (розносить листи), лікар –... (лікує), учитель –.. (учить), продавець – торгує, тесляр –.. (теше).

Отже, вдало продумані, систематизовані словниково-логічні вправи є ефективним засобом формування логічного мислення й мовлення в дітей молодшого шкільного віку. Вони є початковою ланкою роботи на шляху до формування смислової погодженості у висловленні на синтаксичному рівні (речення-фрази, надфразної єдності, тексту).

Розроблена нами система вправ – це упорядкована сукупність взаємопов’язаних та взаємозалежних елементів, що утворюють цілісну єдність і підпорядковані навчально-виховній меті мовної освіти молодших школярів, а саме формуванню логічності їхнього мовлення.

Література:

1. Бабич Н.Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – 232 с.

2.Ушинский К.Д. Собр. Соч. – М., 1949. – Т.5.