Полікультурне навчання і місце лінгвокраїнознавчих матеріалів у практиці навчання іноземних мов у ВНЗ

У немовному ВНЗі при навчанні іноземних мов можливості введення країнознавчої лексики часто не використовуються повною мірою. Усні опитування, письмові вправи свідчать про те, що загальний рівень інформованості студентів про країну, мова якої вивчається, вкрай низький.

Країнознавча значимість одиниць мови і мовлення для забезпечення взаємного адекватного розуміння може оцінюватися з різних позицій: за освітньою і за комунікативною ролями. Перелік країнознавчих явищ, національно-специфічних лексем і стійких словосполучуваних комплексів комунікативного й освітньо-виховного характеру, робота з ними мають бути включені до країнознавчо орієнтованих навчальних матеріалів, словників, довідників і вокабулярів з іноземної мови.

Частина цієї інформації може бути представлена в текстах (бажано, із супутніми словниками та питаннями до змісту), по можливості, ілюстрованими. Інша частина – у вигляді роздавального матеріалу (карти, фотографії, грошові знаки, чеки, транспортні документи, митні декларації, квитки на міський транспорт, гостьові картки в готелях, різні бланки і т.п., музейні і виставкові рекламні видання, слайди тощо.

Використання в навчально-методичному комплексі таких автентичних матеріалів, з якими реально стикається мешканець країни або іноземець під час перебування в країні, відображають природне мовне середовище, побут і, природно, викликають інтерес студента, бажання розібратися й попрактикуватися, тобто істотно збільшують мотивацію та полегшують для викладача створення на практичному занятті навчальних ситуацій на країнознавчій основі.

Національна своєрідність культури і психології народу відображається в країнознавчо значимій лексиці, до якої належать денотативні реалії, безеквівалентна і фонова лексика, яка не має значеннєвих відповідностей у культурі, що зіставляється, у силу розбіжності культур. Країнознавча лексика також може включати конотативно забарвлені лексичні одиниці. Наприклад, позначення кольору можуть мати додаткову конотацию (black bag, orange goods, green labour, red team). Крім того, у лексико-семантичній системі існують так називані алюзії, що містять натяк на якій-небудь відомий нації історичний факт, спосіб життя, поведінку якої-небудь відомої особистості, історичного чи літературного героя, прислів'я або крилату фразу. Натяк, виражений лексично навіть неповно, викликає в голові носія мови асоціативний ряд, завдяки якому він відразу розуміє підтекст, тобто конотацію.

Дослідження названих вище та інших численних засобів мови і мовлення, систематизація їх та представлення у формі, оптимальній для навчання іноземної мови, особливо в умовах обмеженої кількості годин на цю дисципліну в технічному вузі, є одним із завдань країнознавчого мовознавства. Методика навчання повинна охоплювати різні аспекти: науковий, суспільно-політичний, масової комунікації тощо, де необхідним виявиться аналіз реалій, конотацій, пов'язаних з науковими, соціально-політичними та національно-культурними особливостями країни. Розвиток і удосконалювання такого підходу тісно пов'язані зі створенням відповідних навчально-методичних посібників з країнознавчої тематики, а також розробкою системи країнознавчих квізів. Певний досвід такого плану був узагальнений у створенні навчально-довідникових посібників, що їх використовують в навчальному процесі у Національному авіаційному університеті з курсу іноземної мови професійного спрямування за фахами підготовки інженерів цивільної авіації. Зокрема, при навчанні іноземних мов перевізників, економістів авіаційних підприємств, менеджерів зовнішньо-економічної діяльності авіакомпаній, у курсі «Ділова іноземна мова» належна увага приділяється особливостям написання листів, контрактів, протоколів, доручень, особливостям ділової комунікації під час ведення переговорів вербального і невербального (жестикуляція, погляд, рухи тіла тощо) характеру та іншим відомостям, які містяться, наприклад, у навчальному посібнику «English for Office (автор Письменна О.О.). У спецкурсі для майбутніх фахівців транспортних технологій використовуються такі навчальні посібники, як «New Trends In International Air Service» (автори: Акмалдінова О.М., Письменна О.О. та ін.), «Commercial Aviation» (автор Письменна О.О.), де подається технічно-комерційна країнознавча інформація, інформація про новітні технології і стандарти обслуговування в авіації. Специфіці фінансово-економічної структури провідних англомовних країн світу присвячено деякі матеріали навчальних посібників “Globalization and Financial Activity” (автори: Акмалдінова О.М., Балацька Н.І. та інш.) та “Fundamentals of Banking and Management” тих же авторів. Підготовка менеджерів авіаперевезень і туроператорів включає аудиторне та самостійне опрацювання матеріалів навчального посібника «Windows on the English-Speaking World» (автор Письменна О.О.). Робота з мовою засобів масової інформації побудована на донесенні до студента країнознавчої інформації, закріпленні та контролю її засвоєння у творчих вправах (див., наприклад, навчальний посібник “High-Style Socio-political Terminology” (автори: Акмалдінова О.М., Будко Л.В. та інш.). Однак, ще багато має бути зроблено для вироблення системного й уніфікованого підходу до реалізації можливостей використання лінгвокраїнознавства при навчанні іноземних мов. Відсутність єдиних критеріїв доцільності та обсягу охоплення навчальним матеріалом країнознавчих і лінгвокраїнознавчих аспектів потребує від викладача втузу додаткових багатопланових зусиль з добору, підготовки і тиражування релевантних, на його думку, матеріалів, розширення його світогляду, вміння роботи в команді, в контакті з іншими викладачами іноземної мови свого підрозділу.