Онасенко
Я. Я., Кравченко Ю. С.
Національний університет
біоресурсів і природокористування України, Україна, м. Київ
Сучасна епоха – це бурхливий розвиток науки і
техніки, стрімке та неконтрольоване зростання населення Землі, поступове виснаження
природних ресурсів під впливом негативної діяльності людства. В умовах
швидкого науково - технічного прогресу
надзвичайно загострились проблеми
взаємозв’язку суспільства і природи, адже людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила
сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні
природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля, що призвело до порушення екологічної
рівноваги і спричинило появу екологічної кризи. До кінця XX століття забруднення навколишнього середовища відходами,
викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва, сільського
господарства, комунального господарства міст набуло глобального характеру і
поставило людство на грань екологічної катастрофи.
Небезпечне екологічне становище склалось і в Україні. На стан екологічної ситуацію в країні впливають
еколого-географічні проблеми: зменшення запасів корисних копалин, вичерпання
ресурсів, зміна структури земельних ландшафтів, зниження родючості грунтів,
забруднення поверхневих та підземних вод, забруднення повітря, скорочення
розмаїття рослинного й тваринного світу. На
сьогодні стан природи в Україні – критичний, а в деяких її регіонах деградація
має незворотний характер. В останній час річний видобуток мінеральної сировини
досяг 1 млрд. т, а відходів гірської породи при цьому – 3 млрд. т. Загальний
об’єм промислових та комунально-побутових відходів в Україні складає 25 млрд.
т, з них 4,7 млрд. т токсичних. Під сховищами
токсичних відходів перебуває майже 20 тис.га земель. Усього в Україні в
1992 р. було 10088 млн. м3 промислових вілходів,3510,5 млн. м3
сільскогосподарських, 3846,4 млн. м3 комунальних стоків, 10015 тис.
т викидів в атмосферу, 1680,4 млн. м3 твердих відходів промислових
підприємств. Щорічно в Україні накопичується більше 40 млн. м3
твердих побутових відходів. Тільки незначна їх частина утилізується промисловим методом, тому
швидкими темпами збільшується кількість
несанкціонованих звалищ, переважна більшість яких є джерелом інтенсивного забруднення води та грунтів, які є важливими для
сільського господарства. Проте і сама
сільськогосподарська діяльність людини має негативний вплив на довкілля:
збідніння і виснаження родючих українських чорноземів, промислове забруднення
грунтів та інтенсивне освоєння цілинних земель, широке розповсюдження
монокультур, застосування азотних і нітратних мінеральних добрив. Внаслідок цього площа сільськогосподарських
угідь в Україні зменшується (приблизно на 3 млн. га в період з 1950 р. по 1990
р., а орних земель на 1,8 млн.га.). Крім того, в Україні 12 млн. га земель
пошкоджено водною ерозією, і 19,2 млн. га – повітряною ерозією. Щорічно ерозія
забирає 600 млн. т родючого грунту. Внаслідок нерозумної системи
природокористування вміст гумусу в грунтах зменшився з 6-9% до 3-5%, що
призвело до перетворення найродючіших чорноземів у звичайні малогумусні грунти.
В Україні зіпсовано 60% чорноземів. Однією з найважливіших нині є проблема
охорони повітряного басейну, основними забруднювачами якого є енергетичні й
хімічні підприємства,які викидають в атмосферу оксиди вуглецю, вуглекислий газ,
діоксид сірки, пил, різні оксиди та радіонукліди.
В середньому за рік забруднення
повітря сягає 20 млн. т шкідливих викидів. В Донбасі, Прикарпатті,
Придністров’ї концентрація шкідливих речовин перевищує гранично допустимі норми
в 5-10, а в деяких районах, зокрема, в 21 місті, забруднення повітря перевищує
допустимі норми в 15-20 разів. Розвиток промисловості в країні супроводжувався
прискореними темпами розвитку водопостачання, що призвело до зникнення з
географічної карти 20 тис. малих річок. Нині на території України нараховується близько 73 тис.
річок, переважно невеликих, лише 125 в них мають довжину понад 100 км. У басейні Дніпра(головне водне джерело України) налічується 15380 малих річок загальною
довжиною 67 156 км. Найкраще забезпечена водою верхня частина басейну, де в
середній за водністю річок їй припадає 219 тис. м3. Для регулювання річкового стоку в часі й
просторі в басейні Дніпра створено штучні водойми: шість великих водосховищ із загальним об'ємом води 44 км3.
Об'єм підземних вод в українській частині басейну становить 12,8 км3/рік
(35 млн м3/добу). Найбільшими забруднювачами вод України є (% від
всього обсягу зливу в ріки): електроенергетика 43%; комунальне господарство
19,5%; сільське господарство 16,6%; чорна металургія 9%; хімія
і нафтохімія 3%; інші 8,9%. Ще однією екологічною проблемою є зменшення запасів
корисних копалин. Державним балансом запасів на 1 січня 2001 p. враховано близько 8 тисяч
родовищ та 96 видів корисних копалин, з яких 3 349 родовищ освоєно
промисловістю, на базі яких функціонує понад
2000 гірничодобувних підприємств, діяльність яких призводить до вичерпання ресурсів, зниження їх якості й розмаїття, що негативно впливає на гірничо-геологічні
умови України. Інтенсивна господарська діяльність у басейні Чорного моря
призвела до виникнення складних екологічних проблем: масове "цвітіння" водоростей, зменшення
вмісту розчиненого кисню, загибель бентосних організмів, зменшення кількості фіто- і зоопланктону в 10—20
разів,що підірвало кормову базу риб. Останніми роками в Чорному морі
спостерігається негативна тенденція підвищення межі сірководневої зони, яка за
останні три десятиріччя піднялася в середньому на 40 м. У Азовському морі через
збільшення солоності води,
хімічні, біологічні забруднення призвели до змін у біоценозах моря, до
зменшення його рибогосподарського значення. Тепер, з
екологічної точки зору, воно гине через збільшення солоності морської води, яка
в період з 1923 по 1951 рр. складала 10,41%, при коливаннях від 9,10/00 (1932 р.), до 9,80180/00 (1939-1951 рр.). З 1994 р. вона
коливається в межах 11-130/00, а в критичні роки сягає 180/00. При середній солоності води 9 ‰ улов судака складав 73,8
тис. т, а тепер його середньорічний улов не перевищує 1,2 тис. т при солоності
води 11-13‰. Риба, яку виловлюють, настільки забруднена
хімікатами, що споживати її небезпечно. В цілому на Україні склалась катастрофічна екологічна ситуація,
яка призвела до погіршення здоров’я населення і збільшення його смертності. Темпи росту загальної захворюваності за останнє десятиріччя зросли на
35-40%, переважно за рахунок злоякісних пухлин, серцево-судинних хвороб,
бронхіальної астми, цукрового діабету, алергій. З 1991 р. лише у Києві втричі збільшилася
кількість онкологічних захворювань, у шість з половиною разів – захворювання
ендокринної системи, в шість – крові, в 31 – органів дихання. З 1991 р.
смертність перевищує народжуваність, внаслідок чого абсолютне зменшення
населення України за 6 років склало 1,2 млн.