Українська державна
академія залізничного транспорту
Сьогодні знання розглядається як результат пізнання дійсності, що перевірений практикою та відображується в мисленні людини. Знання виробляються не лише як результат наукових досліджень з того чи іншого напрямку. Результати управління підприємством, надбаний досвід також відображується у формі знань. Такі організаційні знання забезпечують конкурентоспроможність підприємства.
Управління знаннями слід розглядати як процес, «за допомогою якого організація може отримати прибуток із об’єму знань або інтелектуального капіталу, що знаходиться в її розпорядженні»[1]. На основі знань можна побудувати більш ефективні бізнес-процеси і, таким чином, отримати прибуток. Такі ефективні бізнес-процеси забезпечують зниження витрат, скорочення часу на виконання, збільшення задоволеності споживача.
Передумовою управління знаннями є розвиток інформаційних технологій, що забезпечує створення інформаційного простору, у якому виконується обмін значними об’ємами інформації. Такий обмін не залежить від місця розташування користувачів інформації. В той же час, аналіз та обробка таких об’ємів інформації пов’язана зі значними зусиллями, що і потребує переходу від інформації до знань. Це і визначає актуальність побудови процесів управління знаннями.
Подальший розгляд процесів побудови організаційних знань потребує уточнення зв’язку між знаннями, інформацією та даними, а також визначення складових інтелектуального капіталу.
Знання базуються на сукупності окремих фактів, які звичайно розглядаються як дані. Для використання таких даних їх потрібно структурувати, тобто знайти їх суттєві елементи та виявити зв’язки між ними. Результатом такого структурування є інформація. Подальша інтеграція інформації шляхом встановлення зв’язків між інформаційними елементами ти їх інтерпретації формують знання. Останній рівень інтеграції базується на видаленні протиріч між окремими знаннями, формуванні єдиної системи персоніфікованих знань та називається мудрістю. Даний рівень забезпечує розуміння та інтерпретацію знань.
Організаційні знання становлять підґрунтя інтелектуального капіталу. Складовими інтелектуального капіталу за Л. Едвинсоном є людський та структурний капітал [2]. Перший містить у собі знання, навички, можливості співробітників, інноваційність, а також корпоративну культуру організації. Структурний капітал належить організації, на відміну від людського капіталу. Структурний капітал містить у собі клієнтський та організаційний капітал. Перший з них охоплює напрацьовані зв’язки з контрагентами. Другий забезпечує інноваційний та процесний капітал підприємства.
Перетворення даних у інформацію, потім у знання та мудрість забезпечується процесом управління знаннями. Такий процес має два рівні [3]: стратегічний та тактичний. Уточнений процес управління знаннями на тактичному рівні містить у собі наступну послідовність етапів, які впливають на всі складові інтелектуального капіталу:
1)
Збір даних, потрібних для поточної
діяльності організації.
2)
Структуризація даних, створення та
документування інформації.
3)
Використання структурованої інформації для
отримання доходу та уточнення такої інформації.
4)
Інтеграція інформації в персоніфіковані
знання та використання знання для навчання співробітників. На даному етапі реалізується
процес соціалізації [4] відповідно до Нонака І. та Такеучі Х., що впливає
на людський та клієнтський капітал.
5) Інтеграція персоніфікованих знань та їх формалізація, що забезпечує єдину документовану систему знань організації. На даному етапі виконується екстерналізація та комбінація знань, що впливає на організаційний капітал підприємства.
Таким чином, процес управління знанням на тактичному рівні направлений на створення знань та впливає на складові інтелектуального капіталу.
На відміну від нього, процес управління знаннями на стратегічному рівні пов'язаний з підтримкою та розвитком інтелектуального капіталу підприємства та містить у собі такі етапи: оцінка інтелектуального капіталу на основі розробленої системи показників; підтримка використання та актуалізації знань по результатам оцінки складових інтелектуального капіталу; передача неактуальних знань.
Таким чином, розглянуто
адаптований процес управління знаннями на тактичному рівні та його вплив на
складові інтелектуального капіталу організації.
Показано, що побудова процесу управління організаційними знаннями є необхідною передумовою управління інтелектуальнім капіталом.
Література
1.
Философский
энциклопедический словарь [Текст] / - М., 2000. - 166c.
2. Эдвинсон Л., Мелоун М. Интеллектуальный
капитал. Определение истинной стоимости компании / Новая постиндустриальная
волна на Западе Антология [Текст] / Под ред. В.Л. Иноземцева. -
М.: Academia, 1999. -108 с.
3.
Букович У. Управление знаниями: руководство к действию [Текст] / У. Букович, Р.Уильямс – М.: ИНФРА-М, 2002. – 504 с.
4.
Нонака И. Компания -
создатель знания. Зарождение и развитие инноваций в японских фирмах [Текст] /
И. Нонака, X. Такеучи - М., 2003. – 384
с.