Економічні науки / 10. Економіка підприємства

ас. Селицька К.В.

Донбаська національна академія будівництва та архітектури, Україна

Концепція аудиту підприємства, яке знаходиться у фінансовій кризі

Актуальність дослідження підприємства, яке знаходиться у фінансовій кризі, обумовлюється тим, що більшість підприємств упродовж свого функціонування стикалися з кризовими явищами. Загроза припинення діяльності зумовлює потребу пошуку раціональних шляхів покращення фінансового стану підприємства. Одним із важливих інструментів подолання кризи є аудит. Доцільність проведення аудиту підприємства, що знаходиться у фінансовій кризі, вимагає наукового обґрунтування. Особливості такого аудиту зумовлюють необхідність розробки окремого підходу до його організаційно-методичного забезпечення.

На основі вивчення теоретичних засад аудиту, його організації, та методології, відображених у працях вітчизняних та зарубіжних науковців, а також на підставі аналізу практичних аспектів проведення аудиту підприємств, що знаходяться у фінансовій кризі, можемо запропонувати концепцію аудиту, яка би враховувала особливості аудиту, зумовлені кризовим станом підприємства, для якого він здійснюється.

Ефективність проведення аудиту конкретного підприємства суттєво залежить від якості його планування, яке має враховувати особливості цього підприємства та інформаційні потреби користувачів аудиту. Планування включає стандартизовані процедури та базується на загальній концепції аудиту.

Концепція - це форма і засіб наукового пізнання, що є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї, теорії; науково обґрунтоване і логічно доведене вираження основного змісту теорії [2]. Концепція аудиту повинна виражати його основний зміст, визначати та обґрунтовувати елементи аудиту.

Концепція аудиту підприємств, що знаходяться у фінансовій кризі, на нашу думку, повинна окреслювати мету та основні цілі такого аудиту, предмет, об’єкти, сферу застосування та класифікацію видів аудиту.

Аудит кризового підприємства проводиться для забезпечення зацікавлених користувачів достовірною та неупередженою інформацією про підприємство, його стан та перспективи розвитку для прийняття ними економічних рішень. Метою аудиту кризового підприємства є висловлення незалежної думки аудитора щодо достовірності обліку і звітності, ефективності обліково-аналітичної, контрольної та управлінської систем підприємства, реального фінансового стану та наявності внутрішніх ресурсів подолання фінансової кризи.

Ціль аудиту – це конкретне завдання, на вирішення якого спрямована діяльність аудитора, цілі аудиту визначаються законодавством, нормативно-правовим регулюванням аудиторської діяльності, договірними зобов’язаннями між аудитором та клієнтом [2]. На основі аналізу інформаційних потреб користувачів та відповідно до мети можемо сформулювати основні цілі аудиту кризового підприємства:

- оцінка ефективності обліково-аналітичної, контрольної та управлінської систем підприємства;

- оцінка фінансового обліку та звітності підприємства;

- оцінка реального фінансового стану підприємства;

- оцінка зобов’язань підприємства та можливості їх сплати;

- оцінка здатності підприємства до подолання фінансової кризи.

Перші дві цілі є типовими для аудиту фінансової звітності будь-якого підприємства, проте способи досягнення цих цілей для аудиту кризових підприємств будуть мати певні особливості. Наступна ціль – оцінка реального фінансового стану – є, на нашу думку, обов’язковою для аудиту кризових підприємств, проте, може стосуватись також аудиту інших підприємств за бажанням замовників аудиту. Такі цілі, як оцінка зобов’язань підприємства та можливості їх сплати, а також оцінка здатності підприємства до подолання фінансової кризи, характерні лише для аудиту кризових підприємств. Виділення оцінки зобов’язань як окремої цілі аудиту зумовлене тим, що своєчасне погашення заборгованості є найважливішою ознакою подолання фінансової кризи. Висновок про здатність підприємства до подолання кризи є головною інформаційною потребою користувачів аудиту кризового підприємства, від нього значною мірою залежить, чи буде до підприємства застосована процедура банкрутства, ліквідації, чи будуть вжиті заходи для його фінансового оздоровлення.

У загальному теоретичному плані предмет аудиту – це сукупність об’єктів аудиторського контролю, він змінюється залежно від зміни об’єктів аудиту [4]. Ми погоджуємося з цією думкою та пропонуємо визначати предмет аудиту залежно від його об’єктів.

Предметом аудиту кризового підприємства, залежно від його цілей, може бути: фінансова звітність, фінансовий стан підприємства, санаційна спроможність, зобов’язання, процедура банкрутства.

Об’єкт аудиту – це інформація про окремі або взаємопов’язані факти (явища або процеси) господарської діяльності суб’єкта господарського контролю, яка відображена в системі бухгалтерського обліку та інших джерелах інформаційної системи та підлягає кількісній і вартісній оцінці [1].

Визначимо об’єкти відповідно до конкретного предмету аудиту. До об’єктів аудиту фінансової звітності можна віднести інформацію про діяльність обліково-аналітичної та контрольної систем підприємства, бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Об’єктами аудиту фінансового стану є інформація фінансової звітності, аналітична інформація щодо термінів погашення зобов’язань та термінів отримання дебіторської заборгованості, інформація щодо конкурентних переваг та місця підприємства на ринку. До об’єктів аудиту санаційної спроможності можна віднести інформацію про діяльність обліково-аналітичної, контрольної та управлінської систем підприємства, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інформацію про дебіторську та кредиторську заборгованість, терміни та умови розрахунків, технічну та технологічну характеристику основних засобів та продукції підприємства, інформацію щодо конкурентних переваг та місця підприємства на ринку. Об’єктами аудиту зобов’язань є документальне підтвердження зобов’язань, інформація аналітичного та синтетичного обліку зобов’язань, інформація про терміни та умови розрахунків. До об’єктів процедури банкрутства, на нашу думку, можна віднести інформацію про активи та зобов’язання підприємства, виявлені та оцінені під час процедури банкрутства, інформацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності, звіти арбітражного керуючого про здійснення процедури банкрутства, план санації та порядок задоволення вимог кредиторів, ліквідаційний баланс.

Сферою застосування такого аудиту є підприємства, що знаходяться у фінансовій кризі не залежно від видів діяльності. Ідентифікація фінансової кризи підприємства повинна здійснюватись аудитором на початковому етапі аудиту відповідно до певних критеріїв. Якщо підприємство є кризовим, аудитор при подальшому плануванні аудиторських процедур повинен враховувати усі важливі аспекти пов’язані з цим фактом.

Для розгляду сфери застосування аудиту кризових підприємств пропонуємо здійснити їх класифікацію відповідно до найхарактерніших ознак. Найперше, підприємства, що знаходяться у фінансовій кризі, можна поділити на такі дві групи:

- кризові підприємства, щодо яких не порушено справу про банкрутство;

- кризові підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство.

Кризові підприємства, першої групи, у більшості випадків мають усі підстави для того щоб перейти у другу групу, цей перехід може відбутись у будь-який момент. Проте, на практиці часто зустрічаються випадки, коли кризове підприємство не знаходиться у процедурі банкрутства, оскільки через різні обставини ні кредитори, ні саме підприємство не звертаються до суду. Причинами цього є відсутність чи низький рівень платіжної дисципліни та претензійно-позовної роботи, необхідність досудового врегулювання – звернення кредиторів із вимогами до підприємства-боржника. Ще однією причиною може бути невеликий розмір підприємства та його несплаченої своєчасно кредиторської заборгованості щодо кожного кредитора. Хоча кредитори можуть об’єднувати свої вимоги для звернення до суду, на практиці таке трапляється рідко.

Другу групу кризових підприємств, щодо яких порушено справу про банкрутство, за юридичною ознакою пропонуємо поділити на такі три підгрупи: підприємства, що перебувають в процедурі розпорядження майном; підприємства, що перебувають в процедурі санації; підприємства, що перебувають в процедурі ліквідації.

Такий поділ обумовлений різними етапами процедури банкрутства. Спільним для цих трьох підгруп кризових підприємств є чітке законодавче окреслення діяльності, проте, за своєю суттю кожна підгрупа має певні відмінності. Для підприємства, що перебуває у процедурі розпорядження майном, характерним є впорядкування активів та зобов’язань, аналіз причин кризових явищ, пошук способів їх подолання. Якщо можливість подолання фінансової кризи знайдено, підприємство переходить в наступну підгрупу, розпочинається його санація. В іншому випадку відбувається ліквідація.

Для підприємства, що перебуває у процедурі санації, характерним є спрямованість на складання реального та ефективного плану фінансового оздоровлення та його впровадження. Для підприємства, що перебуває у процедурі ліквідації, характерним є перетворення усіх активів у найбільш ліквідну форму та погашення кредиторської заборгованості. Дана класифікація підприємств, що знаходяться у фінансовій кризі, є необхідною оскільки аудит кожної їх групи буде мати особливості.

Отже, підприємства, які знаходяться у фінансовій кризі, є особливим об’єктом аудиту, оскільки вони характеризуються ризиком припинення діяльності та специфічними інформаційними потребами користувачів аудиту. Відсутність достатнього теоретичного та організаційно-методичного забезпечення аудиту кризових підприємств негативно впливає на якість його проведення на практиці. У запропонованій нами загальній концепції аудиту підприємства, що знаходиться у фінансовій кризі, враховано особливості такого аудиту, визначено його основні цілі, об’єкти, окреслено сферу застосування та здійснено класифікацію для вибору оптимального для конкретного підприємства виду аудиту. Розглянута концепція може знайти практичне застосування при плануванні аудиту кризового підприємства. Розвиток даного наукового дослідження може здійснюватись у напрямку створення організаційно-методичного забезпечення аудиту підприємства, що знаходиться у фінансовій кризі.

Література:

1.Дрозд І. К. Єдність зовнішнього та внутрішнього контролю в системі фінансово-економічного контролю // Фінанси України. – 2010. – № 3. – с. 135–140.

2.Ковалюк О. М. Роль контролю у фінансовому механізмі економіки //Фінанси України. – 2009. – № 7.– с. 151–155.