Дидяк Я.Б., ст. 5-го курсу, гр. ФУД_ВНП-51

Науковий керівник – к.е.н., доцент Семцов В.М.

Вінницький інститут економіки

ОЦІНКА ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА

Актуальність і практична значущість цієї теми зумовлені рядом причин. По-перше, сьогодні в економіці ключовою проблемою є криза неплатежів і принаймні половину підприємств слід було б оголосити банкрутами, а вилучені кошти перерозподілити на користь ефективних виробництв, що, поза сумнівом, сприяло б оздоровленню ринку. По-друге, оскільки проблема банкрутства набула значного поширення, то питання прогнозування і визначення ймовірності банкрутства стає вкрай актуальним. По-третє, значній частині промислових підприємств характерні негативні тенденції щодо динаміки фінансових результатів, що призвело до збільшення частки збиткових підприємств у загальній їх кількості.

Від точної ідентифікації загроз, тобто правильного вибору системи показників для діагностики, залежать ступінь достовірності оцінки економічної безпеки підприємства та комплекс необхідних заходів щодо попередження можливих криз. Фактично будь-яку методику прогнозування банкрутства, оцінки кредитоспроможності позичальника, аналізу інвестиційної привабливості підприємства можна вважати такою, що присвяченії проблематиці діагностики фінансового стану.

Останнім часом, питанням оцінки ймовірності банкрутства та його наслідкам приділяється значна увага як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями.

Питанню визначення ймовірності банкрутства підприємств приділяється значна увага з боку вітчизняних та зарубіжних науковців. Розробкою методик і критеріїв прогнозування банкрутства займались такі провідні вчені як Е. Альтман, У. Бівер, Р. Ліс, Г. Спрінгейт, Дж. Таффлер, Г. Тішоу, Д. Дюран, Р. Сайфуллін, Г. Кадиков, В. Ковальов та ін. Вагомий внесок у вирішення проблемних питань з банкрутства та антикризового управління зробили вітчизняні вчені: І. Жук, Л. Лігоненко, О. Терещенко, Т. Тесленко та ін.

Потрібно відзначити, що за наявності всіх переваг цих моделей, які розроблені для прогнозування банкрутства, побудовані на основі вивчення поведінки компаній в умовах західного розвитку, що не відповідає умовам розвитку економіки України.

Побудова багатофакторних моделей для української економіки досі залишається проблемною, по-перше, через нестабільність і недосконалість нормативно-законодавчої бази банкрутства українських підприємств; по-друге, через відсутність урахування багатьох факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємств; по-третє, через необ’єктивні дані стосовно статистики банкрутств. Крім того, ці моделі будують на основі дискримінантного методу за статистичними даними підприємств конкретної країни, тоді як використання моделей обмежене межами цієї країни. Також, вагоме значення мають якість фінансово-звітної документації та ступінь інформативності статистичних даних і коефіцієнтів, на які спираються моделі. ці моделі можна буде використати як підхід до побудови системи оцінювання ймовірності банкрутства, але необхідно враховувати особливості національної економіки [3, с.2].

В рамках даного дослідження розглянемо такі дикримінантні моделі оцінки ймовірності банкрутства: модель Альтмана, модель Спрінгейта.

Модель Альтмана запропонована в 1968 році і ґрунтується на розрахунку індексу кредитоспроможності, побудованому із застосуванням апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу, що дозволяє виділити серед господарюючих суб'єктів потенційних банкрутів [4].

При визначенні індексу Е.Альтман спостерігав за групою підприємств, частка з яких збанкрутіла в період між 1946 і 1965 роками, а інші працювали успішно. Дослідження 22 аналітичних коефіцієнтів, які сприяли прогнозуванню можливого банкрутства дозволило відібрати п'ять найбільш значущих і вивести багатофакторне регресійне рівняння. Отже, індекс Альтмана є функцією від певних показників, які характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У 1983 році Е.І.Альтман отримав модифікований варіант даної формули для компаній, акції яких не котируються на біржі.

Спосіб розрахунку п’ятифакторної моделі Е.Альтмана така:

Z = 0,717К1+0,847К2+3,107К3+0,42К4+0,995К5, (1)

де К1 = Власний оборотний капітал / Загальна вартість активів;

К2 = Нерозподілений прибуток / Загальна вартість активів;

К3 = Прибуток до виплати відсотків / Загальна вартість активів

К4 = Балансова вартість власного капіталу / Позиковий капітал;

К5 = Виторг від продажу / Загальна вартість активів.

Переваги цієї моделі – простота розрахунку; наявність послідовності дослідження.

Також присутні і недоліки, а саме: модель можна застосовувати лише на відносно великих підприємств, що котирують свої акції на біржах; нерозвиненість фондового ринку України, зокрема, вторинного фондового ринку; відмінність українського бухгалтерського обліку від західних стандартів; необхідність адаптації вагових оефіцієнтів та прогнозних значень; не враховуються коливання курсів акцій.

Модель Спрінгейта була побудована в 1978 році Г.Л.В. Спрінгейтом за допомогою методу поетапного дискримінантного аналізу, розробленого Е.І.Альтманом. При створенні моделі Спрінгейт використовував дані 40 підприємств і досяг 92,5% точності прогнозування неплатоспроможності на наступний рік, проте за часом цей показник зменшується. Пізніше Бодерас, використовуючи дану модель на показниках 50 підприємств із середнім балансом в 2,5 млн. доларів, досяг 88% точності передбачення [4].

Методика розрахунку моделі Спрінгейта така:

Z = 1,03A+3,07B+0,66C+0,4D, (2)

де А = Робочий капітал / Загальна вартість активів;

В = Прибуток до сплати податків та процентів/ Загальна вартість активів;

С = Прибуток до сплати податків / Короткострокові зобов’язання;

D = Обсяг продажу / Загальна вартість активів.

Перевагою моделі Спрінгейта є точність до 90%.

Недоліком є те, що модель була створена для підприємств США і Канади; коефіцієнти наведені в доларах; модель створена для оцінювання кредитоспроможності підприємств.

Отже, серед існуючих модель прогнозування банкрутства, на сьогодні не має методики, що може надати достовірні результати про банкрутство вітчизняних підприємств. При використанні тих чи інших методів та методик прогнозування ймовірності банкрутства має місце отримання суперечливих висновків про рівень фінансового стану підприємства за загрозу банкрутства.

Потрібно розробити модель, в якій оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на вітчизняних стандартах обліку і звітності, яка б використовувала статистичну, інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням специфіки галузі, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності.

Література

1. Жалко О.В. Банкрутство як наслідок впливу фінансової кризи на господарську діяльність підприємств / О.В. Жалко // Університетські наукові записки. Економіка. – 2010. - №2. – С.163 – 173.

2. Лепейко П.І., Доценко П.О. Аналіз сучасних методик прогнозування ймовірності банкрутства підприємств [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://masters.donntu.edu.ua/2012/iem/subrys/library/bancrutcy.pdf.

3. Москаленко В.М. Характеристика методів та моделей діагностики кризового стану підприємства // Економічні науки. – 2012. – Вип.22. – С. 1-6.

4. Ракицька С.О., Шовченко Т.В. Аналіз методик оцінки ймовірності банкрутства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en/em/2008_5_2/Zbirnik_EM_08_2_134.pdf.