Вінницький фінансово-економічний університет

Магістр: Погребна Юлія Олександрівна

Стаття на тему:

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

В сучасних умовах господарювання показник рентабельності актуальний для великих підприємств, переважно виробничого характеру. В умовах ринкових відносин, постійно проходить врахування фінансового положення підприємства. Тобто, якщо темпи продажів підприємства падають, то потрібно вирішити чи зменшити відповідно до цього виробництво товарів чи підприємство повинно дотримуватись колишніх темпів розвитку, роблячи запас на майбутнє.

Методологічною основою проведеного дослідження є роботи таких провідних вітчизняних вчених - економістів як Короткевич О.В., Тітов М.В., Шарова А., Мазаракі А.А. та інших.

Ключові слова: рентабельність, рентабельність капіталу, рентабельність виробництва, грошові кошти.

Метою статті є виявлення ефективних шляхів підвищення рентабельності підприємства. Основною задачею є дослідження сутності рентабельності, виявлення факторів, що впливають на цей показник .

Рентабельність – це ступінь прибутковості, вигідності, дохідності. Вона вимірюється за допомогою цілої системи відносних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробничою, комерційною, інвестиційною і т. д.), вигідність виробництва окремих видів продукції (робіт, послуг).

Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. Їх використовують і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні. Різноманітність варіантів рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованій вартості для розрахунку рентабельності обумовлюють наявність значної кількості її показників

Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:

1) показники рентабельності капіталу (активів);

2) показники рентабельності продукції;

3) показники, розраховані на основі потоків наявних грошових коштів.

У процесі аналізу слід вивчити динаміку названих показників рентабельності, виконання плану за ними і провести порівняння з підприємствами-конкурентами.

Після цього необхідно проаналізувати чинники, що вплинули на зміну рівня рентабельності. Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений у цілому за підприємством, залежить від чотирьох основних чинників першого порядку: зміни обсягу реалізації, структури реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.

Одним з факторів зростання прибутку та рентабельності та підвищення ефективності виробництва є його розширення, тобто збільшення обсягів виготовлення товарів і послуг. Здійснити це можна двома шляхами:

1) за рахунок збільшення кількості залучених у виробництво факторів (екстенсивний шлях);

2) за рахунок поліпшення технологій (інтенсивний шлях).

Екстенсивний розвиток підприємства представляє собою нарощення виробництва за рахунок простого кількісного розширення його факторів, тобто збільшення числа працівників без підвищення кваліфікації, споживання матеріальних ресурсів без поліпшення ефективності їх використання, за рахунок зростання капіталовкладень без удосконалення технологій. З його допомогою відбувається швидке освоєння природних ресурсів, а також порівняно за короткий період часу вдається скоротити або ліквідувати безробіття, забезпечити велику зайнятість робочої сили.

Інтенсивний шлях розвитку являє собою зростання виробництва за рахунок більш раціонального використання його факторів, тобто впровадження нових технологій, поліпшення його, удосконалення використання основних, оборотних фондів, прискорення їх оборотності, амортизації, підвищення кваліфікації робочої сили та вдосконалення наукової організації праці. Досягається підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, поліпшення використання наявної матеріальної бази виробництва. До таких заходів відносяться енергозберігаючі проекти, програми зниження матеріаломісткості і трудомісткості та ін. Безсумнівним достоїнством цього напрямку є переборення перешкод, породжених обмеженістю природних ресурсів і можливість досягнення дуже високих темпів економічного зростання.

Для успішного розвитку економіки будь-якого підприємства необхідно вивчати співвідношення об'єму виробництва (реалізації) продукції з витратами і прибутком. Це співвідношення аналізується для дослідження комплексу причинно-наслідкових взаємозв'язків найважливіших показників кінцевих результатів діяльності підприємства, наукового обґрунтування управлінських рішень

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, тобто прибутковість різних напрямків діяльності виробничої, підприємницької, інвестиційної та окупність витрат. Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до зниження рентабельності підприємства. За даними фінансової звітності підприємств за 2011 рік [1] рівень рентабельності  їх операційної діяльності (відношення фінансового результату від операційної діяльності до витрат операційної діяльності) склав 3%, що відповідає показнику рентабельності за відповідний період минулого року. Серед видів економічної діяльності найвищий рівень рентабельності мають підприємства, що займаються фінансовою діяльністю (73%), а також підприємства торгівлі, з ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (19,6%), в тому числі підприємства торгівлі автомобілями, їх технічне обслуговування та ремонт (26,8%).Рентабельність промислових підприємств області є нижчою проти середньо обласного показника і становить 2,2%. Найбільш рентабельними є підприємства хімічного виробництва (7,7%), з виробництва готових металевих виробів (7,7), а також підприємства добувної промисловості (5%) [3]. Значно нижчою є рівень рентабельності будівельних підприємств (1,8%), підприємств готельного та ресторанного бізнесу (1,5%), суб’єктів господарювання,які займаються діяльністю транспорту та зв’язку (1,3%). Підприємства, що пов’язані  з таким видом діяльності, як операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям за 2011 рік отримали збиток від операційної діяльності і як наслідок – рівень рентабельності їх операційної діяльності є негативним [2]. Рентабельність підприємства напряму залежить від його прибутку. Для одержання максимального прибутку підприємство повинне найбільше повно використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні. Збільшення випуску знижує витрати на одиницю продукції, тобто витрати на її виготовлення в розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Ну а крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток [4]. Таким чином, при збільшенні випуску і, відповідно, реалізації рентабельної продукції збільшується прибуток у розрахунку на одиницю продукції, а також збільшується кількість реалізованої продукції, кожна додаткова одиниця якої збільшує загальну суму прибутку. Унаслідок цього, збільшення рентабельної продукції, що випускається, за умови її реалізації дає значний приріст обсягу прибутку. Важливо при визначенні показників прибутковості підприємства враховувати фактор інфляції. Адже періоди зростання інфляції створюють несприятливі умови для інвестиційної діяльності.

Можна зробити висновок, що рентабельність – це показник економічної ефективності виробництва підприємства, який відображає кінцеві результати його господарської діяльності. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність чи недостатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво та реалізацію та взагалі на фінансово – господарську діяльність підприємства. Щоб підвищити показник рентабельності, потрібно скоротити всі витратні статті, а саме: зменшити транспортні витрати; налагодити систему збуту; підвищити продуктивність праці; підприємству необхідно скоротити витрати на виробництво та реалізацію продукції. Необхідність поліпшення ефективності управління, підвищення прибутковості праці, ефективності виробництва, конкурентоспроможності підприємства вимагає проведення реструктуризації підприємства. Реструктуризація в широкому розумінні передбачає комплексність змін, а не зміну тільки однієї сфери функціонування; є постійним інструментом управління, а не реалізації одноразової цілі; може охоплювати майнові перетворення вона може бути спрямована на зміну; підлягає модифікації та коригуванню в ході реалізації. Вона може бути спрямована на зміну майна, структури виробничої програми, структури залученого капіталу, активів, доходів та витрат, структури персоналу, інформації або інших структур. Отже, підприємства повинні активно шукати всі можливі шляхи вдосконалення виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної продукції, це і буде сприяти зростанню рентабельності підприємства.

Список літератури

1. Міністерство фінансів України //www.minfin.gov.ua/

2. Управління статистики у вінницькій області

3. Короткевич О.В. Рентабельність господарської діяльності підприємств: структура, рівень, динаміка. //Економіка підприємства 2008

4. Васильєв В.В. Шляхи підвищення результативності підприємств - 2007.