Булатова Тетяна Сергіївна

Науковий керівник – ст. викладач Андрієнко Л.К.

Донецький Національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган - Барановського

Туристична діяльність як об’єкт соціологічного аналізу

Соціологія туризму - наймолодша галузь соціології. її поява пов'язана з тим місцем, яке займає у житті людини туризм як потужний, багатокомплексний тип діяльності. Це зумовлює потребу виділення окремого напрямку соціології - соціології туризму, який повинен базуватися на комплексному дослідженні туризму: як сфери відпочинку; як механізму комунікації;як специфічного засобу формування особистості.

Туризм як соціальний феномен є широким, масштабним суспільним явищем, яке з'явилося у буржуазному суспільстві у той час, коли сформувався середній клас. Умовою існування туризму як сучасного суспільного явища є наявність у населення вільного часу, вільних коштів, а також, у представників різних соціальних груп сформованих установок на пізнання світу та на інші форми поведінки, що реалізуються під час туристичної діяльності. Все це з'являється лише на відповідному рівні розвитку суспільства, стану його економіки, промисловості, продуктивності праці.

Таким чином, основу туризму як соціального явища становить середній клас (бідні не мають можливості для такого виду дозвілля, а багатих не так багато, щоб утворити основу для світової туристичної індустрії). З процесом зростання кількості середнього класу туризм перетворюється у самостійний соціальний інститут з усіма складовими елементами. Головна характеристика будь якої діяльності повинна враховувати специфіку потреби, яку задовольняє ця діяльність. Тому постає питання в з'ясуванні спонукальної причини, яка лежить в основі: слід визначити, які потреби (підсвідомі) та цілі (свідомий передбачуваний результат) задовольняються туризмом.

З першого моменту життя дитина відчуває потребу у русі: реалізує себе як біологічна істота. Потреба у пізнанні навколишнього середовища дозволяє сформуватися розумною істотою. І трохи пізніше потреба у самопізнанні робить її духовною істотою, яка вже пов 'язується з іншими людьми не тільки біологічно, а й соціально через належність до певного типу культури. Таким чином, потреби у русі, пізнанні та самопізнанні треба відносити до фундаментальних потреб, через задоволення яких здійснюється становлення людини.

Туризм як специфічний тип діяльності спрямований на задоволення зазначеного комплексу потреб. Зрозуміло, ці потреби впродовж свого життя людина реалізує не лише через туристську діяльність. Тому передусім відзначимо деякі особливості туризму, що визначають специфіку задоволення зазначеного комплексу потреб через цей вид діяльності.

Головна характеристика туристської діяльності пов'язана з процесом переміщення у фізичному просторі. Особливість туризму з цієї точки зору полягає в тім, що завжди являє подорож, обмежену у часі. Туризм не пов'язаний із задоволенням потреби назавжди змінити життєве середовище людини. Особливо гостра потреба в туризмі виникає на переломних етапах розвитку людини, коли вона потребує на певний час вийти за межі буденності, потрапити в незвичну ситуацію.

Друга особливість туризму полягає у тому, що в процесі реалізації поставленої мети часто досягаються й зовсім інші цілі. Це обумовлено існуванням опосередкованих цілей, які більшою мірою є продуктом механізму стереотипної поведінки. Більше того, досягнення основної мети в процесі діяльності фактично може бути відсторонено на периферію, заради досягнення опосередкованих цілей. З метою відпочинку ми вирушаємо у туристичну подорож, проводимо так званий активний відпочинок, після якого треба ще відновлювати сили перед початком виробничої діяльності. З іншого боку, з самого початку досягнення основної мети може лише частково, або зовсім не обумовлювати туристичну діяльність. Тобто поведінка є не наслідком досягнення мети, а виконанням певних ритуальних дій. Ритуальні дії- дії, в яких мета стоїть на другому плані.

В основі ритуальної поведінки можуть бути стандарти соціальної групи, до якої належить турист, чи вплив залишків минулих культур, які певними проявами вписуються у сучасну культуру суспільства. Ритуальна діяльність дає змогу здійснювати "безцільову" поведінку, коли зникає потреба досягнення певного результату. Людина відчуває свободу від буденних потреб. Відкидаючи буденні цілі, людина відчуває себе "зверху", "над ними". В той же час "відсутність" мети дає змогу припинити діяльність у будь-який момент без ризику. Така "віртуальна зона діяльності" дає змогу повністю розкрити здібності людини без ризику програшу. Ритуальна основа туристської діяльності змушує туриста вирушати в подорож, в основі якої лежать стародавні інстинкти, міфологічні уявлення, вплетені в сучасну культуру. Через ритуал здійснюється розвиток духовності людини. Разом з тим ритуал є засобом самоствердження, соціалізації людини.

Залежно від того, які потреби лежить в основі діяльності людини, можна здійснити класифікацію видів туризму, що відрізняються переважною спрямованістю на задоволення тієї чи іншої потреби. Ними є:

а) Спортивний туризм, де переважатиме задоволення потреби в русі і самоствердження в своєму соціальному середовищі, яке розглядатиме такий туризм як певну цінність

б) Туристична подорож, спрямована передусім на задоволення потреби в русі і пізнанні навколишнього середовища;

Спортивний туризм, головним змістом якого є задоволення потреби у русі, - це випробування на сміливість, витримку, мужність. Внутрішня мета-розкрити себе, свої можливості. Спортивний туризм втілює героїчну тенденцію у становленні кожної людини в момент переходу з одного соціального рівня на інший. Найбільше цей вид туризму притаманний молоді. Пік його припадає на ту пору, коли відбувається процес переходу до дорослого життя. Такий вид туризму задовольняє бажання пізнання своїх можливостей, самоствердження себе.

З розвитком людини з'являється бажання більшого пізнання світу навколо себе, розширення меж довкілля. А тому актуалізується потреба у туристичній подорожі. Пізнання світу за межами місця проживання, переміщення з реального середовища у тимчасово бажане - ось що спонукає до подорожі. Такий вид туризму переважно спрямований на отримання якоїсь частки знань нового середовища, про яке нагадуватимуть сувеніри, дорожні щоденники тощо. Але поряд з цим у туристичній подорожі задовольняються і потреби в русі, а також здійснюється духовне збагачення людини.

Таким чином, можно зробити висновок, що урахування зазначених особливостей під час соціологічного дослідження важливе передусім з огляду визначення індикаторів туристичної діяльності. Передусім дослідження стану туристичної діяльності не може здійснюватися на основі аналізу єдиного індикатора "перетин кордону за туристичною візою", а саме це вважають за достатнє для аналізу стану і розвитку туризму в Україні наші статистичні служби. Адже не кожна переміна місця проживання пов'язана з туристичною діяльністю. Вона може зумовлюватися, а найчастіше і зумовлюється потребою додаткового заробітку, необхідністю відвідати друзів та родичів, потребою навчання чи лікування. Все це досить важливі стимули, але вони обумовлюють не туристичний характер діяльності. Поряд з переміною місця проживання обов'язковим індикатором туристичної діяльності повинна бути визначеність мети, що відповідає специфіці туризму.