Костирко А. Г.

Миколаївський національний аграрний університет

Еколого-економічний підхід у використанні

потенціалу аграрного сектора

Поряд з глобальними процесами об’єднання світової економіки в єдину систему головним завданням кожної держави залишається безпека та благополуччя її громадян, забезпечення потреби людей відповідними умовами існування. Збільшення населення планети, глобалізація економічного, фінансового і інформаційного середовища призводить до обмеженості природних ресурсів, необхідності реалізації заходів зі збереження навколишнього природного середовища. Подібні тенденції набувають сталого характеру через необхідність випереджаючого зростання витрат на охорону природи, відновлення її ресурсного потенціалу, подолання наслідків екологічного навантаження на природу. Саме необхідність переходу у розвитку на принципи екологізації обумовлена історичними змінами, які відбулися у світі. Актуальним залишається проблема реалізації заходів на мікрорівні, тобто в умовах окремого підприємства. Спостерігається зацікавленість власників в максимізації прибутків і мінімізації витрат. Така ситуація надає можливість констатувати антагоністичний характер сучасного економічного та екологічного розвитку як у локальному так і у глобальному масштабах. Зокрема це стосується і аграрного сектора. Однак спрямованість економіки лише на зростання може призвести до появи негативних наслідків, одним з яких є зниження показників екологобезпечності продукції. Найбільш тісним є зв’язок в сільськогосподарському виробництві, головним ресурсом якого є земля, і саме від здатності її відтворюватися залежить ефективність діяльності підприємств, якість виробленої продукції та її безпечність.

Вирішення цих проблем тісно пов’язане із забезпеченням фінансовими ресурсами на локальному рівні. Вивченню питань формування і використання потенціалу у галузі присвячено наукові праці та публікації таких вчених, як: М. Я. Дем’яненка, П. Т. Саблука, В. К. Савчука, В. В. Зіновчука, М. Й. Маліка, А. В. Чупіса та ін.

З метою покращення стану навколишнього середовища необхідним є здійснення еко-інвестицій на охорону та раціональне використання природних ресурсів.

За таких умов, підвищується відповідальність за вибір напрямів використання фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств та зростають вимоги до достовірності методики обґрунтування вибору. За сучасних умов управління фінансовим потенціалом не є комплексним. Тому при розробці загальної стратегії підприємства необхідною умовою є включення заходів щодо вирішення екологічних питань.

Також вирішення цих питань можливе через мотивацію на науково-обґрунтовані засади переходу галузі до інтенсивного природоохоронного типу розширеного відтворення. У зв’язку з цим оптимізація співвідношення екологічних і економічних параметрів діяльності сільськогосподарських підприємств є основою еколого-економічного підходу у забезпеченні сталого розвитку.

У якості можливого варіанту застосування еколого-економічного підходу розвитку основним і пріоритетним є реалізація заходів щодо збереження і відтворення окремих видів природних ресурсів. Однією з умов застосування підходу є фінансове забезпечення розвитку, у тому числі через залучення інвестиційно-інноваційних ресурсів.

На стан навколишнього природного середовища суттєвий вплив здійснюють підприємства металургійної, хімічної промисловості, транспорту, енергетичної та обробної промисловості, частка яких від загального обсягу викидів шкідливих речовин становить відповідно 22,8%; 10,7%; 29,6% та 30,8% [2]. Спектр екологічних проблем сьогодні розширився завдяки новим видам і джерелам шкідливого впливу на довкілля (імпорт екологонебезпечних товарів, обладнання, технології тощо).

Важливою складовою сільськогосподарського виробництва є забезпечення водними ресурсами, стан яких погіршується. На території України станом на 1 січня 2011 року кількість облікованих площинних осередків забруднення підземних вод залишилась практично без змін і становила 199, локальних – 167 [3].

Виходячи з вищевикладеного слід зазначити, що напрями сталого розвитку аграрного сектора повинні включати можливості залучення фінансових ресурсів у запровадження інноваційних технологій, направлених на збереження навколишнього середовища, збереження окремих видів природних ресурсів.

Література:

1. Андреева Н. Н. Экологические ориентированные инвестиции: выбор решений и управление: монография. — Одеса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2006. — 536 с.

2. Україна у цифрах 2010: Статистичний довідник / Держкомстат України; [Ред.: О. Г. Осауленко]. — К.: Консультант, 2011. — 261 с.

3. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2010 році. — К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2011. — 254 с.