Лілія Сімків

к.е.н., доцент

Марта Федоришин

студентка, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газум. Івано-Франківськ

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА І ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

В умовах розвитку глобалізаційних та інтеграційних процесів особливої уваги в Україні заслуговує питання транскордонного співробітництва, яке відкриває значні перспективи для модернізації економічного розвитку прикордонних регіонів, сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності, залученню іноземних інвестицій та створенню транспортних коридорів. Для ефективного розвитку співпраці прикордонних територій необхідна сучасна державна регіональна політика, яка повинна базуватися на перенесенні пріоритетів розвитку з відомчо-галузевих підходів на цілісно-територіальні, оптимізації відносин між центром та регіонами, врахуванні єврорегіональних тенденцій розвитку держави, яка проголосила інтеграцію до Європейського Союзу стратегічною метою своєї зовнішньої політики. Необхідність комплексних заходів регіональної політики спрямованих на регулювання процесів транскордонної співпраці в Україні зумовлена низкою причин:

• необхідністю інтенсифікації транскордонних зв’язків прикордонних територій та їхнє включення у європейські інтеграційні процеси;

• економічні зв’язки прикордонних територій тісніші, ніж з іншими регіонами країни;

• рівень соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів порівняно нижчий, оскільки вони рахуються периферійними в своїй державі і в значній мірі залежить від рівня розвитку суміжних територій;

• можливістю використання переваг міжнародного поділу праці, експортного потенціалу прикордонних регіонів України та можливостей країн-сусідів.

З огляду на це аналіз проблем і окреслення перспектив транскордонного співробітництва набуває особливої актуальності в контексті європейського вектора інтеграції України, оскільки є важливим засобом підвищення конкурентоспроможності нашої держави.

Проблемам участі регіонів України у процесі міжрегіональної інтеграції, розвитку транскордонного співробітництва, розробки заходів регіональної політики присвячені роботи українських (П.Бєлєнький, Вий, A.Мельник, В.Мікловда, Н.Мікула, A.Moкій, В.Пила, С.Писаренко, В.Реутов) та закордонних вчених (З.Горжеляк, П.Еберхардт, T.Лієвські, З.Макєла, М. Перкман, M.Ростішевскі, А.Стасяк). Результати їх досліджень охоплюють широке коло питань зазначеної проблематики. У той же час потребують обґрунтування механізми активізації регіональної політики в сф.Будкін, М.Долішній, Є.Кіш, М.Козоріз, М.Лендьел, Ю.Макогон, М.Мальськ ері транскордонного співробітництва регіонів України в умовах євроінтеграції.

Метою даного дослідження є розкриття сутності та основних завдань регіональної політики щодо розвитку транскордонного співробітництва у сучасних інтеграційних моделях України

Сучасний розвиток держави неможливий без участі у європейських інтеграційних процесах, які відіграють важливе значення у демократизації політичної системи, модернізації економіки, подоланні територіальних диспропорцій, створенні нових робочих місць, залученні іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищенні конкурентоспроможності українських регіонів тощо. Тому реалізація державної регіональної політики України щодо активізації транскордонного співробітництва є цілком реальною об’єктивною необхідністю сьогодення з точки зору подальшої участі держави в європейському регіональному співробітництві зокрема, та в просуванні України до загальноєвропейської інтеграції взагалі.

Значення транскордонного співробітництва в регіональному розвитку визначається його здатністю до мобілізації та ефективністю використання існуючого потенціалу прикордонних територій, а також: поєднанням потенційних можливостей ресурсів прикордонних регіонів двох або більше країн, що мають спільний кордон, з метою вирішення завдань просторового розвитку в межах транскордонних регіонів [1].

Однак, необхідно зазначити, що в Україні існує ряд чинників, які стримують розвиток транскордонного співробітництва яке дозволило б розв'язати низку проблемних питань регіонального розвитку. Серед них можна назвати наступні:

• відсутність цілісної концепції державної політики щодо регіонального розвитку країни;

• брак фінансових ресурсів для реалізації проектів транскордонного співробітництва, обмежені можливості української сторони самостійно здійснювати обов’язкове спів фінансування таких проектів;

• недостатній рівень розвиненості інституційної бази для забезпечення транскордонного співробітництва, що виявляється через невідповідність вітчизняного законодавства правовим нормам ЄС, відсутність чіткого розподілу повноважень між органами управління щодо здійснення відповідних проектів;

• істотні відмінності у митному і податковому законодавстві сусідніх держав;

• різний рівень розвитку транспортної та комунікаційної інфраструктури у прикордонних регіонах;

• низький рівень залучення до просування транскордонного співробітництва установ недержавного громадського та підприємницького секторів, що здійснюють свою діяльність на територіях прикордонних регіонів України;

• відсутність кваліфікованих кадрів, здатних забезпечити підготовку необхідних проектів та контактувати з представниками територіальних громад іноземних держав, з урахуванням відповідного фахового рівня та мовних знань.

Стратегічні напрямки удосконалення регіональної політики України повинні передбачати розширення повноважень регіональних органів влади щодо ведення не лише зовнішньоекономічної діяльності, але й інших форм транскордонного співробітництва. Адже для підвищення ефективності співпраці між прикордонними регіонами слід гармонізувати правові повноваження національних суб'єктів цього співробітництва, делегувати регіонам України правові та фінансові повноваження, аналогічні до повноважень суб'єктів співробітництва у сусідніх країнах [2]. Це дасть можливість традиційно негативні риси периферійності прикордонних територій, тобто віддаленості від великих адміністративних, наукових, культурних, фінансово-ділових центрів країни, перетворити на переваги, забезпечити раціональне входження економіки цих регіонів та України в цілому у міжнародний поділ праці, підвищити конкурентоспроможність економіки на основі структурної перебудови та модернізації виробництва.

Виходячи з цього, пріоритетними напрямами державної регіональної політики України щодо активізації транскордонного співробітництва повинні бути наступні:

• вдосконалення нормативно-правового забезпечення транскордонного співробітництва, приведення його у відповідність до міжнародних норм та узгодження з країнами-партнерами;

• розширення повноваження регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування, надати їм більшої самостійності у вирішенні спільних з регіонами сусідніх держав завдань регіонального та місцевого розвитку;

• здійснення місцевими органами управління активної підтримки економічної інтеррегіональної та транскордонної співпраці, надання консультацій економічного характеру для підприємств і підприємницьких структур, щодо пошуку партнерів по той бік кордону, а це, в свою чергу, сприятиме економічному розвитку регіонів та збільшенню надходжень до місцевих бюджетів;

• створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності у прикордонних регіонах шляхом розвитку інформаційного обміну, надання консультаційного обслуговування, використання можливостей надання податкових пільг;

• розробка комплексних державних програм транскордонного співробітництва, їх належне фінансування та посилення інформаційної підтримки;

• створення умов для вільного переміщення через кордон населення та товарів шляхом розробки системи спрощеного прикордонного контролю, планування та координації спільної роботи правоохоронних органів з метою запобігання правопорушень по обидва боки кордону;

• розробка і запровадження ефективної системи проектного менеджменту, моніторингу та оцінки ефективності транскордонних проектів на засадах прозорості і звітності при участі широкої громадськості на всіх етапах реалізації цих проектів;

• забезпечення спільного контролю за екологічною ситуацією та раціональним використанням природних ресурсів в прикордонних регіонах;

• підвищення рівня забезпеченості органів місцевого самоврядування спеціалістами зі знанням іноземних мов з питань транскордонного співробітництва та залучення коштів міжнародної технічної допомоги.

Таким чином, розвиток транскордонного співробітництва є сучасною світовою тенденцією та об’єктивною необхідністю, спрямованою на покращення стану депресивних територій, вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, забезпечення їх конкурентоспроможності, створення гнучких господарських структур з залученням зовнішніх інвестицій для будівництва та удосконалення транскордонної інфраструктури, розширення туризму та співробітництва в культурній, соціальній, природоохоронній сферах. В основі формування державної регіональної політики у сфері транскордонного співробітництва повинен бути підхід, спрямований на посилення ролі регіонів в активізації інтеграційних процесів України та розвитку транскордонного співробітництва, що в кінцевому підсумку зміцнюватиме економічний потенціал держави.

Література:

1. Реутов В. Є. Транскордонне співробітництво регіонів України: теоретико-практичні аспекти розвитку / В. Є. Реутов [Електронний ресурс]. - Режим доступу: htt://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=912

2. Регіональна політика в країнах Європи: Уроки для України. За ред. С. Максименка. – К.: Логос, 2000. – 171 с.