Стратегічне
управління інноваційним розвитком економіки
Становлення
постіндустріальної інформаційної цивілізації породжує якісно новий економічний
розвиток, в якому роль головного виробничого ресурсу відіграє інформація, а
роль вирішального чинника – знання. Сьогодні інновації розглядаються як рушійна
сила процесів економічного зростання та підвищення добробуту населення.
Фундаментальною основою структурних змін в економіці є державна інноваційна
стратегія й активна науково-технічна політика. Формування орієнтирів
науково-технічного розвитку потребує насамперед визначення складу стратегічно
важливих для економіки технологій і продуктів, що створюються на інноваційній
основі, окреслення стратегічних пріоритетів, визначення напрямків та механізмів
розбудови національної інноваційної системи. Інтеграція економіки України у
світову економічну систему посилює вимоги до створення ефективної моделі
інноваційного розвитку держави та стратегічного управління інноваціями.
Основними
характерними рисами інноваційної моделі розвитку є: спрямованість державної
політики та законодавства на стимулювання інноваційних процесів; переважання
п’ятого і перехід до шостого технологічного укладу; визначення науки і освіти в
якості пріоритетних сфер державної підтримки; переважання інтелектуального
характеру праці над індустріальним; розвиток інтегрованих технологій; високовартісна
робоча сила.
Правовою
основою переходу економіки України на інноваційну модель розвитку є Конституція
України, закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм
економічного і соціального розвитку України», «Про наукову і науково-технічну
діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрямки
інноваційної діяльності в Україні», «Про спеціальний режим інноваційної
діяльності технологічних парків». Законом України «Про пріоритетні напрямки
інноваційної діяльності в Україні» (2011 рік) визначено, що становлення
інноваційної моделі розвитку економіки і концентрація ресурсів держави на
пріоритетних напрямах науково-технічного оновлення виробництва має забезпечити
підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і
зовнішньому ринках. Також законом визначені такі стратегічні пріоритетні
напрямки інноваційної діяльності на 2011-2021 роки: (1) освоєння нових
технологій транспортування енергії, впровадження енергоефективних,
ресурсозберігаючих технологій, освоєння альтернативних джерел енергії; (2)
освоєння нових технологій високотехнологічного розвитку транспортної системи,
ракетно-космічної галузі, авіа- і судобудування, озброєння та військової
техніки; (3) освоєння нових технологій виробництва матеріалів, їх оброблення і
з’єднання; (4) технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу; (5)
впровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування,
лікування, фармацевтики; (6) широке застосування технологій більш чистого
виробництва та охорони навколишнього природного середовища; (7) розвиток
сучасних інформаційних комунікаційних технологій, робо техніки.
Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності загальнодержавного
рівня на 2012-2016 роки затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від
12 березня 2012 року №294.
Достатньо
ефективним інструментом визначення шляхів розвитку науки і техніки, оцінки їх
впливу на соціально-економічний розвиток є методологія Форсайта. Форсайт
використовується, як правило, в таких випадках, коли потрібно приймати рішення
про вибір стратегічних альтернатив розвитку із врахуванням наявних можливостей
та обмежень.
Сучасні
підходи Форсайта зводяться до організації систематичної оцінки ( до 25-30
років) перспектив розвитку науки, технологій, економіки і суспільства, які
можуть принести найбільший економічний і соціальний ефект.
Головною
особливістю цього методу є включення в системний розгляд практично всіх
факторів, які відіграють суттєву роль в економічній, соціальній і науковій
сферах. Це дає змогу виявити наявність чи відсутність необхідних ресурсів,
характер необхідної взаємодії між підприємницьким сектором і державою, стан
науково-дослідницької інфраструктури, відповідність правового забезпечення
масштабам і характеру науково-технологічних і організаційно-технічних проблем,
найбільш вірогідні терміни їх вирішення.
Серед
пріоритетних напрямів стратегії інноваційного розвитку э
такі:
- створення
економічних стимулів та інституційного режиму для заохочення й ефективного
використання досягнень науки в усіх секторах національної економіки;
- розбудова
ефективно діючої інноваційної системи, що об’єднує компанії, дослідні центри,
університети, венчурні підприємства тощо;
- здійснення
якісних перетворень в освіті з можливістю отримання для всіх якісної та
безперервної освіти на основі об’єднання зусиль державних та благодійних
фондів;
- формування
динамічної інформаційної інфраструктури та конкурентного інформаційного сектора
економіки.
Цілями
державної політики щодо інновацій є стимулювання ефективності використання
наукового, освітнього, інтелектуального, технологічного потенціалу з метою
прискорення соціально-економічного розвитку та підвищення рівня життя. Основним
спрямуванням інноваційної стратегії держави є посилення ролі науки в сталому
розвитку, забезпечення умов успішної суспільної розбудови на основі економіки
знань. Її ключові стратегічні цілі пов’язані з утвердженням інноваційної моделі
економічного і соціального розвитку, підвищенням ефективності використання
інтелектуального потенціалу, людських і природних ресурсів, забезпеченням
підвищення конкурентоспроможності національної економіки, досягненням
стабільного сталого розвитку і підвищенням добробуту громадян.
Література:
1) Закон України
«Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 08.09.2011
№3715 [Електрон.ресурс] – Режим доступу до ресурсу. http: / / zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3715-17
2) Гаман М.В. Державне регулювання інноваційного розвитку
України: Монографія. К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 388 с.
3) Інноваційний
розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ре. Д-ра
екон. наук. проф. Л.І. Федулової. – К.: «Основа», 2005. – 552 с.