Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

К.е.н. Солодкий В.О.

Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне, Україна

Проблеми глобального розвитку та передумови формування екологічно-етичної економіки

Як свідчать дослідження, шляхи забезпечення розвитку та зростання виробничої та інших сфер останніх десятиріч (у багатьох випадках більш ранніх періодів) були неефективними з екологічної, економічної та соціальної точок зору. Серед інших, наслідками стали швидке вичерпування запасів невідновлюваних природних ресурсів у час, коли повноцінна заміна їх відновлюваними ще неможлива, а також зростання кількості населення, яке живе за межею бідності. Подальший розвиток за подібним сценарієм може призвести лише до погіршення ситуації, зростання безробіття та зниження якості життя більшості. Більше того, у таких обставинах, сумнівними є перспективи подальшого економічного зростання, що в умовах збільшення кількості населення, невідворотно призводитиме до все більш частих та інтенсивних економічних криз.

Очевидно, що при визначенні пріоритетів, побудова економічного та суспільного механізму, що відповідає критеріям та цілям збалансованого розвитку, тобто формування ефективної екологічно-етичної та соціально-справедливої економіки (ЕЕССЕ), є першочерговим завданням як урядів держав так і міжурядових та надурядових організацій й об’єднань. Такий підхід передбачає врахування складності наявних проблем та розробки дієвого перехідного механізму, що дозволить підвищити дієвість реалізовуваних кроків.

В умовах прогнозованого зростання населення у країнах, що розвиваються, очікується збільшення класу споживачів, тобто осіб, які здатні купувати товари та послуги, крім тих, які задовольняють їх основні потреби (наприклад, члени класу споживачів, в залежності від країни, можуть купувати мобільні телефони, оргтехніку, автомобілі та ін.; клас споживачів може в цілому відповідати середньому класу, однак у розвинених країнах навіть представники відносно менш заможної частини населення можуть бути активними споживачами). Оцінки, що ґрунтуються на прогнозах росту населення свідчать, що до 2015 року клас споживачів складатиме близько двох мільярдів осіб, тобто на 300 млн. осіб більше ніж у 2002 році [1, с.6].

У даному контексті, особливо важливим є те, що, з часу прийняття «Порядку денного на 21 століття», відбувається зростання кількості урядів, країн, місцевих органів влади, організацій та ін., що мають на меті розв’язати проблеми незбалансованого виробництва та споживання і запропонувати ефективні способи зменшення споживання ресурсів та викидів парникових газів, при збереженні темпів розвитку виробництва.

Рівень забруднення атмосфери Землі парниковими газами є, здебільшого, наслідком викидів найбільш індустріалізованих країн за останні 100 років. Навіть сьогодні, розвинені країни залишаються найбільшими забруднювачами на одну людину (в десять разів більше ніж країни, що розвиваються). Станом на 2005 рік, на 20 відсотків населення Земної кулі, яке проживає в таких країнах, припадало 45 відсотків загальних викидів. Країни, що розвиваються – здійснювали близько 7 відсотків викидів, причому в них проживало близько третини населення світу.

Впродовж наступних трьох десятиліть рівень викидів в країнах із низьким та середнім рівнем доходів на одну людину може подвоїтися, а у розвинених країнах – зрости в межах 5 відсотків. Така ситуація може призвести до підвищення температури на 3-6 градусів Цельсія та, відповідно, подальшого підвищення інтенсивності природних катаклізмів. Відсутність дієвого вирішення питання зниження антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище та його відновлення може мати й інші негативі наслідки. Дослідження свідчать, що щорічні втрати від руйнування екосистем через вирубування лісів та деградацію лісових насаджень складають 25 трильйонів доларів США [2]. Соціальні проблеми, особливо в країнах, що розвиваються (відсутність повноцінного харчування, хвороби, бідність та соціальна нерівність) значною мірою ускладнюються внаслідок зміни клімату та деградації екосистем. Отож, необхідною є розробка та реалізація дієвих заходів щодо зниження техногенного впливу на довкілля. При цьому, необхідно враховувати, що таке зменшення не дасть швидких результатів, адже багато змін в екосистемах відбуваються у спосіб ланцюгової реакції, а окремі з них можуть стати незворотними. Разом з тим, стратегії у різних країнах можуть варіювати в залежності від їх рівня розвитку, географічних та інших особливостей.

Ще однією проблемою глобального масштабу стає міграція. Загальним підходом до впорядкування даного явища є заходи впливу на кількість, напрямки та типи міграційних процесів. Значно менша увага приділяється вирішенню проблем, пов’язаних з причинами міграцій, а також крокам щодо влаштування та підтримки мігрантів. Міграції, що пов’язані з природними та екологічними факторами, та їх поєднання з соціально-економічними, політичними та екологічними проблемами в окремих країнах Африки, Азії та Середнього Сходу стають суттєвим чинниками, які потребують врахування при розробці відповідних стратегій сталого розвитку.

Відтак, актуальним є формування та нормативно-організаційне забезпечення екологічно-етичної економіки на засадах: збереження та збалансованості екологічних параметрів на етапах інноваційно-інвестиційного розвитку; суспільного розуміння та підтримки процесів впровадження раціонального використання, охорони та відтворення всіх видів ресурсів, визначаючи головними при цьому вичерпні природні ресурси.

Література:

1. G. Gardner, E. Assadourian, R. Sari. The State of Consumption Today, Chapter 1; The State of the World Today, 2004; URL: http://www-rohan.sdsu.edu/faculty /dunnweb/StateofWorld2004.dat.pdf, p.6. 2. European Commission of the European Communities. 2008. The Economics of Ecosystems and Biodiversity – An Interim Report (Brussels, European Communities).