Економічні науки. Макроекономіка

Студентка Пилипів І. І.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна

Міграція з України: сучасний стан та довгострокові наслідки

Міжнародна міграція посилюється в умовах формування економічних зв’язків у світовому господарстві. Міжнародна міграція робочої сили є переселенням працездатного населення з одних країн в інші строком більше ніж на один рік, викликане причинами економічного та іншого характеру [1].

Україна на міжнародних ринках переважно виступає як держава-експортер робочої сили, хоча відмічається тенденція до зростання кількості іноземних громадян, які працюють в Україні. Статистичні дані свідчать, що кількість останніх приблизно в 10 разів менша, ніж кількість українців, які працюють за кордоном. При цьому йдеться лише про офіційну статистику, яка не враховує нелегальних мігрантів та біженців. За експертними оцінками, щорічно за кордоном працює від 3 до 5 млн. громадян України, переважна більшість з яких працевлаштовуються на території інших держав нелегально.

Важливим являється також той факт, що з кожним днем ми втрачаємо критичну масу потенційного трудового капіталу, тобто студентів, учнів, молодих спеціалістів. Найбільше привертають увагу результати нещодавно проведеного опитування (2012 рік). В межах університету ІФНТУНГ, було опитано 1000 студентів з різних курсів і факультетів, запитання базувалися на темі майбутньої професійної зайнятості молоді. 72% учасників сміливо розповсюджували новину про бажання і можливість виїзду за кордон. Таким чином, імміграційне налаштування сучасного покоління є очевидним. В більшій мірі довгострокові переїзди зумовлені втратою молодими громадянами надії на покращення сучасного стану країни, відсутність мотивації працювати на вітчизняного роботодавця і так далі.

Іншими причинами масової міграції з України є:

- високий рівень безробіття в країні, у тому числі прихованого;

- економічна нестабільність в країні та невизначеність шляхів виходу з неї;

- різниця в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні та країнах Заходу, тощо.

Серед країн, в які спрямовані потоки трудової міграції з України – Росія, Польща, Чехія, Італія, Греція, Кіпр, а останнім часом – і Німеччина, Португалія, Іспанія та інші розвинені країни Західної Європи. Потік трудової міграції у цьому напрямку обумовлений перш за все близькістю кордонів та певною лояльністю місцевих законів до працівників-емігрантів. З України 43,5% виїхали до країн СНД і 56,5% – до інших країн [2]. Натомість в нашій країні працевлаштовуються громадяни з Росії, Молдови, Китаю, В’єтнаму, Туреччини переважно у сфері торгівлі, послуг тощо, в той час як українці за кордоном – у промисловості, будівництві, сільському господарстві. Впродовж січня-липня 2012р. іммігранти з країн СНД становили 77,4%, решта (22,6%) – з інших країн.

За даними Державного комітету статистики, у січні-липні 2012р. у 21 регіоні України зафіксовано міграційний приріст населення, у 6 регіонах – міграційне скорочення. Більшість серед мігрантів – понад 60% – люди працездатного віку, що свідчить про переважно трудову міграцію. Серед тих, хто виїжджає з України, висока частка людей з вищою освітою, особливо серед тих, хто емігрує в розвинені країни світу. В їх числі багато людей, які мають науковий ступінь, що свідчить про відтік з України високопрофесійних кадрів, тобто т.з. «міграцію мізків».

Міждержавні переміщення робочої сили можуть мати різні економічні наслідки та призводити до виникнення досить складних проблем у країнах-експортерах та країнах-імпортерах робочої сили. Міграція робочої сили для України на даний час має переважно негативні наслідки:

1) втрата висококваліфікованих підготовлених спеціалістів, так званий «відтік мізків»;

2) додаткові витрати з бюджету на підготовку нових спеціалістів. З «відтоком мізків» країна опиняється в ситуації, коли відсутні відповідні кадри і постає питання про їх підготовку. Для цього виділяються кошти з бюджету;

3) виникнення тенденції до спаду темпів економічного зростання. З відтоком розумних людей значних проблем отримує економіка держави, проглядається тенденція до спаду темпів економічного зростання [2].

За даними обстеження Держслужби статистики 2011 р., 14 % трудових мігрантів не планують повертатися, причому частка орієнтованих на постійне проживання поза Україною жінок-мігранток сягає майже третини. Цілком ймовірно, що більшість українців, які працюють в країнах із значно вищими, ніж в Україні, заробітками легально, можуть розраховувати на професійне та соціальне просування, набуття статусу постійних жителів, що призведе до катастрофічних наслідків демографічного стану України.

Наслідки трудової міграції далеко не однозначні. Збільшення грошової маси призводить до зростання цін, дешеві імпортні товари, привезені мігрантами, створюють конкуренцію товарам вітчизняного виробництва. Орієнтовані на споживання гроші мігрантів лише незначною мірою мають інвестиційне чи кредитне використання. Вплив заробітків за кордоном на розвиток дрібного бізнесу є незначним внаслідок податкового тиску, відсутності дешевих кредитів, труднощів з реєстрацією підприємства, невіри громадян у перспективи малого бізнесу. Зовнішня трудова міграція руйнує трудові колективи, здатна спричинити дефіцит робочої сили у певних галузях та регіонах [3].

Таким чином, основний тягар соціального забезпечення трудових мігрантів несе Україна. Це, по-перше, збільшує навантаження на соціальні фонди, до яких під час роботи за кордоном мігранти не роблять жодних внесків, по-друге, спричиняє втрату соціальних внесків, які мігранти сплачують в країнах працевлаштування, проте скористатися з них у більшості випадків не можуть, по-третє, – обмежує соціальний захист мігрантів через врахування їхнього страхового стажу лише в Україні [1].

Обов’язковою умовою збереження та оптимального використання людського капіталу є практична реалізація працівником своєї здатності до праці в суспільно-корисній діяльності, завдяки ефективній зайнятості, що забезпечує отримання додаткової вартості і знаходить своє виявлення у підвищенні доходів і соціального статусу працівника, зростанні прибутку роботодавця та національного доходу країни.

Література:

1. Козик В.В., Панкова Л.А. Світове господарство та міжнародні економічні відносини. – Львів: НУ «Львівська політехніка», 2001. – 238 с.

2. Зовнішні трудові міграції населення України / За наук. ред. Лібанової Е., Позняка О. – К. : РВПСУкраїни, 2002. – с.78.

3. http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=4040.