Экономические науки / Банки и банковская система

Пономаренко А.П.,

Толмачова О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М.І.

Туган-Барановського

ОБЛІК КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ – ЯК СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ

За останні роки, завдяки значному розвитку банківської сфери і збільшенню попиту на банківські послуги, облік кредитних операцій, відіграє значну роль у наданні кредитних послуг, що значно впливає на економіку України. Кредитні операції є прибутковим видом банківської діяльності, які зумовлюються низкою проблем пов’язаних з недосконалістю і нестабільністю законодавчої бази , збільшенням проблемної заборгованості і високим рівнем ризику.

Актуальність проблеми полягає в тому, що облік кредитних операцій - є найважливішою частиною структури ринкової економіки і тому сьогодні в Україні, через наявну банківську кризу і недовіру до безпечності банку, вирішення цієї проблеми є дуже актуальним.

Вивченню проблем організації і методології бухгалтерського обліку в українських банках, у тому числі і питанням обліку кредитних операцій, присвячені праці вітчизняних учених та фахівців – О.Ф. Андросової, А.М. Герасимовича, Л.М. Кіндрацької, В.Б. Кириленко, В.І. Ричаківської. Розробкою методики оцінки та аналізу цінних паперів займалися західні вчені, такі як Дж. Вільямс, М. Гордон, Дж.Лінтнер, Г. Марковітц, Дж. Тобін, Дж. Трейнор, В. Шарп.

Метою роботи є дослідження місця обліку кредитних операцій в системі бухгалтерського обліку у банках.

Бухгалтерський облік кредитних операцій ґрунтується на принципах, загальноприйнятих у міжнародній практиці, зокрема: безперервності діяльності установи банку, стабільності правил бухгалтерського обліку,обережності, поділу звітних періодів, дати операції ,переваги змісту над формою, оцінки активів та пасивів, окремого відображення активів та пасивів [1, 203 с].

У загальному плані під кредитною операцією розуміють укладання кредитної угоди про надання позики або угоди про прийняте банком на себе зобов'язання щодо видачі кредиту, купівлі позики, яке супроводжується записами у банківських рахунках з відповідним відображенням операції в балансі кредитора і позичальника.

Здійснення кредитних операцій супроводжується виконанням наступних облікових операцій:
— реєстрація і відкриття особового позичкового рахунку позичальнику;
— операції з видачі кредиту;
— операції з обліку документів, які супроводжують кредитну операцію;
— операції з погашення кредиту;
— операції з нарахування та використання резерву на покриття кредитних ризиків;
— операції зі списання з балансу сумнівних кредитів і забалансовий облік боргів по цих кредитах;
— зберігання і ведення картотек документів;
— відображення кредитних операцій в балансі банку, складання звітності за кредитними операціями [2, 302 с].

Облікові кредитні операції є технічним елементом, який логічно завершує виконання окремих етапів (або етапу) кредитного процесу.

Порядок обліку установами банків операцій за кредитами регламентується Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 р. № 435 [3].

Депозити враховуються на всю суму номіналу на депозитному рахунку до часу погашення. Залежно від методу виплати процентів за депозитами – за період або на період (авансом) змінюється сума, що надходить від депонента. У будь-якому разі номінальна сума депозиту і сума, що враховується на депозитному рахунку, збігаються.

Аналітичний облік кредитних операцій ведеться на бланках особових рахунків. Особові позичкові рахунки відкриваються кожному позичальнику окремо на кожен вид і термін кредиту. Для обліку споживчих позик використовуються спеціальні бланки особових рахунків у формі карточки.

При організації аналітичного обліку банками також повинні бути враховані спеціальні обов'язкові параметри:
— вид кредиту (револьверний, кредит у межах кредитної лінії, овердрафт, інші кредити);
— цільова спрямованість кредиту (позиція отримує шифр згідно номенклатури НБУ);
— вид забезпечення (забезпечений, незабезпечений);
— дата видачі кредиту;
— дата фактичного погашення кредиту;
— перший строк погашення згідно кредитної угоди;
— кількість пролонгувань;
— категорія ризику (згідно з класифікацією кредитів за якістю) [4, 105 с].

Основною проблемою банківської системи, сьогодні залишається недостатня ліквідність, яка в свою чергу є наслідком розходжень між термінами повернення пасивів (депозити фізичних та юридичних осіб) та термінами отримання платежів навіть за строковими кредитами (прострочені і сумнівні до повернення недоцільно враховувати, оскільки вони в момент виникнення вже впливають на стан ліквідності) [5].

Проблемою є те, що питома вага пролонгованих кредитів зростає, а в бухгалтерському обліку такий стан активів не відображається, оскільки операції з продовження строку дії (пролонгації) кредитних договорів обліковується за такими ж рахунками з короткострокової або довгострокової заборгованості відповідно до Плану рахунків банків України залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх погашення.

План рахунків банків України, складений за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку впродовж декількох років забезпечував використання в бухгалтерському обліку рахунків пролонгованої заборгованості і, враховуючи наведені вище обґрунтування, свідчить, що доцільно повернутись до такої практики, удосконаливши її відповідно до сучасного стану банківських кредитних послуг клієнтам та практичного досвіду банківського нагляду за діяльністю банків. [5].

Не менш важливою проблемою є відображення у бухгалтерському обліку кредитів за термінами надання, які в бухгалтерському обліку відображаються на рахунках короткотермінових (до одного року) і довготермінових (більше одного року) кредитів. Це свідчить про недосконалість механізмів обліку кредитних операцій, оскільки будь-яка фізична особа не може на основі фінансової звітності банку правильно проаналізувати його ліквідність.

У минулому положення НБУ «Про кредитування», яке втратило чинність більше 5 років тому, передбачало класифікацію кредитів за термінами надання на: короткотермінові (до одного року); середньострокові (від одного до трьох років); довгострокові (більше трьох років). Ця класифікація і облік кредитів може і є не повною, проте дозволяє відображати в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності більш реальний стан ліквідності банку, було б також доцільно відображати на окремих рахунках чи відкривати окремі аналітичні рахунки [6].

Система бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю має автоматично або напівавтоматично відстежувати стан кредитної заборгованості й надавати дані для складання фінансової звітності. При відкритті кредитних рахунків в облікову систему вводяться спеціальні обов'язкові параметри, зокрема такі: вид кредиту, цільове спрямування кредиту, вид забезпечення, дата видачі кредиту, дата повернення, початковий строк розміщення. Пізніше вони можуть бути доповнені кількістю пролонгацій, категорією ризику, шифром неплатежі.

Сьогодні, коли маємо нестабільне й недосконале законодавство, успішним буде вирішення організації обліку розрахунків з банком, яка повинна забезпечити контроль за одержанням та своєчасним погашенням позик банків. Враховуючи, що стан ліквідності значної кількості банків в Україні слабкий , суспільство для відновлення довіри до банківських установ буде вимагати набагато більшого обсягу інформації про їх діяльність. Цього можна досягти завдяки методики удосконалення обліку кредитних операцій, які полягають у відстроченої (пролонгованої) заборгованості за кредитними операціями, розширенні обліку кредитних операцій за термінами надання, отримання шляхом передбачення в Плані рахунків банків України рахунків для обліку короткотермінової (до 1 року), середньотермінової (від 1 до 3 років) та довготермінової заборгованості (більше 3 років).

Таким чином, на підставі дослідження можна зробити висновок, що облік кредитних операцій є невід’ємною ланкою банківської діяльності, а тому налагодження справ у цій сфері (підвищення довіри до банківських структур, зниження ставок за кредитом) буде сприяти відновленню усієї банківської системи України. Тому, для успішного кредитування, підвищення дохідності кредитних операцій банки мають здійснювати зрозумілу та гнучку систему управління власним кредитним портфелем.

Література:

1. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.

2. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей. – К.: А.С.К., 2000. – 784 с.

3. «Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.2007

4. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навчальний посібник / За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ.- 2000. – 766 с.

5. Крупка М.І., Скаско О.І. Тенденції та проблеми формування ринку кредитних послуг в Україні / М.І. Крупка, О.І. Скаско // Вісник НБУ. – 2007. – № 11. – С. 31–32.

6. Скаско О. Удосконалення механізмів обліку кредитних операцій банку / О. Скаско //Формування ринкової економіки в Україні.// УДК 336.711.65 – 2009- Вип. 19. С. 430–433.