Студентка гр. СФК-12 Хрєнова Ю. Г.,

Науковий керівник: ст. викладач, Дубровіна В. А.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Методичні підходи до вибору валютної стратегії комерційного банку

Одним з найважливіших напрямків мінімізації валютного ризику є вибір правильної валютної стратегії. При виборі валютної стратегії необхідно враховувати ступінь ефективності відповідного ринку. Ефективність валютного ринку – це якісна характеристика, що визначає, наскільки повно значення валютного курсу відображають всю доступну інформацію, що є на учасників валютного ринку та яка заснована на оцінках його ефективності.

В Україні дослідженню окремих питань діяльності банків на валютному ринку присвячені праці В. І. Міщенко, А. М. Мороза, М. І. Савлука, А. С. Філіпенка, В. А. Ющенко. Заслуговують на увагу дослідження зарубіжних фахівців: М. К. Бункіної, О. Л. Красавіної, І. Я. Носкової, М. Пебро, Д. Ю. Піскулова, І. Н. Платонової, К. Редхеда, Дж. Сінкі, В. М. Усоскіна.

Дослідження методичних підходів до вибору валютної стратегії банку дозволяють виокремити два види валютних стратегій: активну і пасивну. Активна валютна стратегія, реалізовувана у формі спекулятивного підходу до ринку, націлена на максимізацию доходів банку від валютних операцій. Реалізація активної валютної стратегії можлива в двох випадках:

- коли валютні ринки ефективні, але банк має доступ до точніших (в порівнянні з іншими інститутами) методам прогнозування (наприклад, заснованим на принципах роботи нейронних мереж), інакше кажучи, банк може точніше моделювати рух валютних курсів;

- коли валютні ринки мають слабкий ступінь ефективності і існує можливість спекулятивних і арбітражних операцій.

Активна валютна стратегія припускає відкриття позитивних ризикових позицій (по яким очікуються доходи) і хеджування негативних (по яких очікуються збитки) на основі прогнозних оцінок, а також пошук недооцінених активів, використовування податкових пільг в різних країнах, диверсифікацію валютних активів, наприклад, за допомогою забалансових похідних фінансових інструментів (форвардів, ф'ючерсів, опціонів, свопів).

У рамках пасивної стратегії валютний ринок певною мірою є лише механізмом обслуговування операцій банку, не виконуючи при цьому істотної ролі в збільшенні доходів. В даному випадку банк проводить валютні операції з тієї простої причини, що в інших країнах – свої національні валюти, які є єдиними законними засобами платежу на ринках цих країн. Банк не прагне навмисно створювати відкриту валютну позицію, якщо в її основі не лежить реальна неспекулятивна операція. Тому в більшості випадків банки виходять на валютний ринок лише для здійснення хеджування вже є відкритих позицій, що виникли унаслідок різних операцій [2].

У умовах жорсткої ринкової конкуренції вибір валюти вкладень має велике значення для оцінки конкурентоспроможності банку. Якщо банк надає право вибору валюти договору партнеру, то він, по суті, не регулює потенційний валютний ризик.

Вибір валютної стратегії безпосередньо залежить від того, як оцінює керівництво банку наявність відкритої ризикової позиції – як джерело збитків або доходів. Можна виділити наступні види відносин до ризику, а саме:

- неприйняття (уникнення) ризику – небажання мати відкриту валютну позицію, схильну до ризику, тобто перевага наперед відомого результату, що досягається при допомозі хеджування. В даному випадку метою валютного менеджменту є зведення ризику до нуля незалежно від витрат по хеджуванню відкритих валютних позицій.

- нейтральне відношення до ризику – це може бути обумовлено тим, що щодо даної відкритій ризиковій позиції (наприклад довгої) існує також протилежна відкрита ризикова позиція (коротка), співпадаюча з першою по валюті контракту, сумі і терміну розрахунків. Це веде до балансування даних позицій, внаслідок чого валютний ризик передається третій стороні. Нейтральність може бути викликана і порівнянням можливого фінансового результату по даної позиції з витратами по її хеджуванню.

Схематично представимо рекомендації щодо вибору стратегії і найефективніші в рамках вибраній стратегії методи і інструменти регулювання валютного ризику комерційними банками (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Рекомендації щодо вибору валютної стратегії комерційного банку

Стратегія регулювання валютного ризику		Методи та інструменти в рамках вибраної стратегії регулювання
Активна	Пасивна	Внутрішній метод	Зовнішній інструмент
Спекулятивна стратегія	-	Система вибору валютної умови	„Форвард – форвард”, ф’ючерсні валютні контракти, валютні опціони
	Стратегія невтручання		Валютні свопи
	Стратегія повного покриття	Система вибору валютної умови. Система метчінга. Система неттінга.	Форвардні валютні контракти (тільки в умовах хеджування)
Система селективного покриття		Система вибору валюти умови. Система неттінга.	Форвардні валютні контракти. Ф’ючерсні валютні контракти Валютні опціони. Валютні свопи.

Зазначимо, що для визначення рекомендацій щодо вибору стратегії банку на валютному ринку, необхідно провести визначення змін у структурі балансу банку у зв’язку з прогнозованим курсом валют з урахуванням змін показника достатності капіталу внаслідок зміни валютних курсів тощо.

Література:

1. Васюренко О. В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: навч. посіб. / О. В. Васюренко. – К.: Знання, 2006. – 463 с.

2. Горшкова Н. Валютно-курсова політика: практичний досвід і рекомендації / Н. Горшкова // Вісник НБУ. – 2010. – №1. – С. 62–66.