Контролінг і моніторинг діяльності аграрних підприємств

Трансформація вітчизняної економіки супроводжується безліччю проблем, які є специфічними для сучасного розвитку аграрного сектору. У цих умовах пріоритетну увагу варто приділяти ефективному виробництву та конкурентоспроможності продукції вітчизняних аграрних підприємств.

За таких обставин виникає необхідність застосування нових підходів до ефективного управління аграрними підприємствами, здатних забезпечити їх результативне функціонування та стратегічний розвиток. Важливість питань ефективного управління обумовлюються рядом факторів: значним збільшенням масштабів виробництва, якісним зрушенням в економіці держави, завершенням переходу підприємств виробничої і невиробничої сфери на нову систему господарювання. Оскільки система управління потребує інформаційно-аналітичної підтримки процесів прийняття управлінських рішень, то питання, пов'язані з розглядом контролінгу в управлінні підприємством, набувають особливої актуальності. Контролінг як новий системний підхід до стратегічно орієнтованого управління розвитком підприємств вже посів чільне місце у багатьох високо розвинутих підприємницьких структурах різних галузей національного господарства.

Великий внесок у розвиток теоретичних і практичних питань контролінгу належить переважно іноземним вченим-економістам, серед яких Ю.Вебер, А. Дайле, Н.Г. Данілочкіна,  М.С. Зеленський, О.М. Кармінський, Е. Майер, Р. Манн, Г. Піч, Т. Райхман, К. Серфлінг, Х. Фольмут, Д. Хан, К. Хомбург, П. Хорват, У. Шеффер, Б. Штрайт та ін. Окремі аспекти визначеної проблеми є об’єктом вивчення і для вітчизняних науковців, серед яких В.П. Галушко, О.Д. Гудзинський, О.М. Деменіна, Г.Г. Кірейцев, А.С. Криклій, М.Ф. Кропивко, Ю.Г. Лисенко, С.М. Петренко, М.С. Пушкар, В.К. Савчук, Л.Д. Смирнова, О.О. Терещенко, А.М. Ткаченко, Н.П. Шульга, М.Г. Чумаченко та ін.

Формування системи контролінгу на вітчизняних аграрних підприємствах передбачає не лише необхідність застосування передового досвіду щодо аналітичного забезпечення менеджменту підприємства, а й адаптацію його до вітчизняної практики управління, що дозволить забезпечити стратегію його розвитку.

Основна мета контролінгу – орієнтація управлінського процесу на досягнення всіх цілей, що стоять перед підприємством. Основні завдання:

- моніторинг стану економіки і дослідження бізнес-процесів підприємства;

- оптимізація бізнес-процесів;

- автоматизація управління інформацією;

- створення умов для прийняття управлінських рішень.

Безпосередньо за допомогою контролінгу проводиться ефективний нагляд та оцінка досягнення ключових результатів діяльності підприємства (найчастіше виражених в монетарних показниках), що стимулює керівництво до постійного моніторингу за всіма параметрами виробничої і фінансово-економічної діяльності на підприємстві.

У вітчизняній науці недостатньо сформована система методичного інструментарію контролінгу, що стримує його практичне застосування. Відсутність системних підходів щодо формування системи контролінгу, адекватної стратегічному розвитку аграрного підприємства, уповільнює запровадження контролінгу в управлінську практику аграріїв.

Впровадження контролінгу на підприємстві дозволяє підвищити рівень координованості процесів планування, контролю, обліку, аналізу і регулювання діяльності, за рахунок чого дозволяє поліпшити якість управлінських рішень, враховуючи синергетичний ефект взаємодії усіх її складових та ефективність системи стратегічного управління в цілому.

Тому, впровадження на підприємстві контролінг є актуальним у зв'язку з динамічними змінами зовнішнього середовища підприємства, він служить двигуном реінжинірингу бізнес-процесів, реорганізації структури управління.

Таким чином, реалізація контролінгу та моніторингу в аграрній сфері дозволяє використовувати майбутні сприятливі умови, виявляє існуючі та виникаючі проблеми, готує підприємство аграрного профілю до раптових змін у зовнішньому середовищі, покращує координацію дій в організації і тим самим сприяє тривалому і успішному функціонуванню підприємства і його структурних одиниць.