Науковий
керівник: к.е.н., доцент Шухман М.Е.
Лелюх
А.А.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені М. Туган-Барановського
Захист платників
податків
Актуальність
даної теми полягає в тому, що платники податків повинні знати свої права та обов’язки та правовий порядок в
Україні який ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством України.
Мета
даної роботи полягає в тому, щоб платники ознайомилася з принципами і правовими
засади захисту інтересів держави і платників податків які встановлюються
виключно законам.
Недосконалість
і нестабільність чинного податкового законодавства нерідко призводить до
випадків неправомірного донарахування податкових обов’язків, примусового
стягнення податків, застосування фінансових санкцій і накладення
адміністративних стягнень на платників податків. У зв’язку з цим надання
платникам податків гарантій захисту їхніх прав є необхідною умовою демократичної
податкової системи.
Платник
податку – має право оскаржити рішення органів державної податкової служби, якщо
вони обмежують її права, установлені законами України, в адміністративному або
в судовому порядку. Зазначені інститути є організаційними гарантіями захисту
прав платників податків, а наявність відповідної правової бази щодо цього є
правовими гарантіями платників.
В
Україні, як і у більшості країн Світу, існує два способи захисту прав платників
податків: адміністративний і судовий порядок оскарження рішень.
Адміністративний спосіб захисту прав платників податків полягає у можливості
оскарження рішень податкових органів, дій або бездіяльності їхніх посадових
осіб у вищий податковий орган шляхом подання відповідної скарги до податкового
органу. Необхідно зазначити, що вибір такої процедури, як досудове регулювання
спорів, є правом платника податку, а не їхнім обов’язком. Податковим
законодавством України платнику надається право відразу оскаржити дії або
бездіяльність посадових осіб податкового органу в судовому порядку, але платник
податків зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний
випадок судового оскарження його рішень.
Можливість адміністративного оскарження
рішень податкових органів передбачена п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України
«Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами». Так, у разі, коли платник податків вважає, що
контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або
прийняв будь-яке інше рішення,
що суперечить законодавству з питань
оподаткування,
такий платник податків має право
звернутися до
контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може
супроводжуватися документами, які платник податків вважає за потрібне
надати. Скарга повинна бути подана
контролюючому органу протягом 10 календарних
днів. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення
та надіслати його
протягом 20 календарних днів
від дня отримання скарги платника податків. У
разі коли контролюючий орган
надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його
скарги, такий платник податків
має право звернутися
протягом 10 календарних днів, наступних
за днем отримання
відповіді, з повторною скаргою
до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому
незадоволенні скарги - до
контролюючого органу вищого
рівня із дотриманням
зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та
зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. Скарга, подана із
дотриманням строків, зупиняє виконання платником податків податкових
обов’язків, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання
такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури
адміністративного оскарження.
За
результатами розгляду скарги податковий орган приймає одне з таких рішень: 1)
залишає рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасовує
в певній частині рішення, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу платника
податків у певній частині; 3) скасовує рішення, яке оскаржується, і задовольняє
скаргу платника податків.
Найбільш
характерними способами оскарження рішень податкових органів у судовому порядку
є: 1) позов щодо визнання недійсним ненормативного акта податкового органу; 2)
позов щодо визнання недійсним нормативного акта податкового органу; 3) позов
щодо визнання незаконних дій (бездіяльності) посадових осіб податкового органу;
4) позов щодо визнання інкасового доручення, що не підлягає виконанню; 5) позов
щодо повернення з бюджету надмірно сплачених або надмірно стягнених сум
податків, пені та штрафів; 6) позов
щодо відшкодування збитків, завданих діями (бездіяльністю) податкових органів;
7) позов щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень податкових
органів щодо донарахованих сум податків; 8) позов щодо відшкодування з бюджету
податку на додану вартість.
Таким
чином, платник податку має право оскаржити рішення органів державної податкової
служби, якщо вони обмежують її права, установлені законами України, в
адміністративному або в судовому порядку. Вважаємо за доцільне в проекті
Податкового кодексу України правовий захист прав платників визначити окремим
розділом оскарження актів органів державної податкової служби та дій
(бездіяльності) їхніх посадових осіб. Крім того, відповідними статтями чітко
розмежувати адміністративний та судовий порядок захисту прав платників
податків.
Література
1. Селіванов В.М., Московенко О.М., Головач І.В. Захист прав платників
податків в Україні (питання теорії і практики). – Київ
2. Положення Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами
державної податкової служби № 93, затверджене наказом ДПА України від
02.03.2001 року № 82.
3. Податковий кодекс України. — Х. : Одіссей, 2010. - 536 с.
4. Електронний ресурс: http://148284.vashps00.web