Полтавська А.О., ст. викл. Дубровіна В.А.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Аналіз та визначення напрямків покращення фінансової надійності страхових компаній

Ситуація перехідного періоду, характерна для України на сьогоднішній момент, визначає специфіку відносин між учасниками страхового ринку України та особливості їх діяльності. Страхові компанії приймають правила гри ринкової економіки, яка передбачає конкуренцію, боротьбу за місце на ринку, тому актуальність фінансового аналізу страхової діяльності як елемента управління компанією суттєво зростає. 

Чільне місце у системі антикризового управління страховиком належить широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Успішне застосування цих механізмів дає змогу ліквідувати наслідки кризи та прискорити темпи економічного розвитку. 

Фінансова стабілізація в умовах кризової ситуації включає ряд етапів: 
1. Відновлення платоспроможності страховика за рахунок здійснення низки невідкладних фінансових заходів і вияв причин, які генерують неплатоспроможність. 
2. Відновлення фінансової стійкості до безпечного рівня та накреслення шляхів її зміцнення за рахунок використання тактичних механізмів фінансової стабілізації.
3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання. 

Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості страхової організації — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання. У загальному вигляді стратегічне управління фінансовою стійкістю являє собою діяльність, яка полягає у виборі сфери та образу дій щодо досягнення довгострокових цілей страхової організації в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюються.

Проведені дослідження дають змогу зробити висновок, що організація управління фінансовою стійкістю у страхових організаціях допоможе зміцнити рівень їхнього фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління страховиком у складних умовах періоду ринкової трансформації економічного механізму в Україні. [1]

В середньому рентабельність страхової діяльності в Україні становить 30%, у найменших компаніях цей показник суттєво нижчий - 11% . Це, з одного боку, свідчить про те, що в навантаженні до нетто - ставки закладається стандартнийрівень прибутку, а з другого боку, - із зростанням величини активів не спостерігається відчутного впливу закону великих чисел та ефекту масштабу на рівень затрат (а отже, і на рентабельність) страховиків.

Детальний аналіз свідчить, що 27% страховиків мають нульову або від'ємну рентабельність, половина від загальної кількості компаній працюють з рентабельністю в межах 40% , і лише 23% компаній - з рентабельністю понад 40%.

Зважаючи на високий рівень забезпеченості страхових резервів власним капіталом, доцільно переглянути перестрахову політику компаній для забезпечення оптимального розподілу відповідальності між страховиком і перестраховиком.

Низька капіталізація компаній суттєво гальмує його розвиток. З огляду на це, нарощування власного капіталу, в першу чергу, за рахунок нерозподіленого прибутку, дозволить поширити страховий захист на великі та катастрофічні ризики, збільшивши місткість страхового ринку. Це також дозволить залишати більшу частку ризиків на власному утриманні українських страховиків, не передаючи їх повністю в перестрахування нерезидентам. [2]

Необхідною є розробка нових підходів та інструментарію для прийняття обґрунтованих рішень щодо управління активами, формування інвестиційного портфеля, збільшення частки страхових резервів у джерелах фінансування активів з метою підвищення ефективності страхового підприємництва в Україні.

Також важливим чинниками поліпшення фінансового стану страховика в Україні є:

- впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах добре знають сильні і слабкі сторони клієнтів, мають певний досвід ринкових перетворень, вимушені постійно оцінювати ризик і прогнозувати страхові події, розробляти рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників та по виконанню страхових зобов’язань по укладених договорах;

- розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню європейських та світових технологій;

- реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;

- максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування потреб клієнтів, лідерство у питаннях зниження собівартості страхових премій;

- побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та розробка нових видів страхування;

- зміцнення та вдосконалення організаційно-територіальної мережі;

- зміцнення матеріально-технічної бази, всеохоплююча комп’ютеризація, створення локальної мережі зв’язку.

Вказані пропозиції щодо покращення фінансового стану вплинуть на підвищення прибутковості компанії, а отже, і ефективності її діяльності, покращенні її фінансових показників.

Література:

1. Плиса В.Й. Управління фінансовою стійкістю страховика. // Фінанси України № 9, 2010 р. 

2. Шевчук О. Оцінка фінансового стану та ефективності діяльності страхових компаній. // Регіональна економіка № 1, 2011 р.