К.е.н., доцент Бондаренко Л.А., Гетманенко А.А.

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Криворізький економічний інститут

РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ПРЯМИХ ТА ПОРТФЕЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні основи для забезпечення конкурентоспроможності національного товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграції нашої країни в Європейське співтовариство.

Кожна країна володіє певними інвестиційними ресурсами, що складаються з її власних (національних) та іноземних інвестицій. Ці ресурси можуть використовуватися як для внутрішнього, так і для зарубіжного інвестування. Основу міжнародного руху підприємницького капіталу становлять прямі та портфельні іноземні інвестиції.

Для України, як країни з ринковою економікою, привабливість прямих інвестицій зумовлена тим, що:

– імпорт прямих інвестицій веде до збільшення виробничих потужностей та ресурсів;

– сприяє поширенню передової технології й управлінського досвіду, підвищенню кваліфікації трудових ресурсів;

– з'являються не тільки нові матеріальні та фінансові ресурси, а й мобілізуються і продуктивніше використовуються вже наявні;

– прямі інвестиції сприяють розвитку національної науково-дослідної бази;

– стимулюється конкуренція і пов'язані з нею позитивні процеси (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщує як імпорт, так і застарілі товари місцевого виробництва);

– підвищуються попит та ціни на національні (місцеві) фактори виробництва;

– збільшуються надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних спільних підприємств;

– в умовах слабкого контролю за використанням держпозик інвестиційний ризик переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно вирішують проблему самоокупності. [3]

Слід відзначити, що для економіки України важливо не загальний обсяг інвестицій, а оптимальна структура розподілу інвестиційних проектів та інвестиційних коштів. Державна політика України у сфері інвестиційної діяльності прямує у напрямку створення рівних умов для ведення бізнесу і інвестування в економіку України суб’єктами господарювання різної форми власності, здійснення процесу інвестування на прозорих і цивілізованих принципах, поліпшення структури інвестиційних джерел витоку.

Так за даними Держстату у січні – вересні 2012 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 4,3 млрд. дол. США прямих іноземних інвестицій, що становить 91,07 відсотка до відповідного періоду 2011 року, у січні – вересні 2011 року відповідно -138,52 відсотка до відповідного періоду 2010року (рис. 1) [4]

Обсяг унесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 1 жовтня 2012р. становив 52673,8 млн.дол. США, що на 5,2 відсотка більше обсягів інвестицій на початок 2012р., та в розрахунку на одну особу населення складає 1157,0 дол. США.

Рис. 1 Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України,млрд. доларів США

Незважаючи на позитивний тренд інвестиційних вкладень є й перешкоди на шляху до залучення іноземних інвестицій в України:

- низький міжнародний рейтинг України;

- проблеми лібералізації інвестиційного законодавства;

- відсутність чітких державних гарантій щодо іноземних інвестицій;

- зміни в законодавстві із зворотною дією;

- нерозвиненість внутрішнього фінансового ринку;

- нестабільність рівня інфляції;

- високий рівень податків і відсутність податкових пільг для інвесторів;

Також крім, переваг, наведених раніше, приток іноземних інвестицій грає для України ще негативну роль, так як країна знаходиться у прямій залежності від іноземного капіталу, який інвестори у будь-який час можуть швидко вилучити з економіки країни з подальшим його конвертуванням в іноземну валюту. Внаслідок чого відбудеться збільшення попиту на долар США та євро, що вплине на підрив курсу гривні, зараз ми це і спостерігаємо.

Що ж до портфельних інвестицій, то це суто фінансові активи у вигляді облігацій та акцій, які деномінуються в національну валют. Портфельні інвестори, як правило, лише надають фінансовий капітал і ніяк не втручаються в процес управління компанією. Тут слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку національної економічної системи для України необхідно обмежувати відплив капіталу з країни шляхом залучення іноземних портфельних інвестицій, тим самим обмежуючи вимивання доданої вартості за кордон. Зазначимо, що така політика держави повинна провадитися не жорсткими заходами прямого обмеження обсягу прямих іноземних інвестицій, а забезпеченням сприятливих та гарантовано надійних, привабливих умов щодо залучення та використання іноземних портфельних інвестицій. [1]

Щодо інвестиційного клімату України, то за підсумками рейтингу Світового банку “Ведення бізнесу 2013” (Doing Business 2013) (табл. 1) Україна не тільки покращила свої позиції на 15 пунктів (до 137 місця із 185 країн), а і увійшла до списку із 23 країн світу-найбільших реформаторів умов ведення бізнесу у 2011-2012 роках, які оцінює даний рейтинг [4]

Таблиця 1

Рейтинг інвестиційного клімату України за підсумками рейтингу Світового банку “Ведення бізнесу 2013”

Назва складових (субіндексів) індексу «Умови ведення бізнесу 2013»	Станом на 31.12.2011	Станом на 21.12.2012	Зміна 2012 року до 2011 року	Тенденція
Започаткування бізнесу	116	50	66	+
Реєстрація власності	168	149	19	+
Сплата податків	183	165	18	+
Підключення до мережі електропостачання	170	166	4	+
Виконання зобов’язань по контракту	44	42	2	+
Банкрутство	158	157	1	+
Отримання кредитів	23	23	0	=
Дозвільна система у будівництві	182	183	-1	-
Зовнішня торгівля	144	145	-1	-
Захист прав інвесторів	114	117	-3	-

Значне покращення позицій України за субіндексом “Започаткування бізнесу” (на 66 позицій) відбулося, у першу чергу, завдяки прийняттю Закону України від 21.04.2011 № 3263-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва”.

Так, відповідно до нього в Україні були скасовані вимоги до мінімального розміру статутного капіталу підприємств, а також вимоги щодо обов’язкового нотаріального засвідчення ряду документів при створенні юридичної особи.

На сучасному рівні економічного розвитку, на наш погляд, держава повинна здійснювати контроль за станом ринку, регулювати економічну, політичну та соціальну діяльність за допомогою різноманітних важелів і стимулів. Необхідно створити систему державного регулювання інвестиційними процесами, яка працювала б з іноземними інвесторами, сприяла залученню капіталу тощо. Для активного залучення України до процесів міжнародного портфельного інвестування необхідним є розвиток інфраструктури фондового ринку та стимулювання розвитку послуг небанківських фінансових установ. Таким чином формування і становлення ринкової економіки в Україні безпосередньо пов’язано з розвитком інвестиційного бізнесу, його лібералізацією в усіх напрямах і сферах діяльності. Інвестиції необхідні для економічного, науково-технічного та соціального розвитку національної економіки кожної країни.

Література:

1. Ватаманюк З. Г. Ринок цінних паперів в умовах фінансової глобалізації / З. Г. Ватаманюк, Н. В. Звонар // Фінанси України. – 2007. – № 6. – С. 82–89.

2. Драган І.В. Оцінка сучасного стану залучення іноземних інвестицій в Україні / І.В. Драган // Фондовий ринок. – 2010. – № 4. – С. 22-27.

3. Філіпенко А.С, Будкін B.C., Гальчинський А. С, Геецъ В. М., Дудченко М. А. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть: Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів. – К.: Либідь, 2002.

4. Сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс].- Режим доступу: - http://www.me.gov.ua/