Економічні науки/ 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.т.н., доц. Балан О.С. , Партика М.Р.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Інвестиційний процес – погляд інвестора

Інвестиційна діяльність позитивно впливає на розвиток та становлення підприємств всіх галузей, особливо на ті, які тільки розпочинають свою діяльність.

Ця тема актуальна тим, що на сьогоднішній день жодна організація, жодне підприємство не може існувати, не застосовуючи інвестиції у своїй діяльності вітчизняних чи іноземних партнерів, фірм.

Метою даного дослідження є визначення основних засад та проблем інвестиційного процесу з точки зору інвестора.

Інвестування є формою фінансово-економічної діяльності, що має за мету нарощування, примноження капіталу. Це процес зростання вартості активів, якими володіє юридична або фізична особа.

Інвестиційний процес – це процес вкладання юридичною або фізичною особою власних коштів, матеріальних та нематеріальних активів в інше майно фірм, організацій, компаній, які функціонують у різних сферах діяльності, тобто вкладаються інвестиції в будівельні сфери, цінні папери, науку та техніку,електроенергетику та ін.

Інвестором є суб’єкт, який вкладає кошти в об’єкти інвестування.

Суб’єктами інвестиційного процесу можуть бути юридичні та фізичні особи України, органи державної влади, громадяни інших країн.

Об’єктами натомість є майно, підприємства, в які вкладаються інвестиції з метою отримання прибутку.

Інвестиційний процес складається з послідовності дій інвестора щодо прийняття рішень стосовно операцій з об’єктами інвестування та їх реалізації.

А саме інвестори вибирають об’єкт для їх майбутнього інвестування, встановлюють обсяги і строки інвестування, купують об’єкт, отримують прибуток, внаслідок чого відбувається зростання вартості активів в декілька разів.

Інвестиційний процес має також проблеми у своєму розвитку, вирішенням яких у різні часи займалися такі відомі вітчизняні вчені, як А.Г. Загородній, Ю.І. Стадницький, Б.М.Щукін та інші.

Різні дослідники і вчені по своєму визначали основні принципи інвестування та напрями інвестиційної політики в Україні.

Під час інвестування власники більш розвинених та відомих фірм намагаються вкладати свої кошти в розвиток підприємств, які тільки відкриваються і ще не можуть покривати свої витрати та збитки самостійно і тому не можуть само реалізуватися і складати гідну конкуренцію інших. Або вкладають їх особливо у ті, які займаються розробленнями в галузі науково-технічного прогресу. Ще кошти вкладаються у занедбані компанії, або у ті, які є банкротами або ж наближаються до цього.

Інвестори вкладають свої кошти лише з однією ціллю: щоб через деякий час отримати їх, але коли вже їх вартість зросте, тобто коли вона збільшиться в декілька десятків раз.

Інвестиційний процес є вигідним, з однієї сторони, для самого інвестора, а з іншої - і для того, в кого ці кошти будуть вкладатися.

Розглядаючи дослідження А.Г. Загороднього та Ю.І. Стадницького [1] можна зробити висновок, що інвестиційний процес дотримується таких принципів у своїй діяльності, а саме необхідності визнання всіх довготермінових циклів, їх взаємодії, формуванні ринкових важелів в інвестиційній сфері і в інших галузях господарства.

Натомість у дослідженнях Б.М.Щукіна [2] можна виділити, що основними напрямами інвестиційної політики, яка тільки починає розвиватися і правильно функціонувати, в Україні є виділення коштів на потреби соціальної сфери, формування надійних інвестиційних джерел з власних коштів підприємств.

Перехід до нових принципів фінансування, з точки зору інвесторів, дозволить створювати ринок підрядних робіт для будівельників, малярів, прискорювати темпи розвитку промисловості і вибуття застарілого обладнання із підприємств, залучення іноземних інвестицій та отримання кредитів а також, в першу чергу, розвиток галузей, які визначають науково-технічний прогрес.

В наш час інвесторам більше уваги треба приділяти розвитку паливно-енергетичного комплексу, ресурсозберігаючих технологій, розвитку видобутку газу та нафти на території нашої країни, а також розвитку альтернативних джерел енергії, тобто енергії сонця, вітру, води, використовуючи сонячні батареї, млини та інш.

Вони вважають, що гроші, тобто інвестиції, треба вкладати і ті галузі, які є мало відомі, але які є цікавими і необхідними і які мають перспективи на подальший розвиток і становлення.

Проведене дослідження дозволило зробити висновки, що інвестиційний процес, а саме сам інвестор, впливає безпосередньо на розвиток як нових підприємств, так і тих, що впроваджують на діючих підприємствах нові інвестиційні проекти. Проте інвестори за своїм походженням доволі різні, мають різні цілі, обсяги вкладень, тому основою методики співпраці з інвесторами мають бути саме інформаційно-аналітичні системи прийняття інвестиційних рішень, які за правильною організацією можуть бути використані як інвестором так і підприємством для прийняття ефективних інвестиційних рішень на всіх стадіях та етапах життєвого циклу інвестиційного проекту.

Література:

1. Загородній А.Г., Стадницький Ю.І. Менеджмент реальних інвестицій. Навчальний посібник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – с. 7-23

2. Щукін Б. М. Інвестування: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2004. — 216 с.