Економічні науки / 5.Управління трудовими ресурсами

К.е.н., доцент Харчук С.А., студент Рибаченко В.

Вінницький інститут економіки Тернопільського національного економічного університету, Україна

ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ТА ПЕРЕДУМОВИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

У сучасних умовах трансформаційної економіки особливої уваги набуває проблема зайнятості населення України, створення ринку робочої сили і запобігання безробіття. Ринок праці посідає одне з головних місць серед інших ринків. Кон’юнктура ринку формується під впливом стану економіки, способу господарювання і структурних змін, технічного і організаційного рівня підприємства, кількісно-якісної збалансованості засобів виробництва і робочої сили.

Проблемами зайнятості населення та передумови її забезпечення розглядалися багатьма відомими вченими Дж. Кейнса, Дж. Перрі, Р. Холл, М. Фелдстайн, М. Алле, Р. Еренберг, М. Портер, Дж. Ріфкін, М. Фрідмен, П. Буряк, Д. Богиня, О.Грішнова, М. Долішній, Е.Лібанова, В. Онікієнко, В. Летюх, Л. Чижова.

Зайнятість населення постійно виступала предметом поглибленої уваги з боку багатьох дослідників, починаючи ще з неокласиків. Зокрема, Дж. Перрі, Р. Холл, М. Фелдстайн та інші представники цієї школи, досліджуючи зайнятість як складову ринку праці, були прибічниками теорії, за якою вважалося, що ринок праці, як і всі інші ринки, діє на основі цінової рівноваги. При цьому виключається економічна категорія безробіття. Тобто в неокласичній концепції рівновага на ринку праці відповідає повній (ефективній) зайнятості, а категорія "безробіття" залишається поза її увагою [3, с. 320].

На відміну від неокласиків, кейнсіанці й монетаристи розглядають ринок праці та зайнятості як явище постійної і фундаментальної рівноваги. Автором означеної моделі ринку праці є Дж. М. Кейнс. Згідно з концепцією Кейнса, високого безробіття як результату тривалих економічних криз не має і не може бути за умови, якщо існує активна політика регулювання сукупного попиту, яку здійснює держава. Безробіття як такого не має бути, якщо держава здійснює політику регулювання сукупного попиту. Ця теза ніколи не визнавалася класиками [2, с. 587].

На противагу кейнсіанській концепції представники школи монетаристів (перш за все М. Фрідмен) сформулювали свою теорію безробіття, виходячи з жорсткої структури цін на робочу силу. Фрідмен стверджува, що рівноваги на ринку праці можна досягти лише при вільній конкуренції без втручання держави і профспілок. На його думку, врівноваженню ринку більшою мірою сприяють інструменти грошово-кредитної політики. Монетаристи використовують поняття "природного" рівня безробіття, як певну межу нарощування попиту на робочу силу, за якою дальше його збільшення стимулюватиме підвищення цін [6, с. 318].

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (2012 р.) зайнятість визначають як – не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно [4].

Таким чином, зайнятість – це надзвичайно важливе явище соціально-економічного життя суспільства, яке далеко не вичерпується проблемами безробіття, а включає також такі аспекти, як раціональне використання праці; забезпечення гідного рівня життя працюючого населення; задоволення потреб економіки у робочій силі із врахуванням її кількості та якості; задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у професійній освіті та підтриманні кваліфікації; соціальну підтримку у разі втрати роботи тощо.

Різке скорочення обсягів виробництва, структурні зрушення (міжгалузеві, внутрішньо- галузеві, регіональні) в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств, відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу, призводять до збільшення чисельності безробітних, зменшення купівельної спроможності населення.

Проведений аналіз даних Державного комітету статистики України дає підставу стверджувати, що кількість зареєстрованих безробітних на кінець квітня 2013 р. становила 534,7 тис. осіб, або 32,3% усіх безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП. Допомогу по безробіттю отримували 76,4% осіб, які мали статус безробітного. Із загальної кількості безробітних більше половини становили жінки.

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні порівняно на кінець квітня п.р. становив 1,9% населення працездатного віку, у сільській місцевості – на 0,4 в.п. і 2,6%, у міських поселеннях – на 0,1 в.п. і 1,6% відповідно. Найвищим цей показник був у Черкаській області (3,3%), а найнижчим – у м. Києві (0,6%).

Кількість вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами й організаціями до служби зайнятості, у квітні 2013 р. порівняно з березнем збільшилася на 1,7 тис., або на 2,5%, і на кінець місяця становила 69,5 тис. (у квітні 2012р. – 79,3 тис.).

За останніми даними, у загальній кількості вільних робочих місць (вакантних посад) кожне п’яте було на підприємствах переробної промисловості або сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства, кожне восьме – у державному управлінні й обороні; обов’язковому соціальному страхуванні та кожне одинадцяте – на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі; ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів.

За професійними групами найбільший попит на робочу силу на кінець квітня 2013 р. спостерігався на робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин  (18,6% від загальної кількості заявлених вакансій) і кваліфікованих робітників з інструментом (18,0%), а найменший – на кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства та технічних службовців (по 2,4%).

Навантаження зареєстрованих безробітних на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) зменшилося з 84 осіб на кінець березня до 77 осіб на кінець квітня 2013 р. Зменшення навантаження зареєстрованих безробітних на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) спостерігалось у більшості регіонів. Значення цього показника коливалося від 11 осіб у м.Києві до 295 осіб у Івано-Франківській області.

За сприяння державної служби зайнятості на початок 2013 р. було працевлаштовано 159,3 тис. осіб, або 19,0% громадян, які мали статус безробітного у цьому періоді, у тому числі у квітні п.р. – 77,6 тис. осіб, що становить майже половину всіх громадян, працевлаштованих за чотири місяці п.р.

За останніми даними, майже дві третини безробітних (64,5%) отримали роботу на підприємствах сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства, переробної промисловості, а також оптової та роздрібної торгівлі; ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів.

Серед зареєстрованих безробітних, що отримали роботу у квітні 2013 р., 35,2% становили жінки, 34,9% – молодь у віці до 35 років.

Частка працевлаштованих порівняно з березнем п.р. зросла на 5,2 в.п. і у квітні становила 11,8% громадян, які мали статус зареєстрованого безробітного в цьому місяці.

Середньооблікова кількість безробітних, які отримували допомогу по безробіттю впродовж квітня п.р., становила 484,8 тис. осіб. Середній розмір допомоги по безробіттю становив 1116 грн., що дорівнює 97,3% законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (1147 грн.).

Отже, наведене є переконливим доказом того, що в такому контексті зайнятість населення набуває надзвичайної гостроти, ситуація із зайнятістю та передумовами її забезпечення, як показує аналіз, є кризовою.

У кризових умовах ринкової економіки необхідно звернути увагу на оптимізацію зайнятості, розвиток малого та середнього бізнесу, забезпечення рівних можливостей на ринку праці, на проблему молодіжного безробіття, адже молодь без досвіду роботи зазнає найбільших труднощів з пошуку роботи, особливо офіційного працевлаштування. Потрібно активно реалізовувати державні і регіональні програми зайнятості населення щодо сприяння задоволення потреб громадян у праці. Слід зазначити, що нині всі країни, які ми називаємо економічно розвиненими, і їх міжнародні організації приділяють першочергову увагу проблемам зайнятості як таким, без вирішення яких не можна забезпечити соціально-економічну стабільність. В цих країнах регулярно розробляються, фінансуються і виконуються програми зайнятості, що враховують специфіку конкретної соціально-економічної ситуації. Таким чином, держава повинна сприяти реалізації конституційного права громадян на працю.

Література:

1. Эренберг РДж. Современная экономика труда. Теория и государственная политика / РДж. Эренберг, Р. С. Смит. - M.: Изд-во МГУ, 1996. - 777 с. - Гл. 16,17.

2. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег ; пер. с англ. / Дж. М. Кейнс. - М. : Московская школа политических исследований, 2005. - 1600 с.

3. Перри Дж. Концепция рынка труда: пер. с англ. / Дж. Перри, Р. Холл, М. Фелдстайн. - М. : Московская школа политических исследований, 2006. - 587 с.

4. Про зайнятість населення [Електронний ресурс] : Закон України // http://zakon.rada.gov.ua

5. Соціально-економічне становище України за січень-квітень 2013 року. Повідомлення Державного комітету статистики України [Електронний ресурс] : // ukrstat.gov.ua.

6. Фридмен М. Количественная теория денег / М. Фридмен. – М. : Эльфпресс, 1996. – 675 с.