Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Сорокіна А. О.

Науковий керівник: к.е.н, доцент Кучумова І. Ю.

Проблеми подолання бідності серед працюючого населення

Проблему подолання бідності світове співтовариство розглядає як ключову в соціально-економічній політиці будь-якої держави, де зазначене явище має істотне поширення бідності серед працюючого населення. До бідних верств населення належать ті, хто не з власної волі позбавлений найнеобхіднішого: належного житла, їжі, одягу, здоров’я. Бідність – це ще й страх перед майбутнім, обумовлений невпевненістю людини у своїх можливостях захистити себе і своїх близьких. Крайнім проявом бідності є злиденність.

Вже чимало років Україна належить до країн не лише з високим, а й зростаючим рівнем бідності основної маси населення, зокрема й працюючого в режимі повної зайнятості. Чимало українців обмежені у своєму доступі до базових ресурсів життєдіяльності, благ цивілізації – економічних, соціальних і культурних. Це свідчить про те, що соціальна політика української держави виявилася неефективною.

До межі бідності відноситься рівень доходу, нижче від якого є неможливим задоволення основних потреб. Нині межа бідності встановлюється як частка прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. На її основі визначаються сім’ї, які належать до категорії бідних.

Рівень бідності в Україні за останні роки коливався близько 27 %, а рівень крайньої бідності – 14 %.У широкому розумінні бідність необхідно розглядати як нездатність підтримувати прожитковий мінімум. Бідні верстви населення не можуть відповідно харчуватися, оплачувати житло та комунальні послуги, лікуватися та відпочивати, вчитися самі та забезпечити оплату навчання своїм дітям.

До особливостей проблем бідності в Україні належить те, що збідніння широких верств населення виникло одночасно з появою багатих прошарків, заможність яких пов’язана з неправедними джерелами і яким не притаманне благодійництво, а існуюче в Україні явище бідності зайнятого населення є наслідком порушень у системі оплати праці та формуванні ринку робочої сили.

Основні причини бідності серед працюючих пов'язані як із загальносвітовими тенденціями у сфері праці і демографічною ситуацією, що погіршується, так і з наслідками, викликаними зміною суспільного устрою країни. Причина бідності в Україні полягає у занижених стандартах оплати праці.
Нині українське суспільство відчуває гостру необхідність у застосуванні дієвих способів боротьби з бідністю. У соціальній політиці боротьби із бідністю застосовуються такі принципи:

1. Посилення та прискорення економічного розвитку. Можливість людині самій забезпечити собі гідний рівень грошових доходів для задоволення власних потреб у повному обсязі створює умови соціального клімату, дозволяє людині реалізувати себе через працю та позитивно впливає на перебіг усіх суспільних процесів.

2. Удосконалення системи соціальних гарантій. У цьому напрямі розробляються державні соціальні стандарти з урахуванням двох аспектів: стандартизації соціальних прав людини та розробки стандартів рівня життя населення.

3. Формування ефективної системи перерозподілу доходів, яка, не підриваючи стимули до продуктивності праці, виділяє достатньо ресурсів як для підтримки нужденних, так і функціонування соціальних гарантій для всього населення.

Проблему подолання бідності в Україні необхідно вирішувати за допомогою реалізації наступних завдань:

− у сфері виробництва – модернізацію його матеріально-технічної бази, стимулювання ділової активності, відтак – забезпечення економічного зростання тощо;

− у сфері розподілу доходів – забезпечення справедливого розподілу доходів населення через використання податкової системи, соціального страхування з його пенсіями, допомогою з безробіття та втрати працездатності;

− у сфері доходів населення – підвищення рівня заробітної плати та забезпечення стабільності її виплати;

− у сфері зайнятості – зменшення безробіття шляхом регулювання ринку праці та створення нових робочих місць;

− в освітній сфері – спрямування інвестицій у систему освіти заради формування висококваліфікованої, у подальшому – високооплачуваної робочої сили [1].

Найважливішими інструментами запобігання бідності серед працюючих є інститути обов’язкового соціального страхування (пенсійного, медичного, у зв’язку з безробіттям та інше), що дозволяють пом’якшувати наслідки структурних реформ, проводити перенавчання і працевлаштування.

Головною метою державної соціальної політики, спрямованої на боротьбу із бідністю, системи зайнятості, суспільних послуг й соціального захисту населення є збереження та підтримання позитивних тенденцій, орієнтація на викорінення причин бідності, зменшення ризиків спадкової бідності, створення умов для впевненості людей у власному майбутньому та майбутньому своїх дітей. Саме комплексна та послідовна державна соціальна політика дозволить розв’язати цю проблему якомога швидше та ефективніше.

Література:

1. Про невідкладні заходи щодо подолання бідності. Указ Президента України від 26.02.2010 р. – № 274/2010 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Президента України. – Режим доступу : www.president.gov.ua.