Економічні науки / Менеджмент і маркетинг

Кивайло Н.В.

Гвілава Т.В.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного

 банку України», м.Суми

ОСНОВНІ  ПРОБЛЕМИ  РОЗВИТКУ  НАУКИ УПРАВЛІННЯ  В УКРАЇНІ

Сучасна школа менеджменту ґрунтується на поєднанні соціального управління та вирішенні чітких завдань, які виникають не лише на мікро-, а й на макрорівні. На сьогоднішній день, сучасна наука управління в Україні знаходиться на стадії адаптації вітчизняної теорії та практики управління щодо її застосуванні в існуючих  економічних умовах. Щодо інтегрованої теорії сучасного менеджменту, то її не можна вважати остаточно сформованою.

На сьогодні однією з  проблем в сучасному українському менеджменті можна вважати саме якість управлінських кадрів – ця проблема і є найголовнішою. Іншою проблемою є високий рівень корумпованості в сучасній економіці країни та занадто високий рівень чисельності державних управлінців, який з часом нестримно зростає.

Для  досягнення сталого  розвитку потрібно мати стратегічний погляд, тобто планувати менеджмент на великий проміжок часу. Задля підтримки інноваційного підприємництва необхідно створювати приватні та державно-приватні фонди. Також доцільно розробити програму для  допомоги  щодо удосконалення науково-дослідних центрів та оснащення їх сучасними засобами телекомунікацій [1].

Одним із основних чинників, який може вплинути на стрімкий розвиток менеджменту та подолання несприятливої економічної ситуації в Україні, є саме безкомпромісна відмова від старих звичок і умовностей та впровадження нових методів управління та технологій в управлінні. Керівники бізнесу з метою удосконалення методів управління мають спрямувати зусилля на: застосування та адаптацію західних концепцій управління;  інтенсивний розвиток системи бізнес – освіти;  планування організації менеджменту в довгостроковій перспективі; введення системи моніторингу стану управління; визначення прав і обов’язків кожного з членів колективу; використання сучасних інформаційних засобів.

На практиці можна виділити такі негативні сторони менеджменту: в нашій країні висока нестача менеджерів з високим рівнем освіти; рідке використання стратегічного планування в управлінні; низький науково-технічний та кадровий потенціал, невміння використати новітні технології та запроваджувати їх в діяльність організації.

Для удосконалення системи менеджменту необхідно запровадити наступні зміни: покращення стосунків між працівниками однієї організації; визначення чітких пріоритетів для організації та для кожного з її членів; професійне використання навичок та вмінь щодо  керування персоналом; покращення морально-психологічного стану в колективі, між робочими групами, а саме в середині; розробка систем, заснованих на принципах органістичної організації; розробка методів для урегулювання суперечок і конфліктів [2].

Реалізація стратегії розвитку персоналу необхідна для формування дієвої моделі менеджменту, яка включає особливий відбір висококваліфікованих кадрів, високий рівень моралі. Розвиток даного персоналу повинен зв’язати професійно-кваліфікаційну модель робочих місць з моделлю особистісно-ділових рис людини, поступово сформувати свідому активну відповідальну особистість, відродити справжній демократизм у відносинах між виконавцями і керівниками. Формування дієвої моделі управління повинно враховувати безліч факторів, основними серед яких є: ментальність суспільства; загальнонаціональна культура; субкультура регіону; політична та економічна ситуація; релігійне середовище. Але, не зважаючи на багатоманітність чинників, найголовніший вплив на поняття організаційної культури менеджменту здійснює саме  ментальність суспільства.

Загалом проблеми розвитку науки управління в Україні безперечно можна розв’язати. На сьогодні в умовах ринкових відносин одним із пріоритетних напрямків розвитку економіки є розробка основних теоретико-методичних засад щодо використання менеджменту в практичній діяльності вітчизняних організацій.

Отже, вирішення проблем щодо впровадження сучасної науки управління в Україні потребує радикальних змін в управлінні сучасними вітчизняними підприємствами. В ринкових умовах для досягнення успіху необхідно застосування адаптованої теорії управління. Заходи для вдосконалення організації підприємств українського бізнесу пов’язані з підвищенням продуктивності праці, демократизацією й етизацією управління, створенням раціонального поділу праці, налагодження соціально-психологічного стану в організації між працівниками. У подальшому дослідження повинні бути спрямовані на деталізацію моделі організації менеджменту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.                 Федулова, Л. Інноваційний менеджмент в Україні: проблеми та шляхи формування / Л. Федулова // Економіст. – 2002. - №2. – С. 52-54.

2.                 Бойко, І. Характеристика сучасних проблем і перспектив розвитку українського менеджменту / І. Бойко, А. Величко // Економічні науки. – 2009. - №2. – С. 7-9.