Економічні науки/7. Облік і аудит

К.е.н. Романчук А.Л.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Методичні аспекти формування облікової політики на підприємстві

Формування облікової політики на підприємстві – трудомісткий і відповідальний процес, адже підприємство буде працювати з нею не один рік, що потребує від управлінського персоналу економічного суб’єкта ретельного та компетентного підходу щодо формування та підтримки на необхідному рівні спеціального регламенту підприємства, що здобуло назву «облікова політика» з урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх факторів.

Загальні питання формування та впровадження у практику облікової політики на сучасних підприємствах розкриті у працях вітчизняних та зарубіжних економістів: П.С. Безруких, М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, З.В. Гуцай люка, Г.Г. Кірейцева, Ю.А. Кузьмінського, М.І. Кутера, М.С. Пушкаря, Є.С. Хендріксена та ін. Проте слід відмітити, що питання облікової політики розкриті фрагментарно, оскільки відсутня концепція розвитку облікової політики в системі управління та її «пробіли» в нормативно-правовому забезпеченні, відсутні комплексні дослідження.

Як зауважують В.С. Лень та В.В. Гливенко, існує декілька видів облікової політики: облікова політика для цілей фінансового обліку, оподаткування та управлінського обліку [1]. Облікова політика для цілей фінансового обліку регламентується та формується відповідно до вимог законодавчих актів щодо вибору варіантів ведення фінансового обліку на підприємстві. Для цілей оподаткування облікова політика має включати перелік податків і відповідальних осіб, регістри податкових розрахунків. Облікова ж політика для цілей управлінського обліку має передбачати: варіант обліку витрат; систему обліку витрат; метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції; перелік сфер відповідальності; метод обліку доходів; робочий план рахунків витрат, доходів і фінансових результатів; склад та форми управлінської звітності тощо.

Проте слід зауважити, що оскільки загальна система обліку охоплює підсистеми фінансового та управлінського, то облікова політика має бути єдиною для облікового процесу підприємства та враховувати вимоги різних користувачів облікової інформації.

Рівень свободи кожного підприємства у формування облікової політики законодавчо обмежений державною регламентацією обліку, що представлена переліком методик та облікових процедур, серед яких допускаються альтернативні варіанти – різні способи оцінки, калькулювання, склад бухгалтерських рахунків. Підводячи підсумки, облікова політика підприємства для цілей фінансового обліку повністю залежить від облікової політики держави, а облікова політика для цілей управлінського обліку – від організаційно-технологічних особливостей його діяльності та потреб управління.

В загальному процес формування облікової політики на думу Ф.Ф. Бутиньця передбачає сукупність дій щодо: 1) встановлення переліку об’єктів облікової політики; 2) вибору за кожним об’єктом облікової політики його елементів [2].

Як показує практика вітчизняних підприємств, облікова політика формується поетапно. Проте в економічній літератури не має єдності щодо кількості та складу даних етапів. Проведені дослідження та узагальнення думок науковців дозволили виділити чотири етапи формування облікової політики (рис.1).

Однією із головних функцій облікової політики є надання менеджерам підприємства повної та достовірної інформації, достатньої для прийняття ними обґрунтованих управлінських рішень. За таких обставин необхідним елементом господарської діяльності підприємства є облікова політика, яка включає не тільки об’єкти фінансового, а й управлінського обліку.

Слід відзначити, що на відміну від жорстко регламентованого фінансового обліку, процес розробки облікової політики в системі управлінського обліку має певні особливості.

Рис.1. Порядок формування облікової політики

Тому під час формування облікової політики для цілей управлінського обліку необхідно враховувати наступне: 1) враховувати принципи не лише управлінського обліку, а й фінансового, адже за деякими пунктами вони будуть співпадати; 2) потрібно визначити перелік суб’єктів, об’єктів та елементів управлінського обліку; 3) необхідно максимально охоплювати обліковий цикл: методичний, технічний і організаційний.

Отже, методичний аспект облікової політики для управлінського обліку повинен включати вибрані варіанти відображення господарських фактів, передбачених нормативними документами і розроблені підприємством самостійно способи обробки даних з урахуванням специфіки його діяльності та потреб управління.

Література:

1. Лень В.С. Бухгалтерський облік в Україні: основни теорії та практики. / В.С. Лень, В.В. ГЛивенко. – К.: ЦНЛ, 2044. – 576с.

2. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку. / Ф.Ф. Бутинець, О.П. Войналович. – Житомир: ПП. «Рута», 2009. – 528с.