Економічні науки/7.Облік та аудит

Студентка Пометун А.С.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ І КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

На сьогоднішній день в Україні складним і суперечливим питанням в бухгалтерському обліку виступає дебіторсько-кредиторська заборгованість, де існує проблема неплатежів. Відсутність відповідальності у майновому виразі за невиконання власних договірних зобов’язань господарюючих суб’єктів дає змогу ухилятись від взаєморозрахунків з партнерами. Сучасна економічна ситуація вимагає вирішення ряду нерозв’язаних облікових проблем, а саме:

- теоретичні та методичні аспектів класифікації та відображення в системі розрахунків заборгованості;

- невизначеність обліку простроченої і безнадійної заборгованості та її рефінансування;

- автоматизація бух галтерського обліку взаєморозрахунків.

Розрахункові дії між господарюючими суб’єктами – це одна з невід’ємних складових розширеного відтворення, так як є опосередкованою складовою розподілу і перерозподілу суспільного продукту, що символізує перехід з товарної форми в грошову, і в зворотному порядку.

Підґрунтям розрахунків є економічна база кругообігу коштів в процесі виробництва і визнання того, що підприємство – виробник суспільного продукту, виконує свої виробничі завдання і поставлені цілі.

Кредиторська заборгованість в більш повному трактуванні – це сума, яку повинно сплатити підприємство (організація) в установлений термін юридичним або фізичним особам (кредиторам) внаслідок отримання ним коштів в грошовій або інших формах.

При дослідженні дебіторської заборгованості, визначення набуло такої форми: “Дебіторська заборгованість – це майно (матеріальні ресурси), що не оплачені контрагентами, або готівка, що вилучена з кругообігу оборотних засобів.”

Для більш повної класифікації заборгованості пропонується розділити за такими ознаками:

- на довгострокову і поточну – в залежності від терміну погашення;

- на товарну (операційну) і нетоварну (неопераційну) – в залежності від операційного циклу.

Таким чином, така класифікація дасть можливість чітко окреслити заборгованість, за якою нараховується резерв сумнівних боргів.

Управління підприємством зі сторони співвідношення між ліквідністю та прибутковістю, облік дебіторсько-кредиторської заборгованості є ключовим завданням, що потребує чіткого вирішення.

Для покращення фінансового стану та формування стратегії кредитної політики виникає потреба:

- Здійснювати своєчасний контроль між співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості, за для уникнення залучення додаткового фінансування;

- Брати до уваги стан розрахунків за простроченою заборгованістю, де може виникнути потреба у розширенні системи авансових платежів, так як за сучасних умов стрімкого підвищення рівня інфляції, відстрочка платежу веде до того, що підприємство одержує лише частину вартості виконаних робіт;

- своєчасно виявити недопустимі види дебіторської і кредиторської заборгованості;

- Правильно і своєчасно списувати дебіторсько-кредиторську заборгованості так як це має значний вплив у формуванні фінансових результатів діяльності підприємства.

- Щоб уникнути втрат від оподаткування, необхідно створити резерв сумнівних боргів підприємствам-кредиторам;

Для того, щоб списати безнадійну заборгованість, необхідно правильно документально оформити дану операцію. На сьогодні законодавство не передбачає конкретну форму такого рішення, тож її доцільно створити, це забезпечить більш правове оформлення даної процедури.

Що ж до автоматизації процесу обліку дебіторсько-кредиторської заборгованості,пропонується вжити таких заходів:

- створити повну інформаційну базу дебіторських та кредиторських забов’язань взаєморозрахункових господарюючих суб’єктів;

- провести порівняння в електронній формі вимоги та забов’язання та визначити більш сприятливі шляхи погашення взаємозаборгованості;

- вести облік та звітність проведених взаєморозрахунків.

- за рахунок проведення взаємозаліків поступово скорочувати обсяги заборгованості;

Удосконалити облік дебіторської заборгованості можливо за допомогою впровадження факторингу по операціях за товарною (операційною) дебіторською заборгованістю, що ж до інших видів заборгованостей застосування факторингу є неправомірним.

Рефінансування дебіторської заборгованості – це система фінансових операцій, що забезпечують прискорену конверсію дебіторської заборгованості в грошові активи. Основною формою рефінансування дебіторської заборгованості, є факторинг. На сьогодні переведення боргу, хоча і обумовлюється Цивільним кодексом, проте зовсім не поширена в Україні. Щодо удосконалення обліку безнадійної заборгованості пропонується здійснити наступні заходи:

- списувати сумнівну заборгованість з балансу лише тоді, коли вона перетворилась на безнадійну;

- резерв сумнівних боргів визначати на підставі платоспроможності кожного дебітора, що дозволятиме, коригувати резерв, відновлюючи заборгованість;