Економічні науки/7. Облік і аудит

Ст. викл. Сабіна Н.Ю., студентка Мосьпан М. Ф.

Донецький державний університет управління

Баланс, як форма звітності в бухгалтерському обліку

Формування бухгалтерського обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Його зміст і побудова змінювались залежно від форми власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Тому все ХХ сторіччя було присвячено вдосконаленню аналітичності балансу як однієї з форм фінансової звітності.

На першому етапі розвитку баланс використовували виключно як економічну категорію, сутність якої полягала в урівноваженні взаємозалежних об’єктів і була спричинена двоїстістю господарських процесів, виникненням і поширенням товарних, а потім товарно-грошових відносин. Сьогодні ж в Україні бухгалтерський баланс базується на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного, документального відображення фінансово-господарської діяльності підприємства. Баланс підприємства надає зовнішнім і внутрішнім користувачам корисну, повну, правдиву та неупереджену інформацію про майновий і фінансовий стан підприємства, його фінансові результати та ефективність господарювання за звітній період.

Відповідно до статті 11 «Загальні вимоги до фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XIV баланс, разом зі звітом про фінансові результати, рух грошових коштів, звітом про власний капітал та примітками до звітів визнано фінансовою звітністю підприємства [1].

Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності є правилами, що вироблені теорією і практикою бухгалтерського обліку, є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання при складанні ними фінансової звітності, в тому числі балансу.

У економічній літературі немає єдиного дослівного трактування слова «баланс», але всі вони в кінцевому підсумку зводяться до такого поняття, як «рівновага». Наприклад професор А. М. Кузьмінський слово «баланс» трактує на основі французького слова «balance» - вага, професор В. Г. Швець слово «баланс» розглядає з позиції латинських слів «bis» - двічі і «lans» - чаша терезів. Таким чином, баланс означає рівновагу, яка характеризується тим, що між двома окремими сторонами будь-якої діяльності завжди знаходиться урівноваження.

Швець В. Г. визначає бухгалтерський баланс як метод узагальнення даних через рахунки і подвійний запис [2, c.46].

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 28 лютого 2013 року, було затверджене нове Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [3].

Баланс як форма звітності тісно пов'язаний із поточним обліком господарської діяльності, його організацією, формами і методами. Для раціональної побудови бухгалтерського балансу потрібно мати, насамперед, науково обґрунтований План рахунків бухгалтерського обліку. У систему рахунків такого плану повинні бути закладені можливості аналізу та синтезу інформації окремих рахунків, статей і розділів балансу, оцінювати та прогнозувати поведінку окремих показників роботи конкретного підприємства. Баланс не можна розглядати поза зв’язком з принципом подвійності та подвійного запису на рахунках, а бухгалтерські рахунки – аналізуватися поза зв’язком з балансом, якщо мова йде про введення нових рахунків або зміну використовуваних раніше, про аналіз балансу, оцінку діяльності підприємства та прогноз поведінки окремих економічних його показників. Суми конкретних рахунків, будучи статтями або складовими статей балансу, мають нові властивості і це потрібно враховувати при удосконаленні системи обліку.

Значущість балансу важко переоцінити. Передовсім баланс є зовнішнім відображенням тієї господарської єдності, яка властива кожному підприємству. Діяльність підприємства є багатогранною, складною й динамічною; підприємство не має постійних зовнішніх меж, які б встановлювали реальні рубежі його діяльності та визначали її дійсний зміст. Такі реалії змальовує тільки баланс, даючи порівняльну грошову оцінку всім економічним, юридичним та адміністративно-господарським відносинам підприємства на кожний даний момент. Тільки баланс дає можливість наочно усвідомити обсяг і зміст виконаної за звітній період роботи.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень. Тобто, для оцінки фінансового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з балансу [3].

Завершальним етапом бухгалтерського обліку є складання фінансової звітності, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітній період. Значення фінансової звітності полягає в тому, що вона є інформаційною базою фінансового аналізу, головною метою якого є вчасне виявлення і усунення недоліків у фінансовій діяльності й знаходження резервів для поліпшення фінансового стану і платоспроможності підприємства.

Отже, бухгалтерський баланс – це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елементів; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних.

Література:

1. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. Посібник / О.І. Васюта-Беркут, Г.Ф. Шепітко, Н.О. Ромашевська; за заг. ред. В.Б. Захожая. – 2-ге вид.,стереотип. – К.: МАУП, 2003. – 176с.

2. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку [Тект] : навч. посіб. / В.Г. Швець – К.: Знання – Прес, 2003. – 444с.

3. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зареєстровано в Міністерством юстиції України 28 лютого 2013р. за №336/22868 : [Електронний ресурс] – Режим доступу http://prou4ot.info/?section=browse&CatID=92&ArtID=13612.