Климченко А.О., ст. гр.. ФК-09-02

Науковий керівник:

К.е.н., проф.. каф. ЕАіФ Соляник Л.Г.

Сучасний стан, тенденції інвестування та напрями активізації процесів інвестування в промисловості України

Зроблено теоретичні узагальнення і висновки, визначено низку заходів та надано практичні рекомендації для активізації притоку ПІІ та підвищення їх ефективності з метою прискорення і структурного оновлення української промисловості.

На основі теоретичного аналізу виявлено, що існуючі моделі міжнародного інвестування орієнтовані, насамперед, на інтереси інвестора, а не країни-реципієнти. Крім того, в них не у повній мірі враховується вся складність процесу міжнародного інвестування та взаємодія його елементів в умовах глобального розвитку. Теоретичні моделі ПІІ компонентів, тісно пов'язаними з мотивацією країн-реципієнтів у глобальному інвестиційному середовищі, дозволяють, з одного боку, чіткіше окреслити сфери впливу держави на приплив іноземного капіталу, а з іншого - врахувати взаємний вплив мікро-, макро- та глобальних факторів на міжнародне інвестування залучення ПІІ, орієнтованої на ефективний промисловий розвиток.

Класифікація ПІІ, характеризується неоднаковим рівнем дезагрегацій класифікаційних ознак, разом із тим має враховувати і адекватно відображати сучасні форми прямого інвестування у промисловий розвиток, їх взаємозв'язки і логіку розвитку. На основі світових ПІІ, численних прикладів безпрецедентних масштабів таких операцій активно використовуються стратегічні альянси, які найчастіше набувають форми міжнародних спільних підприємств. Утворення СП залишається однією з найбільш поширених форм здійснення ПІІ, оскільки дає вдалу комбінацію переваг та ризиків, що підтверджується і авторськими оцінками переваг/недоліків різних форм прямого інвестування.

Останніми роками істотно змінюється галузева і територіальна структура ПІІ. Інвестиційні потоки все більше концентруються у розвинених країнах, що обумовлено їх галузевим перерозподілом – в обробну промисловість, а всередині її - у наукомісткі і високотехнологічні виробництва. Одночасно розвинені країни залишаються основними інвесторами країн, що розвиваються.

Українська промисловість є системним об'єктом інвестування. Масштаби ПІІ в економіку України і, зокрема, в її промисловість є незначними як у абсолютній сумі (на кінець 2011 р. – 16 338,92 млн. дол. США. Структурно ПІІ в українську промисловість характеризуються: домінуванням спільних підприємств як форми інвестування, зниженням частки ПІІ із США за рахунок зростаючої інвестиційної активності РФ, країн ЄС, офшорних зон, недостатньою кількістю крупних інвестиційних проектів із залученням іноземного капіталу.

Дослідження ефективності діяльності в Україні підприємств з іноземними інвестиціями дало неоднозначні результати. Продуктивність на підприємствах з ПІІ виявилась вищою, ніж на промислових підприємствах України в цілому, а рентабельність суттєво нижчою. Було також виявлено їх переважаючу експортну орієнтацію та незалежність ефективності від територіального розташування підприємств з ПІІ. За комбінованим значенням двох заданих показників найбільш ефективними виявилися підприємства у формі СП з контрольним пакетом іноземного інвестора.

Зважаючи на важливість не стільки кількісних, скільки якісних параметрів ПІІ, доцільним є постійний поглиблений моніторинг ефективності прямого іноземного інвестування в українську промисловість.

Інноваційний шлях розвитку національної економіки і насамперед її структурно деформованої промисловості є можливим лише за умов реалізації відповідної державної інвестиційної політики, орієнтованої як на внутрішні, так і на зовнішні технологічні ресурси. ПІІ в промисловість України практично не сприяють її технологічному оновленню, вони не є глобально інноваційними і дають лише локальні ефекти та ефекти на внутрішньому ринку. З одного боку, Україна має певний потенціал у фундаментальних науках і сфері НДДКР, що приваблює іноземних інвесторів, а з другого - середовище промислової діяльності є в цілому не інноваційним, що обумовлює і відповідну їх мотивацію – використати наявні науково-технологічні можливості України у власних цілях.

Для того, щоб ПІІ в промисловість України набули дійсно інноваційного характеру, необхідно вжити комплекс заходів, зокрема: встановити ефективну систему взаємодії між промисловими підприємствами, НДІ та університетів і створити дійову систему передачі інноваційних технологій; залучити венчурний капітал; прискорити гармонізацію систем ліцензування та сертифікації; підвищити рівень захисту інтелектуальної власності в промисловості.

Література

1. Захарін С.В. Міжнародний досвід регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності й можливості його використання в Україні / Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України». - Київ, 2008. – С.523-528

2. Звіт про діяльність Державного агентства України з інвестицій та інновацій за 2012 рік /Державне агентство України з інвестицій та інновацій: http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=549&id=2014

3. Микитюк П.П., Сенів Б.Г. Інноваційна діяльність: Навчальний посібник – К.: Центр учб.літ., 2009.- 392 с.

4. Федулова Л.І. Корпоративні структури в національній інноваційній системі України. – К.: УкрІНТЕІ, 2007. – 812 с.

5. Череп А.В. Інвестознавство: Навчальний посібник – К.: Кондор, 2006. – 398 c.