Олексій Потапов

ст. викл. кафедри правознавства Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

До питання визнання міськими думами Української Держави гетьмана П. Скоропадського

29 квітня 1918 року внаслідок військового перевороту припинила своє існування Українська Народна Республіка. На сім з половиною місяців постала Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського. Як відзначає П.П. Гай-Нижник «номінально саме з’їзд хліборобів (переважно середніх і великих власників, спільно з партією хліборобів-демократів та Союзом земельних власників) дав П. Скоропадському «добро» на переворот, фактично — німецьке військове командування» [1, с.163].

Сучасні дослідники відзначають, що більшість органів місцевого самоврядування, що були створені за часів Центральної Ради, знаходились в опозиції до гетьмана П.Скоропадського і урядових структур [2]. Останні зустріли гетьмана настільки неприхильно, що 6 травня 1918 року міністр внутрішніх справ Ф.Лизогуб заборонив з’їзд представників міст, який мав відбутися 9 травня цього року в Києві [3, с.31].

Цілковите підтвердження зазначеного положення можна знайти при аналізі засідання Київської міської думи, яке відбулось 30 квітня 1918 року, тобто на наступний день після приходу до влади Гетьмана. Одразу варто відмітити той факт, що «політичне питання» — ставлення думи до гетьманського перевороту, викликало дуже велику зацікавленість з боку гласних. Так, на сторінках тогочасної газети «Народне діло», яка висвітлювала вищезазначене засідання, ми можемо побачити наступну картину: «Гласних багато. Хори і думський зал переповнені публікою до крайнощі. Настрій підвищений.» [4, с.2]. Головуючий на засіданні, представник есерів Суховик К.А., у своїй промові відзначив: «…вважаю, що в таку скрутну годину, в обстановці цілковитого мовчання преси, необхідно, щоб голос населення був почутий. Київська міська дума має владно заявити, що тільки вона виражає волю населення міста Києва». Така промова головуючого була сприйнята рештою гласних аплодисментами. В подальшому висловлювали своє бачення, щодо подій 29 квітня представники окремих політичних сил. Зокрема, гласний Левін, обраний за списком соціал-демократів, відзначив, що дума, обрана на підставі загального, прямого, рівного виборчого права шляхом таємного голосування, має протестувати проти розгону центральної ради, оскільки це зневажання населення України, і вказати на те, що гетьман не має жодної підтримки і не користується довірою населення [Там само]. Представник «Бунду» Шлезінгер у своїй промові наголосив, що «…повстання гетьмана є самозваним і не має підтримки серед жодних верств суспільства. Міська дума має голосно і владно сказати, що вона визнає тільки владу, обрану на підставі загального виборчого права» [Там само].

Було висловлено ще ряд промов, які давали негативну оцінку як самої постаті Гетьмана, так і подій, що відбулись. Наприклад, гласний український есер Коваль зазначив, що переворот — це «авантюра не Скоропадського, а німецького уряду», крім того сміх у залі викликало ще одне його зауваження, що «дубина-гетьман спирається на банди безробітного офіцерства та поміщиків», натомість народ у його заходах участі не приймає. Гласний Смирнов (соціал-демократ) відзначив, «що пани на Україні змогли зробити свою справу, спираючись на німецькі багнети», проте на його думку «…пани з цим переворотом запізнились. Партія сприймає цей переворот, як насильницький акт, вважаючи його авантюрою, яка заздалегідь приречена на загибель» [Там само].

Власне серед всіх промов, що пролунали 30 квітня 1918 р. у думській залі лише одна давала, якщо не позитивну, то більш-менш помірковану оцінку, щодо гетьманського перевороту. Озвучив її Бржовський (позапартійна руська група), підкресливши при цьому, що говорить він від власного імені, а не від імені фракції. Ніби даючи відповідь на попередні зауваження, висловлені промовцями, він вказав, що «німці є «звані» гості, яких покликав п. Грушевський, тому логічно, що вони можуть робити те, що їм хочеться… Я вважаю, що все ж таки гетьманство більш відповідає Україні, ніж соціалістична республіка» [4, с.2].

Логічним підсумком вище проаналізованого засідання стало прийняття думою резолюції, в якій остання виражала протест проти грубого насилля над Центральною радою німецькими військами. Дума констатувала, що акт 29 квітня 1918 р. з наступним проголошенням гетьманства є порушенням основних принципів народовладдя і, вміщуючи в собі заперечення всіх завоювань революції, не може вважатись виразом волі народу, єдиним виразником якої може бути лише обране всенародним голосуванням Установче зібрання. Водночас варто відмітити, що окремі фракції утримались від голосування за дану резолюцію, серед них кадети, позапартійна руська група, єврейський демократичний блок.

Аналогічні заяви з боку органів місцевого самоврядування здійснювались і в інших регіонах Української Держави. Так, дослідник системи місцевих органів державної адміністрації та самоврядування Харківської губернії, Підлісний Д.В. наводить заяву Харківської міської думи, зроблену на екстреному засіданні від 2 травня 1918 р., яке було присвячене темі зміни політичного режиму в країні. Абсолютною більшістю голосів (утрималась лише кадетська фракція) дума ухвалила резолюцію з 3-х пунктів. Відповідно до цієї резолюції, дума, по-перше, висловлювала протест проти гетьманського перевороту і визначала утворену ним владу як антидемократичну, по-друге, наполягала на якомога скорішому скликанні Установчих зборів, і, по-третє, протестувала проти втручання іноземної військової сили у внутрішні справи держави [5, с.120].

Важливі відомості з цього питання подає полтавська дослідниця Харченко Т.О., яка відзначає, що політичний момент обговорювався на засіданні місцевої думи 8 травня. Як і в Києві, російські соціал-демократи мали найрадикальнішу позицію. Їх представник Ляхович К. звинуватив нову владу у наступі на демократичні здобутки революції й утиск місцевих демократичних організацій [2, с.110].

Отже, падіння уряду Центральної ради і проголошення Української Гетьманської Держави викликало цілу хвилю протесту серед міських дум, які задекларували свій перехід в опозицію до діючої влади. Це було цілком закономірним з огляду на те, що більшість у цих органах становили представники соціалістичних партій, котрі усі без виключення засудили гетьманський переворот. Уряд намагався налагодити співпрацю із муніципалітетами, пояснював своє ставлення до останніх, через оприлюднення заяв; для вирішення термінових питань відряджав урядових представників на місця; організовував зустрічі для пояснення своєї позиції з того чи іншого питання, встановлення діалогу і забезпечення співпраці. Зрештою, для оперативного корегування ситуації на місцях була проведена урядова ревізія діяльності міських самоуправлінь, яка мала виявити дійсний стан справ. Тобто уряд П. Скоропадського розумів всю важливість системи місцевого самоврядування для нормального розвитку і функціонування держави та намагався перевести діяльність муніципалітетів із постійного обговорення політичних питань до вирішення господарських проблем. Великі надії покладав Гетьман на вибори, що мали відбутись на підставі нового виборчого законодавства і мали в ідеалі привести до цих органів фахівців своєї справи, які б цілковито підтримували Українську Державу. Проте час, точніше його відсутність, не дали можливості Гетьману реалізувати заплановані завдання і, відповідно, ми не маємо можливості дати об’єктивну оцінку його діям.

Література:

1. Гай-Нижник П.П. Державний переворот 29 квітня 1918 р.: причини та перебіг захоплення влади П. Скоропадського // Український історичний журнал. — 2011. — №4. — С.154-164.

2. Харченко Т.О. Становлення місцевих органів виконавчої влади та самоврядування в Українській державі (квітень-грудень 1918 р.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка. — Полтава, 2000. — 281с.

3. Копиленко М., Копиленко О. Місцеве самоврядування і місцева адміністрація Української Гетьманської Держави // Місцеве самоврядування в Україні. Історія, проблеми, пропозиції. — К.: Б.в, 1994. — С.28-33.

4. Городская дума: заседание 30 апреля 1918 г. // Народное дело. — 1918. — 3 мая. — №18. — С.2.

5. Підлісний Д.В. Формування системи місцевих органів державної адміністрації та самоврядування Харківської губернії за часів Гетьманату П. Скоропадського (квітень-грудень 1918 року): дис. … канд. істор. наук: 07.00.01 / Підлісний Дмитро Вадимович. — Х., 2008. — 254 с.