Медицина /3.Організація охорони здоров’я

Гончарова Д.С., студентка

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Філософське розуміння здоров'я в сучасному світі

Ключовою проблемою сучасної України є дуже низький рівень здоров'я населення, який характеризується високою захворюваністю і смертністю. Масштабна депопуляція в об'єднанні зі старінням населення незадовільним станом здоров'я людей стає викликом подальшого розвитку українського суспільства.

Данною проблемою займалися такі визначні фахівці, як Фуко, Шюц, Еліас, Фрейд, Парсонс, Маслоу. Ці видатні особи глибоко вивчали стан здоров’я людей, що потрібно робити аби вберегти людину від хвороб та навчити ії оберігати себе від них.

Метою пропонованої розвідки є аналіз характеру та сутності змін культури здоров’я у філогенетичному поступі людства.

Найкращий стан здоров’я – це одне з фундаментальних прав кожної людини. Здоров’я являє собою не лише показник суб’єктивного стану окремої людини, а й індикатор явищ глобального масштабу. Аналіз уявлень про здоров’я впродовж людської цивілізації дав нам змогу побачити різне тлумачення поняття здоров’я та чинників, що його зумовлюють. Однак загалом можна переконатися в тому,що у будь-якому суспільстві здоров’я людини є цінним. За будь-яких уявлень людини про характер та природу хвороби природним прагненням є бажання від цієї хвороби зцілитися,звільнитися.

За своєю структурою здоров’я як цінність містить два основні компоненти – об’єктивний та суб’єктивний. Об’єктивний компонент – це сукупність можливостей, що можуть бути реалізовані за наявності повноцінного здоров’я (статусна роль у суспільстві, професія, рід занять, тривалість життя тощо). Суб’єктивний компонент здоров’я – це ставлення суб’єкта до свого здоров’я, яке набуває вираження у вподобаннях, ціннісних орієнтаціях, поведінковій мотивації щодо здоров’я. Тобто у процесі цивілізаційного розвитку інструментальна складова здоров’я, не втрачаючи своєї актуальності, перестає бути вирішальним чинником соціальної успішності індивіда.

Обговорюючи зростання самоцінності здоров’я людини, доцільно звернутися до конфліктологічної парадигми й розглянути цінність здоров’я крізь призму соціальної нерівності. Аналітично корисним для розуміння характеру трансформації самоцінності здоров’я є, зокрема, погляд на неї з позицій влади та контролю. Потужним чинником, що сприяв підвищенню цінності здоров’я загалом можна також вважати те, що цивілізація привнесла в суспільне життя багато факторів пригнічення здоров’я індивідів. Саме прогресом породжені такі соціальні детермінанти здоров’я : втручання в довкілля (його забруднення), міграція (зокрема,урбанізація), умови праці, стреси, технологізація соціального життя тощо. Чим активнішим та насиченішим є соціальне життя.

Сімейна медицина зорієнтована на цілісний підхід до людини та її здоров’я – підхід, який майже зовсім зник разом із розвитком численних спеціальностей у сучасній медицині. Запровадження сімейної медицини перебачає зниження частоти відвідувань лікарів-спеціалістів, зменшення викликів швидкої медичної допомоги; зниження рівня передчасної смертності та інвалідності; посилення профілактичної спрямованості охорони здоров’я; підвищення якості, доступності медико-санітарної допомоги населенню; зміну установок і підвищення відповідальності за здоров’я кожного громадянина з боку влади, лікарів та самих громадян, а також економію коштів, виділених на охорону здоров’я. Сімейна медицина є комплексом медичних закладів, у яких сімейні лікарі й середній медперсонал здійснюють свою професійну діяльність, спрямовану на задоволення індивідуальних і сімейних потреб у первинній медико-санітарній допомозі, а також, що не менш важливо, регулюють поведінку членів місцевої громади щодо здорового способу життя. Проте процес становлення сімейної медицини ще не пройшов всі належні етапи, бо не змінилися якість діяльності сімейного лікаря та підхід до пацієнта, не сформувалася професійні соціальна група сімейних лікарів, не створено системи соціальних статусів та ролей.

Таким чином, здоров’я стає неодмінною умовою творчого розвитку та самореалізації людини. Вирішення проблеми здоров’я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею низки проблем, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя.

Література:

1. Безруких М.Б. Развитие социологии здоров’я в современном теоретическом познании. // Философская энциклопедия. – 2010. – С. 323.

2. Плахонюк О.В. Трансформація культури здоров’я в цивілізаційному

процесі. – 2012. – С. 115-131.

3. Мажак І.А. Інститут сімейної медицини в Україні : емпіричне дослідження структурних чинників дієвості. – 2012. – С. 134-149.