ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТА З КЛІНІЧНОЇ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ.

Т. І. Єльчанінова, С. Г. Сітало

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

Вступ. Про необхідність підвищення кваліфікації лікарських кадрів свідчать стандарти ВООЗ, нові технології, сучасні алгоритми, які вимагають безперервного покращення якості медичної допомоги та максимальної її ефективності. Провідне місце у цьому належить саме рівню кваліфікації фахівців. Обсяг наукової інформації щороку зростає, підвищуються вимоги до рівня підготовки спеціалістів, хоча навчальний процес в інтернатурі не може бути значно збільшений. Вирішення цієї суперечності може бути лише одне – інтенсифікувати навчання.

Основна частина. Актуальність проблеми підготовки лікаря з клінічної лабораторної діагностики в останні роки суттєво зросла у зв’язку зі складним кадровим забезпеченням цієї спеціальності.

Відомо, що в медичному університеті студенти не вивчають поглиблено та систематично лабораторну медицину тому, що в медичних вузах відсутні відповідні кафедри. Звідси фрагментність і недостатність уявлень про можливості лабораторної медицини. В зв’язку з цим майбутній лікар з клінічної лабораторної діагностики торкається до своєї спеціальності тільки на етапі післядипломного навчання в інтернатурі, яка триває 1 рік (6 місяців – очного та 5 місяців заочного навчання). За рік навчання інтерни мають можливість опанувати практичними навичками, оволодіти роботою на сучасній апаратурі, оформляти заключення за результатами лабораторного дослідження

Важливе значення для підготовки спеціаліста з клінічної лабораторної діагностики мають лабораторні заняття. Мета їх – практичне поєднання інтернами науково – теоретичних положень теми, яка вивчається, опанування новими методами лабораторного аналізу. Робота під час лабораторних занять спрямована на активізацію мислення та сприяє детальному і міцному засвоєнню учбової програми. На лабораторних заняттях дійсно виконується закон знань, тобто: знання, які повинні бути засвоєні, не можуть бути передані в готовому вигляді шляхом простого повідомлення або показу. Вони можуть бути засвоєні тільки під час активної діяльності лікаря – інтерна під час виконання визначенної системи дій. Відомо, що навчання здійснюється краще, якщо інтерн виявляє активний інтерес до вивчаємого матеріалу; якщо форми набутих знань та навичок такі, що можуть бути перенесені в умови «реального» життя; якщо одержані знання стимулюють виконання слідуючого завдання; якщо програма по спеціальності побудувана за принципом послідовного ускладнення матеріалу. Придбати професію – означає набути знання та практичні навички. Цьому сприяє впровадження матрикули практичних навичок.

Матрикули – лінії засвоєння практичних навичок. Така система набула поширення; і вона ефективна при опануванні практичними навичками. Така система прийнята у багатьох вузах.

Перелік та рівень практичних навичок, який викладають у книзі обліку практичних навиків видається кожному інтерну.

I рівень – теоретичне знання усіх етапів виконання практичної навички.

II рівень – передбачає, окрім знання і розуміння усіх етапів виконання практичних навичок, хоча б одноразове бачення її виконання на практиці.

III рівень – передбачає виконання навички на муляжі, фантомі чи в лабораторних умовах.

IV рівень – вимагає проведення інтерном діагностичної маніпуляції під наглядом викладача.

V рівень – виставляється за умови самостійного виконання інтерном практичної навички.

Висновок. Така організація роботи інтернів не тільки допомагає активізувати пізнавальну діяльність та самоосвіту, але й забезпечує повноцінне засвоєння тематичного матеріалу, відповідних практичних навичок, отримання додаткової наукової інформації, сприяє розвитку клінічного мислення.

Література

1. Підаєв А. В., Передерій В. Г. Болонський процес в Європі. Що це таке і чи потрібний він Україні? Чи можлива інтеграція медичної освіти України в Європейський освітній простір? – Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2004. – 190 с.

2. Каленюк І. Рух Європи до суспільства знань, болонський процес і Україна / І. Каленюк, К. Корсак // Вища освіта України. – 2004. – № 3. – с. 22-27

3. Л. Я. Ковальчук. Впровадження новітніх методик і систем навчального процесу в Тернопільському державному медичному університеті ім.. І. Я. Горбачовського // Медична освіта. – 2009. - № 2. – с. 10-14