Ісаєва О

Ісаєва О.С.

Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

Поняття «культура здоров'я особистості»

Визначення суті поняття «культура здоров'я» передбачає застосування культурологічного підходу, згідно з яким трансформація особистісної культури в сфері елементів способу життя, пов'язаних зі здоров'ям, має бути зумовлена досить широким спектром освітньої взаємодії, що далеко виходить за межі окремих навчальних дисциплін. У зв'язку з цим в системі освіти прийнята стратегія формування культури здоров'я тих, хто навчається, за рахунок насичення валеологічною інформацією змісту практично всіх навчальних дисциплін.

У системі вищої професійної освіти питання формування культури здоров'я ще не стали предметом міждисциплінарних методичних розробок. Однак, низка публікацій [1; 2; 3] засвідчує, що культура здоров'я молоді розуміється як комплексний результат освіти, що стосується ціннісно-сенсової, когнітивної й практично-дієвої сфери особистості. Системний характер цієї особистісної освіти дозволяє стверджувати, що вона не може бути сформована вузьким набором педагогічних засобів: фізкультурною освітою й спеціалізованими навчальними курсами, у яких викладаються основи гігієни й профілактичної медицини.

Активна розробка у вищій медичній освіті таких комплексних навчальних дисциплін, як «Валеологія», «Основи здорового способу життя», «Екологія людини», продемонструвало методологічну обмеженість монодисциплінарного підходу до формування культури здоров'я.

Так, Т. Резер у своїх працях звертає увагу на зростаюче значення засобів виховання в сфері здорового способу життя, що суттєво зближає педагогічно орієнтовану організацію способу життя молодих людей із системою охорони здоров'я, що включає соціальний, економічний, правовий освітній і медичний компоненти [4, с. 3].

Аналіз педагогічної літератури з проблеми формування культури здоров'я студентів дозволяє виявити три групи досліджень: теоретико-методологічні; концептуально-теоретичні; прикладні.

На теоретико-методологічному рівні (Г. Зайцев, В. Максимова, Н. Рибачук, Л. Татарникова, О. Терещєва, З. Тюмасєва) розглядаються логіко-семантичне підґрунтя основи культури здоров'я. У дослідженнях даного типу проводиться розробка методологічного підґрунтя дослідження й описання механізмів формування культури здоров'я у контексті різних теоретичних підходів загальної й професійної педагогіки.

Методологічною основою досліджень культури здоров'я виступають системний, системно-діяльнісний підхід (Н. Рибачук), культурологічний і особистісно-орієнтований підхід (Л. Татарникова), потребнісно-інформаційний підхід (Г. Зайцев), соціально-акмеологічний підхід (В. Максимова).

Виявлені методологічні зв'язки культури здоров'я з елементами способу життя студентів (С. Добротворська) і такими складниками культурного поля особистості, як фізична культура (Н. Абаскалова, О. Терещєва), життєва філософія (Л. Татарникова), професійне й особистісне самовизначення (А. Мещєряков, Р. Рожнов).

У тісному взаємозв'язку з методологічним рівнем досліджень перебуває концептуально-теоретичний. Основні дискусії на цьому рівні розгортаються навколо проблеми структури культури здоров'я студентів.

Більшість дослідників, описуючи компоненти культури здоров'я, імпліцитно виходять зі структури змісту освіти, тобто описують культуру здоров'я як сукупність знань, умінь, навичок, досвіду діяльності й відносин.

Не менш популярним є діяльнісне трактування культури здоров'я, у межах якого вона розглядається як орієнтовно-мотиваційна основа валеологічно обґрунтованої життєдіяльності (Г. Зайцев).

У структурі культури здоров'я виділяється цільовий, мотиваційний, когнітивний, поведінковий і рефлексивний компоненти (В. Магін, С. Лебедченко).

У дослідженні О. Ахвердової та В. Магіна запропонована структура культури здоров'я, що представляє собою єдність когнітивно-мотиваційного, емоційного й комунікативно-вольового компонентів [5].

У якості показників культури здоров'я автори пропонують розглядати ціннісні орієнтації студентів і їхні особистісні якості. Наприклад, емоційний компонент розкривається через емоційну стійкість і перевагу позитивного емоційного настрою в стресових ситуаціях; комунікативно-вольовий – через комунікативну толерантність і здібність до вольової саморегуляції; когнітивно-мотиваційний компонент – через пізнавальну активність із проблем оздоровлення, а також проектування й реалізацію здорового способу життя.

Безсумнівною перевагою такого підходу є його комплексно-інтегративний характер, але, в той же час, запропоновані критерії можуть привести до зайвої психологізації досліджуваного явища, користуючись ними, важко диференціювати елементи культури здоров'я від проявів психічного здоров'я особистості.

У дослідженнях прикладного рівня на основі методології системно-діяльнісного й культурологічного підходів, а інколи із урахуванням суб'єктного підходу, розкривається механізм формування культури здоров'я. Автори намагаються виділити компоненти культури здоров'я, виходячи з тієї або іншої концепції культури або психологічних теорій суб'єкта життєдіяльності. Одним із досліджень, у якому чітко прослідковується дана тенденція, можна привести працю В. Сокарьова, у якій культура здоровя показана як компонент професійно-педагогічної культури педагога. В. Сокарев у своїй концепції спирається на концептуальну структуру професійно-педагогічної культури, запропоновану В. Ісаєвим і В. Сластьоніним. У цій концепції зроблено синтез особистісно-творчої, діяльнісної й аксіологічної концепції культури. Отже, вченому вдалося описати механізм формування культури здоров'я від аксіологічної складової через операційного до індивідуально-творчого компоненту. У цій концепції імпліцитно присутнім є особистісно-діяльнісний підхід до цілісного педагогічного процесу [1].

Література:

1. Сокарев В.В. Педагогические условия формирования культуры здоровья будущего учителя в процессе общепрофессиональной подготовки: Дисс. ... канд. пед. наук. / В.В. Сокарев. – Белгород, 2004. – 202 с.

2. Волынская Е.В. Воспитание культуры здоровья в профессиональной подготовке студентов педагогического вуза: Дисс. … канд. пед. наук / Е.В. Волынская. – Липецк, 2004. – 164 с.

3. Рыбачук Н.А. Теория и технология формирования культуры здоровья студентов: Дисс. ... д-ра пед. наук / Н.А. Рыбачук. – Краснодар, 2003. – 519 с.

4. Резер Т.М. Теория и технология подготовки медико-педагогических кадров в среднем профессиональном образовании: Автореф. дисс. … д-ра пед. наук / Т.М. Резер. – Екатеринбург, 2007. – 50 с.

5. Ахвердова О.А., Магин В.А. К исследованию феномена «культура здоровья» в области профессионального физкультурного образования / О.А. Ахвердова, В.А. Магин // Теория и практика физической культуры. – 2003. – № 1. – С. 28-35.