Волкова Олена Анатолївна

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Система оцінювання та самооцінювання письмового мовлення студентів

У сучасній вищий школі існує низка недоліків в системі оцінювання результатів навчання на різних рівнях володіння мовою: відрив оцінювання від системи навчання, який виникає через відсутність на кожному етапі отримання знань механізму поточного і рубіжного контролю; домінування підсумкового контролю, відсутність індивідуального підходу, надання переваги, головним чином, контролю рецептивних вмінь та навичок студентів; відсутність чітко розроблених дескрипторів, які б слугували надійними критеріями для оцінювання та самооцінювання знань іноземної мови студента.

Отже, виникає необхідність активної розробки власних інструментів тестування і відповідних критеріїв для їхнього оцінювання. Особливу увагу при цьому слід приділити письмовому мовленню, тому що:

· По-перше, комплексний аналіз мовних потреб студентів з англійської мови для професійного спілкування і оцінка їхніх знань показує, що рівень володіння студентами вміннями та навичками письма і письмового мовлення порівняно з іншими вміннями та навичками дуже низький, а попит на них дуже високий, що зумовлює необхідність у більш глибокому і ґрунтовному навчанню письмовому мовленню.

· По-друге, тестування письмового мовлення дає можливість закріпити та поглибити отримані мовні та фактичні знання, слугує надійним інструментом мислення, стимулює усне монологічне і діалогічне мовлення, аудіювання та читання на іноземній мові.

· По-третє, письмове мовлення дає можливість перевірити не тільки знання лексичного та граматичного матеріалу але й, що не менш важливо, вміння і навички орфографічно, пунктуаційно й стилістично правильно висловлювати свої думки.

· По-четверте, продуктивні навички оцінити об’єктивно набагато складніше. Тому і студенти (при самооцінюванні), і викладачі повинні використовувати єдину, уніфіковану, надійну і валідну систему оцінки знань [3].

Письмове мовлення має оцінюватись, враховуючи комунікативну якість роботи студента, за наступними критеріями:

· Обґрунтованість та відповідність змісту тексту поставленому завданню.

· Зв’язність тексту, логічність та послідовність у викладенні матеріалу, чітка структура та належний поділ на абзаци.

· Використання лексичних одиниць та граматичних конструкцій, що відповідають поставленому завданню та рівню володіння іноземною мовою, який вимагається.

· Відповідність стилю тексту поставленому завданню та правильний добір лексичних одиниць, єдність стилю тексту.

· Правильний правопис та точне використання пунктуації.

Розрізняють два види дескрипторів: цілісні та аналітичні. Цілісні/узагальнені дескриптори базуються на цілісному підході до оцінки письмового мовлення, відповідно оцінюються в загальній кількості балів і є більш швидкими та надійними [1].

На практиці для оцінки письмового мовлення досвідчені викладачі, як правило, використовують цілісні дескриптори, що базуються на цілісному підході до оцінки письма, яке, відповідно, оцінюється в загальній кількості балів.

Для діагностичних цілей та при самооцінюванні краще використовувати аналітичні дескриптори, застосування яких передбачає поетапне оцінювання кожного з п’яти критеріїв.

При застосуванні самооцінювання студенти на занятті отримують розгорнутий список контрольних питань до кожного критерію оцінювання письмового мовлення і консультуючись один з одним, перевіряють свою роботу або роботи інших студентів з групи, відмічаючи надані відповіді на поставлені питання («так», «ні» або «потребує доопрацювання») [2].

Таким чином, самооцінювання допомагає не тільки ознайомити студентів з вимогами та критеріями оцінювання письмового мовлення, але й на практиці їх самостійно застосувати, порівнюючи рівень виконання свого завдання з іншими письмовими роботами або зразком. Крім того, після першого й інколи другого самооцінювання письмові роботи повертаються на доопрацювання, і тільки після цього перевіряються та оцінюються викладачем. Самооцінювання ні в якому разі не може замінити оцінювання студентів викладачами. Самооцінювання та зовнішнє оцінювання викладачами повинні доповнювати одне одного.

Отже, можливість подальшого вдосконалення викладання іноземної мови і покращення якості підготовки студентів ми бачимо в поєднанні письмового мовлення з усіма видами, формами і методами аудиторної та позааудиторної роботи при умові ретельного контролю всіх її етапів та використання єдиної, уніфікованої системи оцінювання та самооцінювання студентів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Програма з англійської мови для професійного спілкування. Колектив авторів: Г.Є.Бакаєва,О.А.Борисенко, І.І.Зуєнок, В.О.Іваніщева, Л.Й.Клименко, Т.І.Козимирська, С.І.Кострицька, Т.І.Скрипник, Н.Ю.Тодорова, А.О.Ходцева. – К.: Ленвіт, 2005 – 119 с.

2. Dudley-Evans Т., St John M.J. Developments in English for Specific Purposes. Cambridge, 1998. Ch. 7. P. 121-140.

3. English for Specific Purposes (ESP) in Ukraine. A Baseline study. – K.: Ленвіт, 2004 – 122 с.