Педагогические науки / 3.Методические основы воспитательного про­цесса

 

К.п.н. Корницька Ю.А.

Національний технічний університет України «КПІ»

 

ВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ ВНЗ

 

Демократичні перетворення в українському суспільстві пов’язані насамперед з розгортанням соціокультурних процесів, формуванням принципово нових соціальних відносин, зміною пріоритетів: на перший план виходить не держава чи певна соціальна спільнота, а людина. За цих умов актуалізується необхідність виховання людини вільної, творчої, здатної безперервно самовизначатися не тільки і не стільки за цілями діяльності, скільки за загальнолюдськими цінностями. Лише така людина спроможна залучатися до соціальної співтворчості, суттєво впливати на суспільний розвиток, усвідомлено його реалізовувати [1, 23].

На основі аналізу наукової літератури встановлено, що поняття „цінність” використовується у філософії, соціології, психології, педагогіці.

У філософії цінністю вважається те, що набуває культурного смислу (Г. Гегель, Г. Сковорода, М. Шеллер), або те, чому суб’єкт надає значущості, вільно обираючи його з-поміж іншого (В. Андрущенко, Л. Баєва, В. Баришков, В. Віндельбанд, Дж. Дьюї, М. Михальченко, Ч. С. Пірс, Г. Ріккерт).

У соціології під цінністю розуміється матеріальний чи ідеальний предмет, що має певну життєву значущість для соціального суб’єкта і спроможний задовольняти його потреби та інтереси; регулятор вибору особистістю моделей поведінки в спільноті (Г. Андреєва, Б. Безсонов, Т. Вольфовська, Г. Золотухін).

У психології цінності розглядають як когнітивно-мотиваційне утворення, яке спрямовує, організовує та орієнтує поведінку людини, визначає її пізнавальну роботу з інформацією; регулятори вибору моделей поведінки особистістю в спільноті; уявлення людей про провідні цілі своєї життєдіяльності, представлені як категорії, за допомогою яких особистість позначає ті чи інші явища світу (К. Абульханова-Славська, І. Бех, В. Карандешев).

З погляду педагогіки, цінності тлумачаться як особлива концентрація почуттів і думок, утілених у зразках прекрасного, істинного, доброго, благородного; внутрішнє осердя культури, об’єднуюча ланка всіх галузей духовного виробництва, форм суспільної свідомості. Система цінностей виступає найвищим (фундаментальним) рівнем соціальної регуляції; у ній зафіксовані критерії соціально цінного, визнаного суспільством, на ґрунті яких і розгортаються конкретні й спеціалізовані системи нормативного контролю, цілеспрямовані індивідуальні чи колективні дії людей (Р. Антонюк, В. Болотіна, О. Бондаревська, О. Вишневський, Т. Кравченко, Д. Леонтьєв).

Зважаючи на таке розуміння цінностей, можна твердити про важливість цілеспрямованого і відповідним чином побудованого виховання, орієнтованого на інтеріоризацію особистістю схвалених у суспільстві цінностей.

Сучасна психолого-педагогічна наука у методології теорії виховання соціально досконалої особистості керується особистісно орієнтованим підходом, зосереджуючи увагу на подоланні технократизму виховної дії. Його ключовою ознакою є забезпечення у виховному процесі несуперечливого переходу від спільного (педагога і вихованця) цілепокладання, пов’язаного з опануванням вихованцем певними соціальними цінностями, до відповідного цілепокладання як самостійного і творчого акту [3, 21]. Досягти переходу від виховання до самовиховання можливо у межах доцільно створених умов стимулювання успішного становлення особистості як члена певного соціуму, усвідомленого прийняття нею  соціальних цінностей як регулятора міжособистісної соціальної взаємодії. Це актуалізує проблему педагогічного керівництва самовихованням студентів, під яким розуміється оптимальна організація їх життєдіяльності, акцентування уваги на питаннях саморозвитку, формування відповідальності за самих себе, своє сьогоднішнє і майбутнє, стимулювання самовиховної діяльності під час навчально-виховного процесу (І. Бех).

Вагома роль у сприянні становленню особистості належить освіті, зокрема вищій. Сьогодні одне з найважливіших завдань, яке покликані вирішувати ВНЗ поряд з фаховою підготовкою, полягає у створенні умов для формування у студентів системних уявлень про навколишній світ, його цінності, забезпечення успішної самореалізації у період навчання й після його завершення, сприяння визначенню суспільно значущих ціннісних орієнтирів та здатності керуватися ними у власній життєдіяльності. Йдеться про виховання у майбутніх фахівців соціальних цінностей – керівних принципів, які детермінують їхнє головне і відносно постійне ставлення до інших людей, самих себе, допомагають оцінювати суспільні події та явища, визначатися з моделями соціальної взаємодії і соціальної поведінки.

Виховання соціальних цінностей здійснюється під впливом численних факторів зовнішнього й внутрішнього середовища, дія яких набуває індивідуально-особистісних форм прояву.  За умов систематизації і регуляції цих факторів відбувається формування розвиненої самосвідомості, яка дає індивіду змогу контролювати процеси саморозвитку, а також самостійно вирішувати питання своєї участі чи неучасті в суспільному житті; формування волі, усвідомлення своїх прав та обов`язків, готовності до самовдосконалення тощо [2, 8]. Цього можна досягти за умов такої організації виховного процесу, коли вихованець отримує широкі можливості для самостійної апробації соціальних цінностей, унаслідок чого ті перестають сприйматися як готові, продиктовані ззовні цінності, а усвідомлюються як продукт творчості самого індивіда (В. Довженко, Т. Вольфовська, Г. Золотухін).

Сучасний студент має навчитися розуміти не лише навколишній матеріальний світ, а насамперед самого себе й оточуючих людей, володіти розвиненою емпатією і рефлексією, вміннями співпереживати і радіти за інших, бути спроможним приносити радість оточуючим і самій собі (Г. Берулава, М. Беру лава, Т. Поснова).

Важлива роль у цьому належить позааудиторній виховній діяльності, яка своєю сутністю, технологічними особливостями гармонійно поєднується з принципами особистісно орієнтованого підходу, здатна задовольнити схильності та інтереси студента. Така діяльність є невід’ємною складовою життя студентів, критерієм їх соціальної активності, сприяє формуванню в них усвідомленого ставлення до суспільних фактів і загалом до навколишнього соціального світу, тобто виховання у них соціальних цінностей (С. Даньшева, С. Савченко).

Вивчення проблеми виховання студентської молоді, формування у неї цінностей різного порядку засвідчує, що дослідники комплексно підходять до її вирішення. Ця комплексність виявляється у визначені суперечностей, які негативно впливають на ціннісні орієнтації студентів, основних критеріїв виміру відповідних особистісних якостей та стану їх сформованості, вироблені умов поліпшення виховного процесу у ВНЗ. Однак розвиток суспільства постійно привносить у зміст визнаних ним цінностей нові смислові параметри. Це актуалізує пошуки інноваційних підходів до реалізації виховного процесу у вищій технічній школі, спроможних забезпечити його потужність, принагідність до формування в студентської молоді соціальних цінностей. Вирішення цієї проблеми потребує визначення сутності соціальних цінностей, виокремлення з-поміж них тих, які мають важливе значення для повноцінного розвитку особистості студентів вищих технічних навчальних закладів.

Література:

1.         Бех І. 100 ключів виховного успіху: [наук.-метод. посібник] / Іван Бех // Шкільний світ. – 2009. – № 21 – 23. – 152 с.

2.         Даньшева С. О. Професійне самовиховання студентів технічних внз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. : 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» /Даньшева С. О. – Харків, 2000. – 16 с.

3.         Липский И. А. Технология реализации целей и ценностных ориентаций в социально-педагогической деятельности / Липский И. А. – Тамбов : ТГУ, 2000. – 32 с.