Степанова О.Г.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Ткач М.В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Інтегрований підхід до проходження педагогічної практики

Завдання, які стоять сьогодні перед вищою освітою, спрямовані на забезпечення переходу до динамічної ступеневої підготовки фахівців, запровадження двоциклової підготовки, оволодіння ними інноваційними технологіями.
В аспекті рішення цих завдань особливу актуальність набуває проблема змісту педагогічної підготовки. Оскільки педагогічна підготовка визначає особистісну позицію майбутнього вчителя та ставлення до педагогічної професії, містить потужній креативний потенціал, формує ціннісно-мотиваційні засади професійної діяльності, забезпечує посилення креативних компонентів педагогічної освіти.

На сучасному етапі в умовах створення єдиного освітнього простору простежується суперечність між якістю педагогічної підготовки майбутніх вчителів і її зростаючим значенням, яку, на наш погляд, можливо вирішити за рахунок інтеграції предметної та педагогічної складових професійної підготовки майбутніх фахівців,що потребує нових теоретичних підходів як до визначення змісту (програмового забезпечення навчального процесу), до розробки нових технологій навчання, так і до професійно-педагогічної підготовки вчителя.

Загальними теоретичними засадами визначення нового змісту вищої школи при викладанні фундаментальних, професійно-орієнтованих дисциплін протягом проходження педагогічної практики є широке застосування нових інформаційних технологій: гуманізації, диференціації, інтеграції. Зосередимо увагу на одному з важливих напрямів оновлення сучасної освіти – інтеграції.

Інтегрований підхід до організації навчання мав місце в різні періоди історичного розвитку суспільства. Так, інтеграції знань як основі цілісного сприйняття й пізнання світу, а також методичному засобу навчально-виховного процесу присвятили свої дослідження Я.А. Коменський, Й.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський. сьогодні триває пошукова робота науковців Н.М. Бібік, М.С. Вашуленка, С.У. Гончаренка, І.М. Козловської, В.П. Тименка, О.Я. Савченко щодо втілення інтегрованого підходу до організації процесу навчання й виховання [1].

Інтеграція – поняття багаторакурсне. Воно розглядається з точки зору діалектики, філософії, філології тощо. Педагогічна інтеграція – це доцільно організований зв’язок однотипних частин і елементів змісту, форм і методів навчання в рамках освітньої системи, що веде до саморозвитку особистості [1, 30]. Тобто, інтегрування – це якісно відмінний спосіб структурування, презентації та засвоєння програмового змісту, що уможливлює системний виклад знань у нових органічних взаємозв’язках . Пріоритетними напрямами інтеграції є інтеграція за цілями педагогічного процесу, інтеграція за змістом, формами та методами [1, 86].

Педагогічна діяльність учителя полягає у тому, щоб здійснювати управління активною і свідомою діяльністю учнів, спрямованою на засвоєння навчального матеріалу. Сучасна дидактика вважає, що діяльність учителя полягає не у простій передачі учням певної суми знань і умінь, а в організації активної діяльності самих учнів, спрямованій на засвоєння нових знань, умінь і навичок.

Розв’язання цих складних завдань у великій мірі залежить від учителя, його професійної підготовки. Через те, згідно із Законом України "Про вищу освіту", однією з актуальних проблем діяльності вищої педагогічної школи є проблема підвищення якості підготовки майбутніх учителів, здатних до активної творчої діяльності в різних галузях громадського та суспільного життя, постійного професійного зростання, самовдосконалення [2, 203].

Професійна підготовка включає теоретичну та практичну підготовку. Теоретична передбачає ознайомлення з курсом педагогіки, психології, теорії та практики з окремих методик у системі лекцій, семінарів, індивідуальних занять, а практична підготовка передбачає формування вмінь і навичок під час практик, лабораторних робіт, спостережень за уроками, проведення різних видів педагогічної практики.

Педагогічна практика є складовою частиною навчально-виховного процесу. Вона забезпечує поєднання теоретичної підготовки майбутніх учителів з їх практичною діяльністю, сприяє формуванню творчого ставлення до педагогічної праці, визначає ступінь професійної здатності та рівень педагогічної свідомості.

У процесі педагогічної практики студенти набувають професійних умінь, визначають мету виховання у відповідності з рівнем вихованості учнів, виробляють стратегію навчально-виховного процесу на основі педагогічної діагностики та прогнозування, використовують різні форми і методи навчально-виховного процесу, аналізують, узагальнюють та корегують його.

На сучасному етапі, насамперед, потребує вдосконалення процес формування готовності майбутніх учителів до педагогічної діяльності, наближення їх до умов роботи у школі. Оскільки структурою діяльності педагога визначено низку взаємозумовлених компонентів діяльності (діагностична, орієнтовно-прогностична, конструктивно-проектувальна, організаційна, комунікативно-стимулювальна тощо), завданням професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя початкових класів є формування у студентів навичок практичного застосування цих компонентів, підготовка до організації вищезазначених основних видів діяльності молодших школярів. Для підвищення ефективності реалізації поставленого завдання, на нашу думку, необхідно інтегрувати всі компоненти педагогічної діяльності саме у процесі проходження студентами педагогічної практики, адже, як зазначає О.Я. Савченко, інтеграція різних сторін педагогічної дійсності, – один із провідних принципів оновлення методичної системи навчання[1].

Доцільним є інтегрування педагогічних дисциплін з проходженням педагогічної практики на основі системного та діяльнісного підходів. Системність означає єдину логіку побудови змісту педагогічних курсів, їх взаємозв’язок і наступність, що забезпечить цілісність педагогічної підготовки майбутніх учителів.

Таким чином, актуальність і складність ефективного здійснення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів потребують комплексного підходу у пошуках найоптимальніших варіантів успішного розв’язання цієї проблеми, консолідації зусиль науковців та викладачів педагогічних навчальних закладів. При цьому доцільно запроваджувати інтегрований підхід до реалізації студентами різних видів діяльності під час проходження ними педагогічної практики.

Література:

1. Іванчук М.Г. Інтегроване навчання: сутність та виховний потенціал. (Виховання особистості молодшого школяра в умовах інтегрованого підходу до навчання). –Чернівці: Рута, 2004.– 360 с.

2. Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Чернігів, 2003. – 528 с.

3. Сметанський М. Удосконалення змісту педагогічної підготовки майбутніх учителів // Наук.вісник Чернівецького національного університету. – Вип. 178. – Чернівці, 2003.