К.п.н. Духаніна Н.М.

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”

Метод проектів як ефективна технологія медіаосвіти

Сьогодні особливо важливим є аспект медіаосвіти як технології навчання особистості адекватному сприйняттю засобів масової комунікації, створення власної якісної медіапродукції, формування медіаграмотності, медіакультури особистості. Вважаємо, що в науці про педагогічні технології необхідно виділити окрему галузь – медіаосвітні технології, визначити їхню сутність, зміст, функції і особливості застосування в освітньому процесі.

Аналіз матеріалів із проблематики медіаосвітніх технологій дозволив визначити низку найбільш оптимальних і перспективних у медіаосвіті: технології особистісно-орієнтованого навчання (О. Мурюкіна), технології проектних завдань – медіаосвітні проекти (О. Спічкін, І. Фатєєва, Н. Фатєєв), технології формування медіакультури (Н. Коновалова, Н. Шубенко), медіаграмотності (І. Хижняк), розвитку критичного мислення (С. Заїр-Бек, О. Калмикова, І. Муштавінська, Дж. Стіл, К. Мередіт, Ч. Темпл, С. Уолтер); технології інтерактивного та проблемного навчання, технології проведення літературно-імітаційних, театралізовано-ситуативних, образотворчо-імітаційних творчих занять (О. Федоров) тощо.

Розглядаючи медіаосвітні технології, виокремимо два основні підходи до їх розуміння й практичної реалізації: 1) як частина медіадидактики, що досліджує особливості навчання за посередництва та на матеріалі медіа; 2) як реальний процес навчання, в ході якого вирішуються завдання медіаосвіти.

Для забезпечення продуктивності та ефективності навчально-виховного процесу значну роль відіграє вдалий вибір медіаосвітніх технологій. Щоб професійно відібрати елементи різних технологій, викладачеві слід знати характеристики сучасних технологій: 1) випереджувальний характер, сутність якого полягає в тому, щоб своєчасно підготувати людину до успішного функціонування в соціокультурних умовах, що постійно ускладнюються; 2) особистісно-орієнтований характер, що ґрунтується на суб’єкт-суб’єктних відносинах, поширює міру свободи, індивідуальних переваг та освітніх траєкторій, розвиває самоактуалізацію, саморозвиток особистості викладача і студента; 3) спрямованість на формування множинності суб’єктних картин світу, смислопошукове структурування особистісних знань; 4) опора на сукупність інформаційно-знаннєвих систем, що виконують аналітико-оцінювальні функції стосовно інших інформаційних систем; спрямованість на організацію самостійної пізнавально-пошукової діяльності студента на основі розвитку навичок самоспостереження, самопізнання, рефлексії, самоосвіти; 5) визнання технологій як системоутворюючого чинника практичного перетворення системи навчання в закладі освіти відповідно до сучасних завдань [1].

Ми погоджуємось з думкою медіапедагогів, що однією з найбільш універсальних і ефективних технологій медіаосвіти є проектна технологія, яка сприяє активізації навчально-пізнавальної та творчої діяльності студентів, розвитку дослідницьких вмінь (постановка проблеми, збір та обробка інформації, аналіз, побудова гіпотез, узагальнення), формуванню медіакультури особистості тощо.

Медіаосвітній проект – це унікальна медіаосвітня діяльність, що має початок і кінець у часовому просторі, спрямована на створення певного, унікального продукту: газети, журналу, теле- або радіо- передачі, Інтернету, сайту тощо. Медіаосвітніми можуть бути лише проекти, які спеціально створені в навчальних цілях (незалежно від засновника, аудиторії та сфери поширення, масштабу підприємства), а також засновані навчальними закладами (так звана корпоративна преса навчальних закладів) [3, с. 121].

Медіаосвітні проекти можуть створюватись в рамках професійної медіаосвіти, це так звані навчальні ЗМІ факультетів журналістики, де в рамках професійної журналістської освіти студенти опановують майбутню професію та масової медіаосвіти школярів, студентів у процесі реалізації медіаосвітніх завдань у навчально-виховному процесі. Виділяють наступні підходи впровадження медіаосвіти у педагогічний процес: інтегрований підхід (через традиційні дисципліни – зображального мистецтва, історії, літератури, музики тощо); факультативний підхід (організація мережі гуртків, клубів, секцій тощо); спеціальний підхід (створення спеціальних курсів).

Ефективність проектних методик у медіаосвіті, на думку О. Спічкина, зумовлена тим, що вони – особистісно-орієнтовані, в проектних методиках ієрархія взаємин „викладач – студент” істотно відрізняється від традиційних навчальних методів; навчання в ході реалізації проекту самомотивувальне, що означає підвищення інтересу та активну участь у створенні проекту [2, с. 32].

Отже, метод проектів – одна з медіаосвітніх технологій, що найкраще відповідає принципам особистісного підходу і є потужною мотивацією студентів до навчання. Медіаосвітній проект розвиває розумові й творчі здібності особистості, комунікативні навички, уміння роботи з інформацією (самостійний пошук матеріалу, його аналіз, синтез, аргументація власних думок), уміння самостійно формулювати цілі і завдання проекту, визначати умови його проведення, прогнозувати та оцінювати результати проектної діяльності.

На думку В. Фатєєва, поєднання медіаосвітнього проекту і медіаосвітнього курсу/програми є особливо ефективним у реальній практиці, оскільки студенти мають можливість відвідувати медіаосвітній курс та отримувати теоретичні знання про медіа, і водночас застосувати набуті знання у процесі розроблення й реалізації того або іншого медіаосвітнього проекту. За словами дослідника, медіаосвітній проект тяжіє до позакласних форм роботи та формує, переважно, уміння і навички створення засобів масової комунікації; медіаосвітній курс/програма впроваджується у навчально-виховний процес і формує, в основному, знання про медіа, а також уміння і навички їхнього аналізу [4].

На особливу увагу, з нашої точки зору, заслуговує аналіз програми навчального курсу для вищих навчальних закладів „Технологія медіаосвіти в школі та виші”, що розроблений О. Федоровим. Актуальність даного курсу полягає в необхідності вивчення студентами технологій медіаосвіти як ефективного засобу розвитку творчої, самостійної і критично мислячої особистості в умовах стрімкого збільшення інформаційного потоку. Автором запропоновано технології проведення літературно-імітаційних, театралізовано-ситуативних, образотворчо-імітаційних та інтегрованих медіаосвітніх занять, технологію проведення медіаосвітніх занять, спрямованих на розвиток здібностей аудиторії до сприйняття і аналізу медіатекстів, технологію організації дискусійних медіаклубів, медіатек та медіацентрів.

Література:

1. Подзигун О. А. Педагогічні умови застосування інформаційних технологій у фаховій підготовці майбутніх учителів іноземної мови : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 „Теорія та методика професійної освіти” / О. А. Подзигун. – Вінниця, 2009. – 20с.

2. Спичкин А. В. Что такое медиаобразование: Книга для учителя / А. В. Спичкин. – Курган, 1999. – 114 с.

3. Фатеева И. А. Медиаобразование: теоретические основы и практика реализации : [монография] / И. А. Фатеева. – Челябинск : Челяб. гос. ун–т, 2007. – 270 с.

4. Фатеев В. Н. Медиаобразовательные принципы профессиональной подготовки (на примере вузовского обучения менеджеров) [Электронный ресурс] / В. Н. Фатеев // Науч. журн. „Знак”. – 2011. – № 1 (7). – Режим доступа : http://mediaznak.ucoz.ru/arhiv/2011_1_7.pdf