Ганнус В.Г.

Сумська філія

Харківського національного університету внутрішніх справ

СУҐЕСТОЛОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Проблема соціалізації індивіда передбачає розв'язання питань як змісту, так і механізмів цього процесу. Одним із важливих механізмів соціалізації є навіювання. Навіювання (або сугестія) - процес впливу на психічну сферу людини, пов'язаний із зниженням усвідомленості та критичності під час сприйняття і реалізації навіяного змісту за умови відсутності цілеспрямованого активного його розуміння, розгорнутого логічного аналізу і оцінки у співставленні з минулим досвідом й даним станом суб'єкта [1].

Зважаючи на це, суґестологія - галузь науки, що вивчає психологічні явища навіювання і самонавіювання. Ведучи ж мову про суґестологічну майстерність соціального педагога, ми матимемо на увазі не тільки його вміння користуватися різноманітними засобами навіювання для досягнення педагогічно доцільних цілей соціалізації, а й уміння для потреб самовиховання цілеспрямувати процеси самонавіювання клієнта [3].

Л.М.Толстой на основі власного педагогічного досвіду стверджував, що більша частина вчинків людей і особливо дітей здійснюється не згідно "розсудком", навіть не за відповідним почуттям, а за несвідомим наслідуванням та навіюванням. Відома також увага А.С.Макаренка до проблеми цілеспрямованого використання навіювання у виховному процесі організованої ним дитячої колонії.

Навіювання як один із важливих механізмів соціалізації підростаючих поколінь нерідко протиставляли таким механізмам соціалізації, як переконання, наслідування та конформність. Подібний підхід, наприклад, у свій час демонстрував один із дослідників соціально-психологічної сутності навіювання Б.Ф.Поршнєв, стверджуючи, що "... генеральна лінія розвитку людських психологічних відносин полягає в лімітуванні навіювання формою, яку всі справедливо вважають протилежністю навіювання - переконанням". Таке тлумачення історії розвитку навіювання як явища вітчизняний дослідник В.О.Татенко правомірно вважає обмеженим. Насправді, як стверджує він, навіювання завжди перебуває в нерозривному зв'язку з іншими механізмами соціалізації і, розриваючи цю єдність, неможливо побудувати цілісну модель механізмів соціалізації людини [2].

Між навіюванням і переконанням існує не тільки зв'язок типу: чим менше одного, тим більше другого і навпаки, а й зв'язок діалектичний. І розвиток цієї єдності протилежностей іде шляхом взаємовиключення протилежних сторін, які вступають у відношення невідповідності, передбачаючи їх приведення у відповідність на новому, вищому рівні. При цьому активною стороною зазначеної суперечності виступає переконання, яке, розвиваючись за своїми внутрішніми законами, вимагає постійного приведення навіювання у відповідність із досягнутим їм рівнем розвитку. Порушення цієї відповідності приниженням ролі навіювання в історії суспільства не дає можливості адекватно пояснити закономірності розвитку системи соціально-психологічних механізмів соціалізації загалом, як внутрішньо суперечливої за своєю суттю.

Навіювання здійснюється у формі гетеросуґестії (побічного впливу) і автосуґестії (самонавіювання).Об'єктом гетеросуґестії, тобто сугерендом може бути не тільки окрема людина, а й група людей, певний соціальний прошарок (феномен масового навіювання). Джерелом навіювання, тобто сеґестором, виступає індивід, або група людей, засоби масової інформації. Автосуґестія передбачає об'єднання в одній особі як суґестора, так і сугеренда. У навіюванні велику роль відіграють не тільки вербальні засоби (слова, інтонація), а й невербальні (міміка, жести, рухи рук, постава, навколишня обстановка). За методами реалізації навіювання розрізняють пряме і побічне, а також цілеспрямоване і нецілеспрямоване [1].

Основними механізмами, які створюють антисугестивні бар'єри, є: критичне мислення, яке опрацьовує будь-яку інформацію, перш ніж вона буде сприйнята, інтуїтивно-афективний бар'єр, який відкидає все, що не створює довір'я і відчуття впевненості, етичний бар'єр, який відкидає те навіювання, що суперечить етичним принципам особистості [3].

Механізм реалізації, на думку Г.К.Лозанова, один і той - неспецифічна психічна реактивність (засіб гармонійного переборення протидії антисуґестивних бар'єрів і створення суґестивної установки) за допомогою якої легко переборюються антисуґестивні бар'єри. У свою чергу, неспецифічна психічна реактивність викликається неспецифічними подразниками [1].

Отже, невеликі суґестії можуть бути без елементів усвідомленості. Але ця група методів суґестування не розроблена ще настільки, аби широко використовуватися в будь-якій практиці. Головне, потрібно пам'ятати, щоб суґестивні установки не входили в суперечність з внутрішньоінтенційною спрямованістю клієнта, не створювали ситуацію штучного зовнішнього нав'язування і таким чином із часом не призводили до внутрішньоособистісного конфлікту.

Література:

1. Дмитренко Т.О. Теоретико-методологічні засади дослідження соціальної педагогіки. Х. : ВД «ІНЖЕК», 2009. – 392с.

2. Дмитренко Т.О. Критеріальні характеристики методології педагогіки / Т. О. Дмитренко, А. І. Прокопенко, К. В. Яресько // Вісник Харківськ. держ.академії культури : зб. наук. праць. – Х. : ХДАК, 2010. – Вип. 29. – С. 204 –210.

3. Ушинский К.Д. О значении отечественного языка в первоначальном обучении. //Педагогические сочинения. В 6-ти т. Т.4. –М.: Педагогика, 2010. –С.39-40.