Ковальчук Ольга, курсант ІІІ курсу факультету з підготовки слідчих

Львівський державний університет

внутрішніх справ, Україна

Науковий керівник – Кость С.П.,

кандидат наук із соціальних комунікацій

Комунікативні здібності юриста як важлива складова

його професійної діяльності

У сучасних умовах докорінної зміни соціально-економічних відносин у суспільстві проблема підвищення ефективності та покращення використання кадрів набуває особливо важливого значення й залежить від багатьох чинників. Поряд з удосконаленням виробництва ефективність використання кадрів значною мірою залежить від можливостей професійної освіти у формуванні та розвитку професійних якостей та здібностей працівника. Інтенсифікація інформаційно-комунікаційних процесів у сучасному виробництві вимагає від професіоналів здатності до встановлення та реалізації комунікативних контактів у процесі розв’язання виробничих проблем. Основою такої професійної здатності є комунікативна культура працівника.

У літературі з юридичної деонтології професія юриста трактується як широка галузь трудової діяльності, яка потребує юридичних знань, умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи в правовій сфері соціальних послуг. Вона визначається специфічними умовами діяльності цієї сфери й виражається у високій правовій культурі працівника-юриста.

Тактика комунікативної діяльності працівника ОВС – це спосіб взаємодії комунікантів, під час якої відбувається реалізація комунікативного задуму щодо забезпечення правових відносин на основі володіння технікою та знанням правил моделювання правового дискурсу. Це така ділянка дій ОВС, яка часто постає у свідомості громадян як недосконала, інтелектуально неспроможна та спрощено упереджена [3, ст. 130].

У професії юриста фахівці з психології праці виділяють такі компоненти:

− зміст праці як діяльність, що включає сукупність певних професійних робіт; як професіонал юрист керується верховенством права, дотримується законності, вміло користується юридичним інструментарієм під час вирішення юридичних завдань з метою захисту прав людини;

− професіоналізм як якість діяльності, що відображає рівень володіння спеціалістом професійними знаннями та уміннями; високий професіоналізм юриста виявляється у внутрішній самодисципліні, у відповідальному й ретельному ставленні до справи;

− умови праці, яка здійснюється в юридичній сфері діяльності й відрізняється від економічної, управлінської та інших соціальних сфер застосування праці особи [2, с. 11].

Під час роботи з людьми юристи встановлюють професійні контакти за допомогою комунікації. Тому спеціалісти як професійно важливі виділяють такі комунікативні якості: культура мовлення, багатий словниковий запас, спрямованість на спілкування, інтерес до співбесідника, терплячість, тактовність [2, с. 44-49].

Реалізація цільових орієнтирів комунікативно-дискурсивної взаємодії істотно залежить від розвиненості володіння мовою, що є засобом формування мислення. В даному плані О.Леонтьєв сформулював такі вимоги:

- оскільки юрист забезпечує об’єктивність і достовірність розслідування, а далі і судочинства, то під час слідчих дій він зобов’язаний адекватно відтворити у протоколі сказане/почуте, забезпечуючи грамотність, точність і повноту викладу;

- у зв’язку із забезпеченням дохідливості мовлення виникає потреба вміло послуговуватися добре розвиненим лексичним запасом, адже помилково вжите слово спотворює семантику висловлювання, призводить до різнотрактувань і суперечностей у доказовій базі;

- з метою встановлення психологічного контакту із допитуваним потрібне уміння добирати мовні засоби відповідно до статі, віку, освіти, соціальної приналежності;

- у зв’язку із необхідністю організації високопрофесійної діяльності юриста потрібні навички чіткості і ясності комунікативного мислення, евристичних здібностей [3, с. 130-131].

Такі вчені О. Бандурка, М. Дмитрієва та В. Пухов відзначають, що престиж юридичної професії залежить від відповідності діяльності юриста деонтологічним нормативам його культури, а саме: пріоритетність виконання професійних обов’язків над іншими заняттями; вміння встановлювати й підтримувати професійні контакти на засадах нормативних правил етики спілкування та поведінки; обов’язковість самоконтролю з метою попередження і припинення порушення деонтологічних правил поведінки [2, с. 9-10].

Отже, наявність комунікативних навичок у юриста є однією з найважливіших його професійних якостей. Щоб вибудувати ефективну комунікативну модель діяльності органів внутрішніх справ, слід визначитися із нормами законодавства, які забезпечують належний рівень правовідносин з метою забезпечення прав і свобод людини під час комунікативної діяльності працівників органів правопорядку. Додержання норм комунікативної діяльності повинно здійснюватися відповідно до принципів права на комунікацію, деонтологічних норм, які забезпечують дію принципу верховенства права.

Список використаної літератури:

1. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч. для вищ. закл. освіти МВС України – Х. :НУВС, 2002. – 333 c.

2. Калашник Н.С. Формування професійно орієнтованого естетичного смаку майбутніх викладачів юридичних дисциплін: дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Харківський національний педагогічний уне-т ім. Г.С.Сковороди. – Х., 2007. – 233 арк. – Бібліогр.: арк. 175-189.

3.Токарська А.С. Комунікація у праві та правоохоронній діяльності. Монографія / Львівський юридичний інститут МВС України, - Львів: Світ, 2005. – 284 с.