Філософія / 2. Соціальна філософія
К. філ. н. Семенюк І.В.
Класичний приватний університет
Запоріжжя, Україна
Культурні та світоглядні чинники
південнокорейської соціальності
Конфуціанська
філософія, так само як і традиції та вірування, пустили свої великі коріння і
сформували відповідні світоглядні чинники південнокорейської соціальності. На
відміну від західної філософської світоглядної думки, східні люди, зосереджені
на формуванні свого внутрішнього світу. Філософська традиція, світогляд та
настанови південнокорейського суспільства, характеризуються у руслі двох важливих
чинників: ієрархічність та патріархальність.
Ієрархічність - є найпершим і важливим показником у
світогляді східної людини. Це зовсім не сприймається культурою та світоглядом
західного суспільства. Для західної людини, яка вважає себе більш свободо любимою, поняття ієрархічності розцінюється як
контроль над її інтересами, або використання її в неправильних цілях. Корейський Філософ та соціолог
Лі Кю Тхе, який у сучасній Південній Кореї вважається одним з
провідних авторитетів у питаннях національного характеру, та світогляду пише: «Ієрархічність - спосіб існування корейців, а вихід їх
з ієрархії, рівносильний виходу з корейського суспільства» [1,с.30-36].
Ієрархічність - є важливою філософсько – світоглядною концепцією, яка є
фундаментом для південнокорейського соціуму а саме: сім’я, їжа, пек іль, корейські танці.
Ciм’я (кор. «каджо»). Слід зазначити, що
східна сім'я багато в чому відрізняється від західної. У Кореї, як і
в інших державах Далекого Сходу, модель сім'ї є традиційно патріархальною.
У Кореї в шлюб вступають люди один раз. Корея -
країна дуже консервативна християнсько-релігійна, з цілим списком табуйованих
явищ та конфуціанських традицій.
Наприклад, жити спільно
до шлюбу в Кореї - табу. Розлучення рідкість і найчастіше сприймається як
ганьба. Досить сказати, що за кількістю розлучень Корея поступається кількості
розлучень у США, а також у країнах СНД разом узятих. Ці традиції попри швидкий
глобалізм і сьогодні є чинними в корейському світогляді [3].
До розлучення вкрай негативно ставиться громадська думка східно-азіатських
країн. Розлученому чоловікові в Кореї важко, а жінці - майже неможливо вступити
в новий шлюб. Розлучення в багатьох випадках є перешкодою у кар'єрному
просуванні, бо в багатьох великих фірмах та державних організаціях не раз
подумають, перш ніж призначити на відповідальну посаду людину, яка в минулому
«не змогла зберегти сім'ю».
У корейській сім'ї кожна
дитина, незалежно від віку, знає, що головні в домівці - це
батько й мати, їхній авторитет непогрішний. Мати завжди підкреслює
провідну роль батька в сім'ї, його значущість, своєю власною
поведінкою і ставленням до чоловіка, виховуючи в дітях шанобливе
ставлення до глави сім'ї. Колись у Кореї (сьогодні в сучасному суспільстві ця
традиція вже не має такої значимості), був порядок:
приготувавши їжу, перша порція подається батьку, а якщо він
затримався на роботі, то до його повернення ніхто за стіл не
сідає.
Ця якість корейської ієрархії ще з дитинства формує
правильний світогляд у родині. Мати навчає дітей зустрічати батька з роботи,
прийняти з його рук важку ношу, допомогти роздягнутися. Але глобалізаційні
світові процеси також відіграють свою, досить негативну, роль для корейського суспільства.
Сучасна східна сім'я часто має одного-двох, рідше трьох-чотирьох дітей. Мати
зайнята на роботі нарівні з батьком, тому у батьків стає досить мало часу для
виховання дітей. Однак для будь-якої родини, як і раніше актуальні одвічні
питання: як виховувати в дітях самостійність, відповідальність за свої вчинки,
працьовитість, доброзичливість. Витоки всього знаходяться в сім'ї, адже життя
кожної дорослої людини та цілого східноазійського суспільства будується на
моделі сім'ї [2, с.24].
Свято «Сто днів». Першим великим
святкуванням, яке було присвячене народженню дитини, був обряд з нагоди «100
днів», з моменту її зачаття в утробі матері, та появи на світ. У наші дні
цей обряд досить популярний в Кореї, але відзначається не так вже пишно, як за
часів величезної дитячої смертності, яка була характерна для Кореї. Будучи
постійно під владою чужих держав, корейці страждали від голоду, холоду, та
великої смертності дітей. Особливо за часів японської колонізації та після
корейської війни 1950 року, коли Корея була розділена по тридцять восьмій
паралелі на дві держави, через голод загинуло багато дітей, а новонароджені не
доживали навіть до одного року. Але сама обставина, що новонароджений
благополучно подолав найнебезпечніший період свого життя, служила підставою для
радості. Якщо в цей день дитина була хвора, свято не відзначалося, щоб не
накликати нещастя.
Традиції
корейців – це пошана духам предків (кор. човансін). Вони вимагали,
щоб у цей день були зроблені жертвенні дари (рис і суп) особливо покровительці
дітородіння - Самсін хальмоні (кор. «бабуся Самсін»), вважалося що бабуся
Самсін була добрим духом, заступником жінок та тих, які повинні були
народжувати. Вона також вважалась покровителем духів світла та темряви (інь та
ян). У древніх віруваннях корейців вважалось що вона приносила сни про
народження дітей. Або коли корейська жінка вагітніла, то вважалось що це робота
бабусі Самсін [4]. Народний досвід
який говорив, про поведінку жінки, що чекала на народження дитини, втілений у
понятті: «тегьйо» – дослівно
перекладається як «ембріональне навчання». У Кореї є таке
прислів‘я:«Десять місяців тегьйо - більш важливий процес, ніж 10 років навчання
з учителем». Справа
в тому, що поведінку вагітної можна розглядати як зовнішній прояв життя
утробного немовляти, тому що навіть в утробі матері плід вже перетворюється в
активний суб'єкт, особистість зі своїми бажаннями, примхами, що мають вийти
назовні. У
тегьйо йдеться про правила поведінки майбутньої матері відповідно місяця
вагітності, згадуються численні заборони (по їжі, за місцем знаходження, за
емоційним станом) для самої жінки та оточуючих її людей. Це пов'язано з тим, що
саме утробна дитина є найвищою цінністю, мірилом усіх вчинків вагітної
кореянки.
У
зв'язку з тим, що в Кореї існує патрилінійна система споріднення, верховенство
в сімейному механізмі передається першому чоловічому нащадку, з особливим
трепетом ставлячись до появи синів. Тому на відміну
від заходу, де практично немає поняття «тегьйо» – корейська жінка з перших днів
своєї вагітності розцінює це як вищий дар. Вона робить все можливе, щоб її
дитина в утробі отримала максимальну любов та увагу ще до її народження. Тому
такі речі, як аборт, заборонені на законодавчому рівні в Південній Кореї. Аборт
– це страшне протиріччя тегьйо. Аборт для кореянки – це свідомо знищити
майбутнього нащадка. Але попри цей важливий чинник, сучасна Корея страждає від
низької народжуваності. Але, не зважаючи на глобальні явища, корейські жінки
прагнуть зберегти цю важливу суспільну цінність та традицію і в наш час [5].
Кімчі. Це давнє корейське блюдо, яке готується
шляхом заквашування капусти або редьки з додаванням різних спецій, таких, як
мелений червоний перець, солоні молюски, цибуля, часник, імбир, сіль. Це самий
важливий і обов'язковий елемент корейського столу, тому без нього взагалі не
можна уявити національну кухню. Це дуже популярна страва без якої корейці не
уявляють собі їжі та всього корейського. Споживання кімчі запобігає утворенню
надлишкових жирових відкладень, а гострота страви перешкоджає захворювання на
нежить. Кімчі, також вважаються ефективним засобом проти похмілля [6].
Кімчі, вже з
давніх пір стало одним із символів корейської культури, що породжує ціле свято
кімчі, коли вся країна маринувала практично всі овочі: капусту, редьку, огірки,
баклажани, листя кунжуту. Найчастіше його готують з китайської капусти. Кімчі,
готували з незапам'ятних часів, але в той час не вживали такі продукти, як
солоні молюски, червоний перець. Червоний перець почали додавати в кімчі тільки
в XVIII столітті. У минулому складно було довго зберігати продукти свіжими, тому,
дістати якісь овочі поза сезоном було дуже важко. Кімчі, придумали для того,
щоб незалежно від сезону можна було їсти різні овочі. Так як в його склад
входять морепродукти, такі, як солоні молюски та риба, то вони багаті і білками.
Висновки.
Отже,
культурні та світоглядні чинники південнокорейської соціальності, сформувалися
під впливом важливих світоглядних настанов древньої корейської соціальності. А саме це: узагальнена
система поглядів східної людини на світ, на своє місце в ньому, а також на сенс
власного життя та діяльності, яка обумовлює певний напрямок та темп соціальних
змін. Міф, релігія, філософія створили як загальні, так і відмінні якості у
функціонуванні південнокорейського суспільства, підкресливши його унікальність
та вишуканість. Маючи свої витоки ще з міфічних часів та долаючи на своєму
шляху вплив негативних чинників, світогляд корейців пройшов досить не простий
історичний шлях свого формування. Завдяки цьому специфічному та оригінальному світогляду південнокорейське суспільство, зуміло
домогтися значущих результатів у культурному, політичному, соціальному та
економічному зростанні, а найголовніше зберегти цю древню самобутню традицію та
культуру навіть і до сьогодення.
Література
1. Андрущенко В. Світоглядні основи ідеології / В. Андрущенко
// Вища освіта України: Теоретичний та науково-методичний часопис. – 2011. – № 2. – С. 121-124.
2. Батаева И. Корейская семья: Размышления над
вопросами воспитания / И. Батаева // Мугунхва. – 2009. – №8. – С. 24.
3. Ланьков А. Н. Хаотические заметки корееведа. Корейская
семья и корейская экономика [Электронный ресурс] / А. Н. Ланьков. – Режим
доступу : http://world.lib.ru
4. Ланьков А. Н. День рождения по-корейки [Электронный
ресурс] / А. Н. Ланьков. – Режим доступу:
http://lankov.oriental.ru
5. Ланьков. А. Н. Южная Корея [Электронний ресурс] / А.
Н. Ланьков. – Режим доступу: http://lankov.oriental.ru
6. Петров Л. А. Чучхе в современной корейской историографии [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://world.lib.ru