Стешенко Любов Сергіївна

Студентка 3 к., 6гр.,

НУ «ЮАУ імені Ярослава Мудрого» ІПСК МВСУ

КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ ТА КОНСУЛЬСЬКИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ

РОЗБІЖНОСТІ ПОНЯТІЙНОГО АПАРАТУ

Питання пов’язане з порядком кримінального провадження на території дипломатичних представництв та консульських установ України регулюється Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України, міжнародними документами (Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18.04.1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини від 24.04.1963 р. та інші, що визначають їх правовий статус або встановлюють юрисдикцію державної приналежності).

Метою роботи є дослідження розбіжностей понятійного апарату, застосованого у новому кримінальному процесуальному кодексі України та у чинних міжнародних договорах.

Під кримінальним провадженням, відповідно до п.10 статті 3 КПК України, розуміють досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Дипломатичне представництво — це особливого роду державна установа, завданням якої є підтримка і розвиток офіційних стосунків з країною перебування, захист прав та інтересів своєї держави, її громадян і юридичних осіб. Дипломатичне представництво України є постійно діючою установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво країни, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.

Розділ перший стаття 1 Консульської Конвенції між Україною і Туркменістаном від 29. 01. 1998 року визначає, що консульська установа – це будь-яке генеральне консульство, консульство, вiце-консульство, консульське агентство або консульський вiддiл дипломатичного представництва.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується під час здійснення провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичних представництва чи консульської установи України за кордоном.

Стаття 519 КПК України службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій, є: керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України, капітан судна України. Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України, капітан судна України зобов’язаний призначити іншу службову особу, уповноважену на вчинення процесуальних дій, якщо він є потерпілим внаслідок вчинення відповідного кримінального правопорушення. Службові особи, які здійснювали процесуальні дії, залучаються як свідки до кримінального провадження після його провадження на території України. В наведеній статті закріплено поняття «керівник», а у Віденській конвенції 1961 року вживається термін «глава представництва». Стаття перша цієї конвенції закріпила, що главою представництва є особа, на яку акредитуючою державою покладено обов’язок діяти в такому статусі.

В КПК України закріплено термін «територія дипломатичного представництва», а в вище наведеній конвенції закріплено термін «приміщення дипломатичного представництва», який означає будівлі чи частини будівель, які використовуються для цілей представництва, включаючи резиденцію глави представництва, кому б не належало право власності на них, включаючи земельну ділянку, яка обслуговує зазначену будівлю чи частину будівлі.

Передбачені частиною першою статті 519 КПК України службові особи зобов’язані негайно провести необхідні процесуальні дії після отримання заяви, повідомлення, самостійного виявлення або з іншого джерела їм стали відомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва, консульської установи України. Відповідно до статті 520 вони уповноважені на:

1) застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна, здійснення законного затримання особи в порядку, передбаченому КПК України;

2) проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи і особистого обшуку без ухвали суду, огляду місця вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому КПК України.

Клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після доставлення на територію України особи, затриманої в дипломатичному представництві, консульській установі України, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України має право затримати особу на необхідний строк, але не більше ніж на сорок вісім годин, і зобов'язаний надати затриманій особі доступ до отримання правової допомоги. Службові особи зобов'язані забезпечити доставлення затриманої особи до підрозділу органу державної влади на території України, уповноваженого на тримання затриманих осіб, і повідомлення про факт законного затримання слідчому органу досудового розслідування за місцем проведення досудового розслідування в Україні.

Процесуальні дії кримінального провадження докладно описуються у відповідних процесуальних документах, а також фіксуються за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження, крім випадків, коли таке фіксування неможливе з технічних причин.

Місце проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичних представництв, консульських установ України за кордоном, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження центрального органу виконавчої влади у сфері закордонних справ України.

Використана література:

1) Кримінальний процесуальний кодекс України. – Х.: Одіссей, 2012.

2) Віденська конвенція про консульські зносини від 24.04.1963 р.

3) Консульська Конвенція між Україною і Туркменістаном 29.01.1998 р., м. Ашгабаті.

4) «Міжнародно-правові аспекти здійснення кримінального провадження на території дипломатичних представництв та консульських установ України» Іванов Ю.А., к.ю.н., доцент, професор кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії СБУ, м. Київ/ науково-практична Інтернет – конференція 2013р.

5) Тацій В.Я., Пшонка В.П., Портнов А.В. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т.