Шутова Ольга Сергіївна

аспірантка кафедри фінансового права Національного Університету «Юридична Академія України імені Ярослава Мудрого»

ЩОДО ДЕЯКИХ АСПЕКТІВ СПЕЦІАЛЬНИХ ПОДАТКОВИХ РЕЖИМІВ

Реформування податкової системи в Україні відбувається з огляду на ті умови соціально-економічного розвитку, які висуває до нашої держави міжнародно-правова реальність та тенденції суспільно-політичних процесів. Цей процес є динамічним та незворотнім, а тому дуже важливо щоб ті якісні зрушення нормативно-правового та організаційного характеру, які впроваджуються в податковій системі, їх внутрішній зміст сприймалися однозначно. Суперечливість та невизначеність, які виникають внаслідок трактування нормативно-правового регулювання податкових відносин з різних точок зору, призводить до кризи їх законодавчого забезпечення й до неправильного сприйняття сутності фіскальної та регулюючої функції податку як об’єктивного правового явища.

Останнім часом велику кількість спорів викликають спеціальні податкові режими. Потреба в таких режимах зумовлена необхідністю та специфікою оподаткування специфіки окремих груп платників податків і сфер діяльності, в яких вони функціонують. На даний час існує потреба в адаптації таких правових механізмів як спеціальні податкові рижими до реальних умов оподаткування, виявленні прихованих дефектів їх правового регулювання, з'ясуванні особливостей порядку їх реалізації тощо.

Слід зауважити, що термін «правовий режим» вживається в різних галузях права, а отже й трактування та сприйняття даного поняття є неоднаковим. Саме поняття «правовий режим» є універсальним, оскільки воно відображає ознаки суб'єктів права. Але потрібно враховувати й його неоднозначність, оскільки термін може мати різне змістове навантаження залежно від особливостей авторського підходу до проблеми чи сфери наукового пізнання. Слід акцентувати увагу на тому, що кожен із правових режимів індивідуалізується перш за все метою, а також особливою сукупністю юридичних засобів, що становлять систему правового регулювання певної сфери суспільних відносин.

З точки зору нормативно-правового регулювання, режим – це певний порядок, встановлений у державі шляхом його закріплення в нормах відповідної галузі права. Відповідно, спеціальний податковий режим - передбачає для окремих категорій платників податків особливий порядок обчислення та сплати податків, чи звільнення від обов’язку зі сплати окремих податків та зборів протягом визначеного періоду.

Податкове законодавство повинно чітко фіксувати вичерпний перелік обмежень, які зазнають платники податків, через необхідність підтримувати баланс між інтересами приватними й публічними. У зв’язку із цим податково-правовий режим конструюється в такий спосіб, щоб будь-який суб’єкт (незалежно від того, до якої категорії він належить, який вид діяльності здійснює і яку частину простору займає) міг визначити - чи існує юридична можливість обмеження його особистої волі, викликана необхідністю поповнити бюджет, та які обмеження і в яких рамках можуть його стосуватися. Виходячи із цього, податково-правовий режим варто розглядати як особливий порядок правового регулювання податкових відносин, що виражається в певному об’єднанні юридичних засобів, які створюють для його суб’єктів ту чи іншу систему потенційних правових наслідків, можливість настання (ненастання) яких слугує для задоволення потреб держави (територіальної громади) в регулярному поповненні державного (місцевого) бюджету.

Саме поняття «спеціальний податковий режим» є новим у податковому законодавстві, та знаходить своє закріплення в Податковому кодексі України, і є однією з центральних категорій податкового права. Розділ XIV ПКУ містить перелік із трьох спеціальних податкових режимів. Ці режими передбачають особливий порядок визначення елементів правового механізму податку, спеціальний режим застосування податкових пільг. Спеціальні податкові режими є інститутом податкового права, що в цілому регулює певні правовідносини, встановлює, а також визначає правове поле визначених податковим законодавством режимів, що відрізняються від загального порядку оподаткування.

Використання визначення «спеціальний» щодо податкового режиму не пов'язано із закладеним чинним українським законодавством розмежуванням або протиставленням двох типів податкових режимів: так званих спеціальних та інших (загальних, звичайних), прямо не вказаних у Податковому кодексі України. Потреба запропонованого визначення обумовлена розглядом податкового режиму як правового інституту, частини правового механізму регулювання оподаткування.

Спеціальні податково-правові режими порівняно із загальним податково-правовим режимом мають певні відмінності. По-перше, спеціальний податковий режим відрізняється більш вузькою сферою податкових правовідносин, що дозволяє розглядати його зміст у рамках загального режиму регулювання податкових відносин. По-друге, встановлення спеціального податково-правового режиму ґрунтується на спеціальних податково-правових нормах, які мають пріоритет у відносинах між загальними і спеціальними.

Вивченню питання спеціальних податкових режимів приділено багато уваги, але все ще існує деякі недоліки з цього приводу як у науці, так і у фінансовому законодавстві. Не сформований спеціальний понятійний апарат, без якого досить складно дати змістовну, логічну та концептуально витриману характеристику цьому явищу. В таких умовах, при вивченні окремих видів режимів, як правило, здійснюється ретельний аналіз податку, що складає основу спеціального податкового режиму. Тобто, під видом спеціальних податкових режимів фактично вивчаються податки, що підлягають сплаті при застосуванні спеціальних податкових режимів, розкривається їх зміст і конструкція, в той час як тема спеціальних податкових режимів так і залишається розкритою не в повній мірі. Спеціальний податковий режим є самостійним явищем, він має свій власний набір характеристик, через який знаходить вираження його економічна сутність, його власна конструкція.