Пилигрим Г.С., Лосєва Л.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського, Україна

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ

Права людини – права та свободи, які кожна людина має виключно на тій підставі, що вона є людиною, й які, таким чином, є однаковими для всіх людей. Конкретний обсяг прав людини визначається законодавством тієї правової системи, в умовах якої людина перебуває. Правова система також є їхнім гарантом. Крім конкретних прав людини в конкретній правовій системі існує ідеалізоване абстрактне поняття природних прав людини, яке охоплює ті права, що повинні бути невід'ємними для кожної людської істоти.

Проблема дотримання прав людини в Україні на сучасному етапі є дуже актуальною ,тому що в країні спостерігається жорстке порушення та утиск прав і свобод людини.

Метою статі є розгляд, які саме права має громадянин України, та визначення основних порушень, які найбільш частіше відбуваються в країні.

Законодавчо в Україні за людьми встановлюються такі права, як:

1. Право на життя.

2. Право на свободу та особисту недоторканність.

3. Право на свободу думки та слова.

4. Право на вільний світогляд та віросповідання.

Якщо в 2005-2009 роках державна політика в галузі прав людини була неефективною, безсистемною та хаотичною, то на сьогодні змушені зробити висновок, що останні два роки ця політика взагалі відсутня: права людини зовсім не є пріоритетом для керівництва держави.

Найбільш суттєвішою проблемою 2012 року була жорстка позиція держави щодо припинення або зменшення соціальних виплат чорнобильцям, афганцям, на дітей тощо.

Всупереч рішенню Конституційного суду, згідно з яким права не можна призупиняти в дії, на відміну від привілеїв, уряд призупинив реалізацію соціальних та економічних прав в законі про бюджет й розпорядився нараховувати пенсії без врахування судових постанов. Ця проблема була дуже актуальною , тому що були порушені права відповідно виплати соціальної допомоги людям, які мають пільгову категорію.

2012 рік відзначився посиленням політичних переслідувань не тільки проти представників політичної опозиції, а також учасників громадських рухів.

Але найбільш поширеною проблемою та порушенням прав людини є випадки брутального поводження із затриманими , незважаючи на проголошену МВС політику "нульової терпимості" до порушень закону з боку правоохоронців.

Також при соціальних дослідженнях було виявлене таке порушення, як переживання відчуття приниження і страху із-за порушень в товаристві своїх прав.

На сьогоднішній час Україна недостатньо уваги приділяє таким правопорушенням. Але можна визначити такі шляхи вдосконалення, як:

1. Посилити конституційні гарантії прав і свобод людини.

2. Також посилити контроль за правоохоронними органами, їх діяльністю та відношенням до затриманих або підозрюваних.

3. Ввести реформи судової системи, кримінальної юстиції.

4. Невідкладною є також необхідність введення посад спеціалізованих омбудсманів з протидії катуванням та поганому поводженню, з протидії дискримінації, з питань свободи інформації та захисту персональних даних та із захисту прав дітей, а також створення регіональних представництв Уповноваженого ВРУ з прав людини.

5. Сучасна система гарантій прав і свобод людини та громадянина починна включати в себе передумови політичного, економічного, соціального, ідеологічного, правового характеру, що необхідні для їх реалізації, включаючи механізм їх охорони і захисту.

Що стосується останнього, то проведений в роботі аналіз дає підстави стверджувати про існування в Україні певних проблем, які торкаються всіх сфер суспільного життя і обумовлені різними причинами, а саме:

1) недосконалістю законодавчого процесу (наявністю довготривалих механізмів затвердження необхідних нормативних актів, що підтверджує наявність незначної кількості кодифікованих законодавчих документів);

2) затягненням проведення та втілення судової реформи, що передбачає вдосконалення системи захисту прав громадян і визначає самостійність судів від інших гілок влади, а це впливає на справедливість прийнятих рішень;

3) відсутністю ефективних механізмів втілення норм міжнародного права, які визначають міжнародні стандарти захисту прав людини;

4) слабкістю розвитку економічних відносин в країні, що не забезпечує можливості для повного соціального захисту громадян і т.п.

Подолання цих причин, законодавче закріплення шляхів вирішення окреслених проблем – першочергове завдання української держави у найближчі роки.

Можна зробити наступний висновок, що від захисту прав людини залежить добробут всього населення України та в цілому держави. Тому слід, ретельніше слідкувати за порушенням та предотвращати ці порушення на благо прав людини.

Література:

1. Права людини в діяльності української міліції: науково – практичне видання./ Художн. – оформлювач Б.Є. Захаров – Харків: Права людини, 2009 р. – 296 с.

2. Дотримання прав людини в діяльності МВС / Харківська правозахисна група. – Харків: Права людини, 2009 р. – 280 с.

3. Права людини в Україні – 2011. Доповідь правозахисних організацій. /За ред.. Є.Ю. Захарова./ Українська Гельсінська спілка з прав людини. – Харків: Права людини 2012 р. – 352 с.