Психологія і соціологія/3.Сучасні тенденції в методології психологічних досліджень.

Брюхович А.Й.

Чернівецький національний університет ім.Ю.Федьковича, Україна

Особливості застосування шкал достовірності при проведенні судових психологічних експертиз підозрюваних, обвинувачених

Здійснення кримінального провадження потребує вивчення особи правопорушника, що пов'язано не тільки з тим, що Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено необхідність доведення обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, а й тому, що розкриття суб'єктивної сторони злочину потребує встановлення та вивчення індивідуально-психологічних особливостей особи правопорушника, особливості психічної діяльності та такі прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Встановлення таких особливостей потребує спеціальних знань, які не є загальновідомими і належать до компетенції відносно вузького кола професійних фахівців-психологів.

Викладене потребує призначення та проведення у кримінальному провадженні судової психологічної або судової психолого-психіатричної експертизи. Відповідно до п.6.5 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998  № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5), при проведенні психологічних експертиз використовуються загальновідомі в науковій практиці психологічні методики і такі, що пройшли державну атестацію, та їх авторські модифікації, що відбираються з урахуванням специфіки експертних досліджень і конкретних питань, поставлених перед психологічною експертизою [1].

Однією із поширених методик, яка застосовується психологами при проведенні не тільки психологічних експертиз, а й взагалі досліджень індивідуально-психологічних особливостей особи є Мінесотський багатоаспектний особистісний опитувальник MMPI (англ. Minnesota Multiphasic Personality Inventory), або його адаптації : варіант Ф. Б. Березина и М. П. Мирошникова («ММИЛ» – Методика багатостороннього дослідження особистості [2]); варіант Собчик Л.М. («СМИЛ» – Стандартизирований багатофакторний метод дослідження особистості [4, с. 17]).

Вказані методики містять шкали достовірності (оцінні шкали), що визначають надійність отриманих даних і установку осіб, що випробовуються, щодо процедури обстеження. Це шкала "брехні" – L, шкала "достовірності" – F і шкала "корекції" – К.

Питання-твердження, ключі-відповіді по яких відповідають цим оцінним шкалам, можуть використовуватись окремо від методики ММРІ (та її модифікацій) і при застосуванні інших опитувальників для визначення установок досліджуваного.

Шкала L – шкала брехні – показує, наскільки щирим був обстежуваний в процесі тестування. Шкала L включає ті твердження, які виявляють тенденцію випробовуваного представити себе в можливо вигіднішому світлі, продемонструвавши дуже суворе дотримання соціальних норм. Високі показники за шкалою вказують на умисне прагнення прикрасити себе, "показати себе в кращому світлі" [4, с. 18].

Шкала F – шкала достовірності – визначає рівень надійності отриманих даних залежно від відвертості опитуваного і готовності до співпраці. Високі показники за цією шкалою можуть поставити під сумнів достовірність обстеження. Причини можуть бути різними: надмірна схвильованість у момент обстеження, що вплинула на працездатність і правильність розуміння тверджень; недбалість при реєстрації відповідей; прагнення наговорити на себе, приголомшити психолога своєрідністю своєї особи, підкреслити дефекти свого характеру; тенденція до драматизації обставин, що склалися, і свого до них ставлення; спробу зобразити іншу, вигадану особу; понижену працездатність у зв'язку з перевтомою або хворобливим станом [4, с. 18].

Шкала К – шкала корекції – виявляє міру спотворення профілю, пов'язаного як із закритістю випробовуваного, так і з впливом неусвідомленого захисного механізму витіснення з психіки інформації, що травмує, руйнує позитивний образ Я. Шкала К реєструє навмисно приховані або несвідомо витіснені психологічні проблеми (емоційну напруженість, антисоціальні тенденції і неконформність установок) [4, с. 19].

Залежно від показників шкал достовірності профіль визнається достовірним або недостовірним, а його особливості розглядаються через призму установок випробовуваного по відношенню до процедури обстеження.

Однак, одержання ключових відповідей на питання-твердження шкал достовірності при роботі із підозрюваними, обвинуваченими не обов'язково вказує на щирість обстежуваних стосовно дослідження, на вплив механізмів психологічного захисту і тим більш на рівень надійності отриманих даних, а скоріш висвітлює їх позицію процесуального захисту у кримінальному провадженні та ставлення до свого процесуального становища і дій по відношенню до них правоохоронних і судових органів.

Так, при аналізі запитань опитувальника міні-СМІЛ [3], відповіді на які містять в собі ключі до шкали достовірності F, було встановлено, що в разі проведення дослідження з особами, які тільки-но затримані за підозрою у вчиненні злочину (або перебувають в ізоляторі тимчасового утримання, особливо в перші дні затримання), їх відповіді на такі твердження, як «Мои дела идут хуже, чем у других; У меня нет серьезных проблем; В данный момент мне очень плохо; Я – самый несчастный человек; У меня расстроена психика», набувають зовсім іншого сенсу, який не передбачався авторами методики. Є очевидним, що відчуває особа, яку раптово позбавили волі, витягнули зі звичного для неї середовища, позбавили звичного образу життя. Зрозуміло, що саме в цей час справи цієї людини є значно гіршими, ніж в більшості інших; що затримання за підозрою у вчиненні злочину – це є досить серйозною проблемою; що особа морально відчуває себе дуже погано.

Проблематичне визначення ключовими наступних тверджень шкали брехні L: «Я всегда говорю только правду; Я никогда не вру; Я никогда не нарушаю общепринятого порядка; Если это незаметно для других, я могу поступить против правил». Так, якщо особа не визнає факту вчинення нею злочину, своєї причетності до цього, одержання від такої особи відповідей, які виходять за верхню межу норми, не можна сприймати як прояв нещирості під час тестування, намагання прикрасити себе. Такі відповіді є нічим іншим як віддзеркаленням позиції підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні, а саме, визнання чи невизнання своєї вини в інкримінованому злочині.

Так, для прикладу, при проведенні тестування громадянки, яка підозрюється (обвинувачується) у шахрайському заволодінні коштами громадян під приводом давання хабара працівникам правоохоронних органів та державних установ, на всі п’ять запитань було одержано відповідь «так», які є ключовими. Така поведінка цієї особи пояснюється тим, що свою вину у заволодінні чужим майном шляхом обману ця громадянка не визнає, і факт вчинення злочину заперечує. Визнання такою особою навіть при проведенні психологічної експертизи того факту, що вона не завжди говорить правду, ніколи не порушує порядку, ніколи не бреше та інше, є в цій ситуації для неї непрямим визнанням того, що її поведінка у кримінальному провадженні не є правдивою, що вона раніше поступала нечесно, обманювала людей (тобто є підтвердженням, хоч і непрямим можливого факту злочину). При цьому слід враховувати, що підекспертна особа вважає, що результати її обстеження надійдуть у розпорядження сторони обвинувачення і можуть бути використані проти неї в якості побічного підтвердження її вини.

З викладеного випливає, що високі показники по шкалі L не свідчать про нещирість опитуваного при проходженні всього тестування, а тільки вказують на намагання створити для себе непрямі докази своєї невинуватості у кримінальному провадженні.

При використанні запитань-тверджень шкал достовірності стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості (СМИЛ) Л.М.Собчик [4] було встановлено, що багато тверджень, які містять ключі, що відповідають шкалі F, є недоречними при проведенні дослідження таких процесуальних осіб у кримінальному провадженні, як підозрювані чи обвинувачені. Так, такі запитання, як: «Было бы лучше, если бы почти все законы отменили»; «Я строго придерживаюсь принципов нравственности и морали, гораздо больше окружающих меня людей»; «Я понимаю, как важны законы» є недоречними по відношенню до перелічених осіб, оскільки відповіді на них, знову ж, відображають виключно ставлення досліджуваного до вчинених дій, визнання винуватості, є продовженням обраної позиції захисту у кримінальному провадженні.

Некоректними через можливість їх двоякого тлумачення можна вважати наступні твердження, які застосовуються до осіб, що утримуються в ІТТ (ізоляторі тимчасового тримання) чи в слідчих ізоляторах, а також щодо осіб, відносно яких вирішується питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

- «У меня страсть к перемене мест, и я не могу быть счастлив без путешествий и странствий»;

- «Я люблю посещать места, где никогда не бывал раньше»;

- «Моя половая жизнь удовлетворительна».

Ключова відповідь на такі запитання, як «Я верю в справедливость» та «Я верю в торжество справедливости», є не відображенням ставлення до всього тестування, а, знову ж, тільки віддзеркаленням позиції у кримінальному провадженні осіб, які не визнають своєї вини та факту вчинення злочину.

Не можна очікувати об’єктивних результатів в частині визначення достовірності обстеження, при опитуванні громадян, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні корисливих злочинів, в т.ч. і в незаконному збагаченні чи одержанні неправомірної вигоди, при формулюванні такого запитання як «Я не боюсь иметь дело с деньгами», або осіб, що підозрюються у вчиненні злочину проти життя чи здоров’я особи, при формулюванні такого запитання-твердження, як «Иногда я для забавы пугаю людей, так как мне легко заставить других бояться меня», оскільки, знову ж відповідь на такі запитання буде стосуватись виключно цих запитань, а не всього опитувальника, так як є відображенням процесуальної захисної позиції.

Схожі висновки можна зробити при роботі зі шкалами L та К з опитувальника СМИЛ, які містять запитання/твердження, ключові відповіді на які є не позицією при тестуванні (ставленням до опитування), а слід розглядати як відображення ставлення особи до вчиненого нею правопорушення та своєї позиції у кримінальному провадженні. Зокрема, ключовими до позиції процесуального захисту у кримінальному провадженні є наступні запитання: по шкалі L – «Я не всегда говорю правду»; по шкалі К – «Нужно множество доказательств, чтобы убедить людей в какой-либо истине»; «Думаю, что почти каждый может солгать, чтобы избежать неприятностей»; «Я считаю, что большинство людей ради выгоды скорее поступят нечестно, чем упустят случай».

Також ситуативними та такими, що не відображають ставлення до опитування та до надання відповідей, а є лише відображенням наявного емоційного стану на момент опитування, виходячи не з процедури дослідження, а з процесуального становища та перебування в ізоляції (затримання, тримання під вартою), слід вважати наступні запитання шкали К:

- «Я сейчас чувствую себя лучше, чем когда-либо в жизни»;

- «Меня не беспокоит, что обо мне говорят другие» (враховуючи, що однією із підстав для реєстрації кримінального провадження є заява громадянина, а також те, що кожен підозрюваний чи обвинувачений намагається будувати свою позицію захисту виходячи з того, які, на його думку, докази, в т.ч. і показання осіб, є в наявності в сторони обвинувачення;

- «Меня беспокоят мои денежные и служебные дела».

Поряд із цим, при проведенні дослідження підозрюваних/обвинувачених виникають сумніви щодо визнання їх ставлення до тестування нещирим та таким, що спрямоване на прикрашення себе, за наявності високих балів за шкалою L. Дещо до схожих висновків прийшов і О.Ю.Мягков, який за результатами проведених досліджень зробив висновок про те, що аналізована ним шкала брехні з опитувальника MMPI є недостатньо надійним і слабко валідним інструментом для діагностики нещирих відповідей респондентів. Усі отримані О.Ю.Мягковим в дослідженні статистичні показники виявилися нижчі конвенційно прийнятних значень [5].

L-шкала не диференціює значимо щирих і нещирих респондентів, а тому не відповідає властивості дискримінантної валідності. З одного боку, шкала пропускає велику кількість соціально бажаних відповідей, кваліфікуючи їх як цілком достовірні, а з іншої – помилково ідентифікує багато щирих інформантів як таких, що мають схильність до спотворення результатів. Відсутність достатньої конструктної і дискримінантної валідності робить L-шкалу такою, що не відповідає її первинному призначенню. У результаті загальний рівень її ефективності, на думку О.Ю.Мягкова, не перевищує 19 % [5, с. 128].

Все це свідчить про серйозні порушення в ідентифікаційному механізмі цієї шкали і не дозволяє рекомендувати її в якості надійного інструменту для виявлення нещирих відповідей респондентів при опитуваннях (особливо стосовно процедури психологічної експертизи). І хоча О.Ю. Мягков зазначає, що викладене ним відносно L-шкали неправомірно механічно екстраполювати на весь клас подібних методик, на мою думку, вади, властиві цій шкалі, можуть бути характерними і для інших аналогічних інструментів саме при роботі із підозрюваними/обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Так, згідно методики проведення дослідження за опитувальником EPQ Г.Айзенка [6, с. 55-59], слід визнавати недостовірними результати обстеження, коли по шкалі відвертості (ключ-відповідь L) кількість балів перевищує 10. Однак при проведенні опитування за цією методикою підозрюваних, обвинувачених, що утримуються в Чернівецькому слідчому ізоляторі, встановлено, що одержання критичної кількості балів за L-шкалою не є показником відвертості по відношенню до обстеження, а, знову ж, є відображенням обраної позиції процесуального захисту та ставленням до вчинених дій.

Зокрема, з 21 опитаного групи підозрюваних/обвинувачених тільки в двох показник балів за L-шкалою був меншим 10. Середній показник за цією шкалою склав 14,2 б. За аналізом опитувальника можна прийти до висновку, що з 25^-ти запитань по L-шкалі 10 можна визнати такими, що є ключовими до позиції захисту у кримінальному провадженні та до визнання чи невизнання винуватості. Ці 10 запитань можна поділити на три групи.

1-а група – це запитання, які можуть характеризувати певний вид злочинів (всього п’ять запитань).

Так, для прикладу, особа, якій інкримінується вчинення крадіжки чи незаконне заволодіння транспортним засобом, може визнати для себе процесуально некорисним надати позитивну відповідь на запитання «Чи траплялося Вам брати речі, які належали іншій особі, навіть якщо це така дрібничка, як шпилька чи ґудзик?» в разі, якщо нею у кримінальному провадженні обрано позицію заперечення та невизнання.

Аналогічно процесуально некорисним може бути визнано надання особою, що підозрюється (обвинувачується) у пошкодженні чужого майна чи, навіть, спричиненні тілесних ушкоджень позитивної відповіді на запитання «Чи траплялося Вам зламати або загубити чужу річ?», чи надання підозрюваним у шахрайстві, позитивної відповіді на запитання «Ви колись користувалися помилкою іншої людини у власних цілях?». Так само може визнаватись особою, що обвинувачується у привласненні чи будь-якому іншому заволодінні чужим майном, надання позитивної відповіді на запитання «Чи траплялося Вам колись проявити жадібність, щоб отримати більше, ніж Вам припадало?». До цієї ж групи може бути віднесено запитання «Ви коли-небудь навмисно говорили щось неприємне або образливе для людини?». Відповідь на запитання може трактуватись особою як розкриття обставин вчинення нею хуліганства.

2-гу групу становлять запитання, які стосуються злочинів, вчинених групою осіб, і які відображають позицію підозрюваного/обвинуваченого у кримінальному провадженні як по відношенню до своїх власних дій, так і по відношенню до своїх співучасників. До цієї групи можна віднести такі три запитання:

- Чи претендували Ви колись на схвалення за те, що насправді було зробленою іншою людиною?;

- Ви коли-небудь звинувачували когось в тому, у чому насправді були винні Ви самі?;

- Ви говорили коли-небудь погано про іншу людину?

3-тю групу складають питання, які відображають загальне ставлення особи до своєї попередньої злочинної діяльності, та можуть виступати критерієм каяття (два запитання):

- Чи спробували б Ви уникнути сплати податків з додаткового заробітку, якщо б були переконані, що Вас ніколи не зможуть викрити у цьому (спіймати на цьому)?;

- Ви завжди готові визнати свої помилки?

Отже, наведене дає підстави стверджувати, що одержання високих балів за оцінними шкалами та, особливо, за шкалою брехні, при роботі із підозрюваними / обвинуваченими не обов'язково є ознакою недостовірності результатів обстеження, а може виступати відображенням процесуальної позиції цих осіб у кримінальному провадженні, критерієм щирості.

Встановлення спроможності шкал достовірності відображати обрану підозрюваним / обвинуваченим процесуальну позицію захисту та розкривати повноту каяття надає можливість використовувати їх при визначенні дійсності визнання особою своєї вини та щирості її визнавальних показань.

Проведення подальших розвідок у цьому напрямку відкриває широкі перспективи використання ключових питань-тверджень шкал достовірності при проведенні судово-психологічної експертизи з метою визначення індивідуально-психологічних особливостей процесу відтворення показань, оскільки така експертиза покликана встановлювати наявність у поведінці особи психологічних особливостей, які дають підстави для визначення ознак самостійного/несамостійного (в умовах психологічної залежності) відтворення нею певних подій під час проведення за її участі відповідної слідчої дії.

Перспективність такої роботи на даний час пов'язана із тим, що після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України зареєстрована значна кількість кримінальних проваджень за заявами осіб щодо застосування працівниками правоохоронних органів відносно них незаконних методів слідства, що стало причиною самообмовлення. Однією із небагатьох можливостей перевірки та підтвердження чи спростування такого роду заяв і є саме проведення судово-психологічної експертизи.

Література:

1. Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 р. № 53/5: наказ Міністерства юстиції України від 26.12.2012, № 1950/5: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0001-13.

2. Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности (структура, основы интерпретации, некоторые области применения). – М.: Фолиум, 1994. – 175 с.

3. Собчик Л. Н. Психодиагностика в медицине. – М.:Боргес, 2007. – 416 с.

4. Собчик Л.Н. СМИЛ (MMPI).Стандартизированный многофакторный метод исследования личности. – СПб.: Речь, 2003. – 219 с.

5. Мягков А.Ю. Шкалы лжи из опросника MMPI: опыт экспериментальной валидизации // Социологические исследования. – 2002, № 7. – С. 117-130. 

6. Пасніченко А.Е. Диференціальна психологія у тестах: Практикум. – Чернівці: Рута, 2005. – 83 с.