*111902*

Біологічні науки/ 2.Структурна ботаніка і біохімія рослин

Зуграва М.О., Ходаніцька О.О.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського

Анатомічна будова стебла льону за дії хлормекватхлориду

Одним із перспективних напрямків сучасної фізіології рослин є регуляція росту і розвитку рослин за допомогою синтетичних сполук, серед яких чільне місце займають антигіберелінові препарати – ретарданти [2]. Їх застосовують з метою покращення стійкості культур до вилягання, підвищення адаптаційних можливостей рослин до несприятливих факторів середовища, збільшення виходу господарсько цінної продукції та покращення її якості [3].

Ретарданти детермінують процеси формоутворення, морфогенезу, розвитку і продуктивності рослин [1]. При цьому необхідним є вивчення специфіки тих фізіологічних змін та анатомічних структур, які мають безпосереднє відношення до формування майбутнього врожаю. Особливості процесів росту та розвитку, водний режим та мінеральне забезпечення морфогенезу значною мірою визначаються анатомічною організацією стебла.

Дія синтетичних регуляторів росту на процеси метаболізму багатьох сільськогосподарських культур, їх ріст і розвиток добре вивчена [1, 3, 5]. Однак систематичного вивчення впливу регуляторів росту мезоструктуру вегетативних органів рослин льону олійного практично не проводилося [4]. Тому метою нашої роботи було вивчити вплив ретарданту хлормекватхлориду на анатомічну будову стебла льону олійного.

Мікропольові експериментальні дослідження проводили з рослинами льону ранньостиглого сорту Дебют на ділянках Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції. Площа облікової ділянки – 10 м², міжряддя – 0,15 м, повторність п’ятикратна. Рослини одноразово (07.06.11.) обробляли у фазу бутонізації 0,50%-м розчином хлормекватхлориду. Обробка здійснювалась за допомогою ранцевого оприскувача ОП-2 до повного змочування листків. Контрольні рослини обробляли водопровідною водою.

Результати наших досліджень свідчать, що обробка рослин льону олійного 0,5%-ним хлормекватхлоридом зумовлювала зміни у структурно-функціональній організації стебла (табл. 1).

Таблиця 1

Вплив хлормекватхлориду на анатомо-морфологічні показники рослин льону олійного сорту Дебют

Варіант/ Показник	Контроль	Хлормекватхлорид
Висота стебла, см	50,0±0,61	*47,0±1,20
Діаметр стебла, мкм	2719,8±51,8	3057,8±60
Товщина епідермісу, мкм	21,3±1,8	*27,1±1,1
Товщина кори, мкм	278,9±14,9	*294,2±13,1
Товщина ксилеми, мкм	518,1±11,9	1096,9±64,2
Кількість судин ксилеми в рядку, шт.	19±0,52	26±1,7
Кількість луб’яних волокон в групі, шт.	27,1±1,2	33,2±0,9
Товщина клітинної стінки луб’яного волокна, мкм	12,2±0,4	*12,4±0,6

Примітка: * - різниця достовірна при Р≤0,05.

За дії ретарданту уповільнювався лінійний ріст, формувалися більш низькі рослини, з потужнішим стеблом. Нами виявлено, що під впливом хлормекватхлориду висота рослин льону зменшувалася на 6%, проте діаметр стебла перевищував контроль на 12,5%.

Проведеними нами дослідженнями встановлено, що за дії хлормекватхлориду відмічалося потовщення шару кори на 5,5% порівняно з контролем. Застосування ретарданту сприяло зростанню товщини ксилеми вдвічі порівняно з контролем, яке відбувалося за рахунок збільшення кількості судин в рядку.

Результати наших досліджень свідчать, що обробка рослин льону хлормекватхлоридом зумовлювала збільшення числа луб’яних волокон на 22,5% у стеблах дослідних рослин.

Таким чином, застосування ретарданту групи четвертинних амонієвих сполук хлормекватхлориду на рослинах льону олійного уповільнює ріст стебла у довжину, зумовлює його потовщення, посилює розвиток ксилеми та луб’яних волокон.

Література:

1. Калінін Ф.Л. Застосування регуляторів росту в сільському господарстві. – К.: урожай, 1989. – 162 с.

2. Кефели В.И. Природные и синтетические регуляторы роста и онтогенеза растений / [В.И. Кефели, Л.Д. Прусакова, З.М. Коф]. // Физиология растений. – М.: 1990. – 160 с.

3. Кур'ята В.Г. Ретарданти – модифікатори гормонального статусу рослин // Фізіологія рослин: проблеми та перспективи розвитку. Т. 1. / НАН України, Ін-т фізіології рослин і генетики, українське т-во фізіологів рослин; голов. ред. В. В. Моргун. – К.: Логос, 2009. – С. 565-589.

4. Локоть О.Ю., Гриник І.В. Позакореневе застосування біостимуляторів при вирощуванні льону-довгунця // Вісник аграрної науки. – 2002. – №3. – С.25-28.

5. Моргун В.В., Яворська В.К., Драговоз І.В. Проблема регуляторів росту у світі та її вирішення в Україні // Физиология и биохимия культ. растений. – 2002. – 34, №5. – С.371-375.