*112951*

к.т.н. Пугач А.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва

Обмеженість виробничих ресурсів, що використовуються в сільському господарстві, та необхідність задоволення деда­лі зростаючих потреб населення об'єктивно вимагають підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Цього можна досягти створенням регульованої ринкової економіки, відповідного механізму господарювання та забез­печенням рівноправності всіх форм власності. У підвищенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва велику роль повинен відіграти власник, господар. Лише це дасть змогу найвигідніше реалізува­ти наявні можливості.

Підвищення ефективності сільського господарства перед­бачає збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва з мінімальними витратами на її оди­ницю. Отже, необхідно збільшувати врожайність сільсько­господарських культур, продуктивність тварин та знижувати собівартість продукції. Звідси випливає, що основним напря­мом підвищення економічної ефективності сільськогоспо­дарського виробництва є послідовна його інтенсифікація. Збільшення врожайності і продуктивності пов'язане із ростом витрат на 1 га посіву та 1 гол. худоби, а при комплексному використанні ресурсів вихід продукції зростає більшою мірою і її собівартість знижується. Тому всі фактори інтенсифікації є й шляхом підвищення ефективності виробництва.

Важливим напрямом підвищення економічної ефектив­ності сільського господарства є впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва й переведення його  на   індустріальну  основу.   Індустріалізація  сільського господарства означає насичення галузі засобами виробницт­ва, що надійшли від промисловості, особливо машинами та  начепними  агрегатами.

У процесі комплексної механізації та автоматизації відбувається заміна ручної праці машинами, що сприяє підви­щенню продуктивності останньої і зниженню собівартості продукції.

Рівень ефективності сільськогосподарського виробництва підвищується при поглибленні спеціалізації та посиленні концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації й агропромислової інтеграції. Спеціалізовані під­приємства порівняно з неспеціалізованими мають змогу зо­середити ресурси на виробництві основного продукту і таким чином підвищити продуктивність праці й знизити собівар­тість продукції. Агропромислова інтеграція дозволяє вчасно і без затрат переробити сільськогосподарську продукцію, що також зумовлює зниження її собівартості.

Позитивно впливає на економічну ефективність сільсько­господарського виробництва підвищення рівня забезпеченості підприємств основними і оборотними фондами. Тому важ­ливо - раціонально використовувати машинно-тракторний парк, автомобілі, виробничі приміщення та їх обладнання, паливно-мастильні матеріали, корми, мінеральні добрива та інші засоби виробництва. Рівень ефективності виробництва в сільському господарстві значною мірою залежить і від складу виробничих фондів, співвідношення основних та обо­ротних фондів, частки технічних засобів в основних виробни­чих фондах. Велике значення має також збільшення інвести­цій у сільське господарство, в тому числі й іноземних, створення спільних підприємств та інші форми залучення іноземного капіталу.

Одним з перспективних засобів підвищення рівня забезпечення виробництва машинами та обладнанням є лізинг. Він являє собою форму фінансування капіталовкладень, яка має схожість з орендою. За використання машини орендар сплачує її власнику спожиту вартість та процент за кредит. Для користувача (орендаря) лізинг вирішує одночасно про­блему придбання техніки і фінансування покупки. Поряд із фінансовим лізингом важливу роль відіграє оперативний лізинг (прокат засобів виробництва). Особливо це вигідно підпри­ємствам із невеликим обсягом сільськогосподарських робіт у напружені періоди (сівба, збирання тощо).

У ринкових умовах кожний виробник намагається прода­ти свою продукцію, тому кінцева економічна ефективність формується у сфері її реалізації. З огляду на це економічну ефективність сільськогосподарського виробництва можна підвищувати шляхом пошуку і освоєння нових ринків збуту виробленої продукції. Адже більшість виробників у сільському господарстві не вміють реалізовувати свою продукцію. Вони багато років навчались «здавати» її, а тепер продук­цію слід продавати. Отже, необхідно створювати маркетин­гові служби, які б могли вивчати ситуацію на ринку й просувати сільськогосподарську продукцію до споживачів.

 В основу ринкового механізму, незалежно від галузі, покладено економічний інтерес і підприємницький ризик. Це визначає єдині підходи до державного впливу на економіку всіх галузей народного господарства. Однак сільське госпо­дарство забезпечує населення країни продуктами харчуван­ня, а промисловість - сировиною і від його результатів значною мірою залежить життєвий рівень людей. Державі, яка турбується про добробут свого населення, не байдужий стан сільськогосподарського виробництва. Вона повинна створювати сприятливі економічні та соціальні передумови для розвитку галузі, що давало б змогу виробляти достатню кількість товарів за доступними цінами.. Складність полягає в нестабільності сіль­ськогосподарського виробництва внаслідок значної залеж­ності його від природнокліматичних умов, що ускладнює можливість збалансування в часі та просторі обсягів вироб­ництва продуктів харчування з потребами ринку, призводить до нестабільності його фінансового стану.

Для забезпечення необхідного рівня доходів та гаранту­вання стабільності виробництва й постачання населенню продовольства держава обирає особливу форму взаємовід­носин із сільським господарством, якому вона надає повну самостійність. Конкуренція на ринку змушує підприємства збільшувати виробництво продукції і тим самим забезпечу­вати ринок.