*112444*
Лазоришин М.І., Пілянська І.В.
Буковинський державний фінансово-економічний
університет, м .Чернівці
Науковий керівник: к.е.н. Ворошан А.Д.
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Постановка проблеми. Інвестиції відіграють важливу роль у процесі економічного розвитку. А
ефективне функціонування загальної економічної системи не можливе без
ефективного функціонування інфраструктури, в тому числі й інвестиційної. З
прискоренням інвестиційних процесів в Україні актуалізується розуміння
важливості подальшого розвитку інвестиційної інфраструктури. Саме розвинута
інвестиційна інфраструктура покликана забезпечувати надходження інвестиційних
ресурсів до пріоритетних галузей економіки.
Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків супроводжується інтеграцією національної економіки у світове господарство. Україна розширює коло своїх торгових партнерів, співпрацює з країнами, які входять до складу різних регіональних об'єднань. Не дивлячись на динамічний розвиток взаємовигідного співробітництва з багатьма країнами світу, Україна знаходиться між двома сильними геополітичними утвореннями: країнами Європейського Союзу (ЄС) та країнами СНД.
Актуальність
даного питання в Україні пов’язана з тим, що держава не може досягти сталих
темпів економічного зростання без належного розвитку кожної з її територій, у
зв’язку з чим бюджетних коштів не вистачає для фінансування всіх потреб. Таким
чином, постає необхідність пошуку альтернативних джерел фінансування.
Аналіз
досліджень та публікацій. Протягом останніх років проблеми інвестування неодноразово знаходили
своє відображення у працях вітчизняних вчених і практиків, серед яких:
Вермінська О.М., Гориславець П.А. Грицаєнко І.А., Верхоляд І.М., Охріменко
О.О., Заярна Н.М., Чиковська М.М., Бєлоусова О.С., Журавель В.В.
Метою статті є
оцінка сучасного стану функціонування інвестиційної діяльності
в Україні, дослідження проблем інвестиційного розвитку в Україні,
напрацювання шляхів вдосконалення інвестиційної системи України.
Викладення
основного матеріалу. Сучасна
ситуація в українській економіці диктує необхідність активізації інвестиційної
діяльності, ключову роль у здійсненні якої відіграють банки, які виступають
посередниками в акумулюванні та перерозподілі тимчасово вільних коштів [6,
2].
Досвід економічного розвитку різних країн показує, що за певних умов іноземні інвестиції позитивно впливають на зростання економіки, тому всі країни світу ведуть конкурентну боротьбу за інвестиції. Практично не залишилося країн, які б не були задіяні в процесі міжнародного інвестиційного співробітництва. Із різних форм іноземних інвестицій найбільше значення для модернізації економіки, технологічного розвитку мають прямі іноземні інвестиції. Це обумовлено низкою причин: по-перше, прямі іноземні інвестиції – довгострокове додаткове джерело капітальних вкладень у виробництво товарів і послуг, крім того, у більшості випадків вони здійснюються у вигляді передачі сучасних технологій, ноу-хау, новітніх методів управління та маркетингу; по-друге, прямі іноземні інвестиції не є тягарем для державного бюджету; по-третє, при правильному розміщенні прямі іноземні інвестиції можуть прискорити відновлення профільних галузей і регіонів, активізувати конкуренцію товаровиробників. Значимість прямих іноземних інвестицій для економіки України виявляється в їхній здатності сприяти реструктуризації та зростанню галузей промислового виробництва [3, 10].
Поки що зарано
говорити про поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Оскільки головною
передумовою його покращення є правові гарантії, прозоре законодавство, стан
якого на сьогодні потребує вдосконалення. Але, незважаючи на це, Україна стає
все більш привабливою для іноземних інвесторів, оскільки рівень віддачі від
інвестицій є досить високим. У деяких галузях економіки рівень прибутку від інвестицій
значно перевищує рівень прибутку у відповідних галузях країн Західної Європи
[6, 86].
Аналізуючи дані державного комітету статистики бачимо приріст інвестицій за період 2007-2011 рр. Проте це не свідчить про ефективний розвиток інвестиційної діяльності, оскільки темп приросту обсягів інвестицій до попереднього року зменшується щорічно. Найстрімкіше падіння можна спостерігати у період 2007-2009 рр., на даний час ситуація практично стабілізувалась, хоча темпи росту і далі зменшуються, але не із значними спадом.
Рис. 1.
Приріст прямих іноземних інвестицій [9]
Приріст прямих інвестицій (акціонерного
капіталу) за 2011 рік склав 4556,3 млн.дол. США (за 2010
рік – 4753,0 млн.дол.)
З них понад
20% використовувались у харчовій промисловості, 18% - у внутрішній торгівлі, 9%
- у машинобудуванні та металообробці. Від 3 до 7% прямих іноземних інвестицій
були задіяні у вітчизняних фінансах, хімічній промисловості, будівництві та
охороні здоров’я. Щодо регіонального розміщення іноземних інвестицій, то перше
місце тут посідає Київ. За ним йдуть Київська, Донецька, Запорізька,
Полтавська, Одеська, Дніпропетровська області та Автономна Республіка
Крим [7, 14].
Найбільшими інвесторами України є країни-члени ЄС та Росія, що зумовлює потребу розвитку багатовекторної інтеграції (таблиця 1).
Таблиця 1
Найбільші країни-інвестори України на 31 грудня 2011 року [9]
|
Країна |
Обсяг
, млн..дол |
Обсяг,
% |
|
Кіпр |
12645,5 |
25,6 |
|
Німеччина |
7386,4 |
15,0 |
|
Нідерланди |
4822,8 |
9,8 |
|
Російська
Федерація |
3594,5 |
7,3 |
З
економічної точки зору вступ України до ЄС може сприяти притоку іноземних
інвестицій, впровадженню новітніх технологій, реструктуризації економіки,
відкривати доступ до європейського ринку товарів і послуг, що забезпечить
конкурентоспроможність країни і підвищення життєвого рівня населення.
Найбільш привабливими для інвесторів залишаються традиційні галузі економіки. Насамперед, металургія, машинобудування, хімічна промисловість, харчова промисловість. Водночас, дедалі більше привертають
увагу інвесторів такі галузі, як автомобільна промисловість, споживча електроніка, високі технології, вітроенергетика, виробництво біопалива, логістика й ін. В Україні наявні об'єктивні й суб'єктивні чинники, які негативно впливають на процес іноземного інвестування, а саме:
● залучення іноземних інвестицій відбувається в умовах економічної кризи. Дехто з інвесторів призупинив діяльність на території України, висловлюючи свою невпевненість у подальшій співпраці, подаючи запити щодо економічної політики уряду;
● нестабільне законодавство, відсутність надійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів;
● невирішеність питання щодо надання у приватну власність земельних ділянок під об'єкти, що приватизуються;
● темпи інфляції залишаються на значно вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;
● низька купівельна спроможність значної частини населення зменшує можливість реалізації на внутрішньому ринку продукції, що могла б вироблятися на новостворених або реконструйованих із допомогою іноземного капіталу підприємствах;
● невисокий рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечити швидкий оперативний зв'язок України з іншими країнами, надавати необхідні послуги для оперативного управління діяльністю підприємств з іноземними інвестиціями [5, 163-164].
Найбільш пріоритетними зонами для іноземного інвестування в Україні вважаються наступні:
• Західний регіон - створення виробництва з використанням місцевих природних ресурсів - сірки, калійної та кухонної солі, вугілля, нафти та газу, а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.
• Донецько-Придніпровський регіон - здійснення реконструкції та технічного переобладнання шахт, металургійних, хімічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій; дати потужний імпульс розвитку малоенергомістких виробництв середнього та точного машинобудування, автомобіле- та літакобудування.
• Південний регіон - проведення реконструкції та технічного переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.
• Регіони України забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції - запровадження унікальних наукових досліджень, необхідно впровадити найновітніші технології та здійснити комплекс заходів щодо екологічного, економічного відродження територій [4, 3].
Висновки. Україна має значний потенціал для реалізації інвестиційних проектів. Цьому сприяє її великий внутрішній ринок, кваліфіковані кадри, значний науково-технічний потенціал, наявність сприятливих природно-кліматичних умов.
Проте політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, високий рівень корупції перешкоджають притоку іноземних інвестицій. Україна відноситься до груп країн з найбільшим інвестиційним ризиком.
Іноземні інвестори які наважуються інвестувати в національну економіку, вимагають законодавчих та урядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьований.
Таким чином іноземні інвестиції виступають тим фінансовим джерелом, яке, може сприяти підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, розвиткові регіонів, поліпшенню соціального захисту громадян. Необхідні подальші наукові розробки щодо створення ефективна стратегія залучення інвестицій та створення дієвих механізмів гарантування прав інвесторів.
Інвестиційно-інноваційна політика України повинна бути збалансованою та спрямованою на гармонійне доповнення внутрішніх інвестицій зовнішніми, де визначальним фактором будуть національні інтереси держави, її інноваційний розвиток.
Додатковими заходами щодо залучення зовнішніх інвестицій, які будуть спрямовуватися в пріоритетні вітчизняні інноваційні проекти є :
- доповнення існуючої законодавчої бази і розроблення нової, що передбачатиме пільги для іноземних інвесторів, які мають намір вкладати кошти саме в розвиток наукомістких галузей;
- забезпечення високого рівня підготовки інвестиційних проектів інноваційного характеру відповідно до міжнародних стандартів;
- активне співробітництво з міжнародними інвестиційними та фінансовими структурами;
- ефективне інформаційне забезпечення потенційних іноземних інвесторів щодо можливостей реалізації інноваційних проектів в Україні.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 №1560 ХІІ. [електронний ресурс]. – режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
2. С.В. Палиця. Досвід і проблеми у інвестиційній політиці України// Інвестиції: практика та досвід. . – 2008. – № 18. – с. 14-15.
3. І.А. Грицаєнко. Економічний прагматизм як домінанта інвестиційної політики України в інтеграційних процесах. - 2010 – с.11.
4. І.М. Верхоляд, О.О. Охріменко. Проблеми прямого іноземного інвестування в Україні. – 2009 - с.8.
5. Н.М. Заярна, М.М. Чиковська. Стан та
проблеми іноземного інвестування в Україні. – 2010 – с. 5.
6. О.С. Бєлоусова. Проблеми розвитку сучасного інвестиційного ринку України// інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 17. – с. 2-5.
7. В.В.
Журавель. Особливості формування інвестиційного середовища в Україні на
сучасному етапі// Формування ринкових відносин в україні. – 2008. – № 9. –
с. 83-87
8. Державне агентство України з інвестицій та розвитку: [електронний ресурс]. – режим доступу: http://in.ukrproject.gov.ua/
9. Офіційний сайт державного комітету статистики: [електронний ресурс]. – режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/